Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/18099/13-ц

Ім'ям України Провадження № 2/200/741/14

18 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Голов'яшкіній В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговими розписками, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговими розписками у сумі 10000 гривень, 3% річних у сумі 728 гривень 21 копійка, відсотків за користування позикою у сумі 1930 гривень 10 копійок та судових витрат по справі у сумі 229 гривень 41 копійка, а всього стягнути 12887 гривень 72 копійки (а.с. 2-3, 10-12).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 29 грудня 2010 року уклав із ОСОБА_2 письмовий договір позики, згідно з яким передав йому грошові кошти у сумі 5000 гривень з умовою їх повернення до 08 березня 2011 року. 24 вересня 2011 року знову уклав із ОСОБА_2 письмовий договір позики, згідно з яким передав йому грошові кошти у сумі 5000 гривень з умовою їх повернення до 25 листопада 2011 року. По закінченню зазначеного строку відповідач борг за обома договорами не повернув. Враховуючи те, що згідно з вимогами ст. 1050 ЦК України, позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, прохає стягнути з нього заборгованість з цими нарахуваннями. У період часу з 29 грудня 2010 року по 20 грудня 2013 року відсотки становлять 1930 гривень 10 копійок, а 3% річних від простроченої суми заборгованості складає 728 гривень 21 копійку. Загальний розмір заборгованості становить 12658 гривень 31 копійку.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час виконання боргових зобов'язань за розпискою від 29 грудня 2010 року у нього виникли певні фінансові труднощі, у зв'язку з чим для вчасного розрахунку з позивачем, 10 лютого 2011 року, він взяв у ПАТ «Альфа Банк» кредит у сумі 5000 гривень на підставі кредитного договору № 500199368. Вказав, що повернув позивачу усі грошові кошти за борговими розписками, проте, оскільки він довіряв позивачу, не наполягав на тому, щоб він написав йому розписку про отримання грошових коштів та знищив розписки від 29 грудня 2010 року та 24 вересня 2011 року (а.с. 27-28).

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих ними письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 грудня 2010 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 у борг грошові кошти у сумі 5000 гривень, які зобов'язався повернути до 08 березня 2011 року (а.с. 4, 25). 24 вересня 2011 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 у борг грошові кошти у сумі 5000 гривень, які зобов'язався повернути до 25 листопада 2011 року (а.с. 5, 26). До визначеного в розписці строку відповідач боргу не повернув. За підрахунками позивача відсотки становлять 1930 гривень 10 копійок, 3% річних від простроченої суми заборгованості становлять 728 гривень 21 копійку (а.с. 8). Судові витрати складають 229 гривень 41 копійку (а.с. 1).

Згідно з вимогами п. 3 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Нормою ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути надана розписка позичальника. Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Нормами ст. 1051 ЦК України встановлено, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, то рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Сторони 29 грудня 2010 року та 24 вересня 2011 року письмово уклали договори позики на загальну суму 10000 гривень зі строком повернення боргу до 08 березня та 25 листопада 2011 року відповідно. У визначений договорами строк та пізніше відповідач борг не повернув. Так, суд критично ставиться до пояснень відповідача про те, що він у повному обсязі повернув позикодавцю отриману від нього позику. Спираючись на норми ст. 1051 ЦК України, суд відмовив у допиті свідка відповідача, який, з його слів, може підтвердити факт повернення позик у повному обсязі, так як рішення суду, у даному випадку, не може ґрунтуватися на показаннях свідків. Належними доказами отримання позик суд вважає надані позивачем оригінали письмових договорів від 29 грудня 2010 року та 24 вересня 2011 року. Внаслідок неповернення відповідачем отриманих від позикодавця грошових коштів, право позикодавця на отримання ним своєї власності - грошових коштів переданих у тимчасове користування, у визначений у договорах строк, порушено відповідачем, а тому підлягає захисту. Позивач також має право вимагати повернення боргу у судовому порядку з урахуванням відсотків та 3% річних від простроченої заборгованості, яке реалізував звернувшись до суду. З цих підстав, що відповідач не оскаржував розміру нарахованих відсотків за час користування позикою, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 526, 610, 625, 1046-1047, 1049-1051 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 30, 60, 62, 76, 88, 212-215, 218, 2293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, заборгованість за договором позики від 29 грудня 2010 року та 24 вересня 2011 року, у сумі 12658 гривень 31 копійка, судові витрати у сумі 229 гривень 41 копійка, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму у 12887 гривень 72 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко