ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2014 року справа № 919/1051/13
Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Погребняка О.С., суддів: Плієвої Н.Г., Кравченко В.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99029)
про стягнення заборгованості у розмірі 40895,82 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити приміщення
За участю представників:
Позивач (ФКМ СМР) - Сарахман С.О., довіреність № 1/14 від 10.01.2014;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність № 1049 від 01.10.2013.
ВСТАНОВИВ:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 45175,36 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити приміщення.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 10.08.2006 № 248-06 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.
Ухвалою суду від 25.11.2013 вирішено здійснювати розгляд справи №919/1051/13 колегіально у складі трьох суддів.
У порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, вказавши про те, що вимоги позивача не визнає в повному обсязі, оскільки у період з 05.12.2006 по 29.09.2009 за відповідачем було визнано право власності на 87/100 часток орендованого приміщення. Крім того, розрахунок заборгованості орендної плати, запропонований орендарем не враховує змін загальної площі орендованого приміщення з січня 2007 року по лютий 2010 року.
У доповненні до відзиву відповідачем заявлено про застосування судом строку позовної давності щодо вимог про стягнення орендної плати. Крім того, відповідачем за період з 10.08.2006 по 31.08.2013 оплачено 41163,45 грн.(а.с. 67-69).
Також відповідач вказує, що за період з березня 2010 року по серпень 2013 року він здійнив оплату на суму 37163,33 грн, що перекриває нараховану позивачем заборгованість, тому у позивача відсутні підстави вимагати стягнення заборгованості, дострокового розірвання договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.
У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви, вказавши, що 01.07.2011 протоколом узгодження змін до договору оренди було змінено об'єкт оренди, та відповідач прийняв на себе обов'язки з оплати з травня 2010 року орендну плату за об'єкт, площею 11.16 кв.м. Оскільки строк позовної давності починає нараховуватись з дати порушення прав позивача, то порушення строку позовної давності не вбачається (а.с. 78).
У ході розгляду справи позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із сплатою суми пені в повному обсязі - 296,70 грн, 3% річних - 982,84 грн, а також суми судового збору в повному обсязі. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 38254,02 грн, а також суму штрафу - 2641,80 грн (а.с. 66).
Означена заява була прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог, на його задоволенні наполягав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у позові відмовити повністю та застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача.
Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
10.08.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №248-06, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху, загальною площею 79,70 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі РЕП-3 (об'єкт оренди), вартість якого складає, відповідно до звіту про експертну оцінку від 31.07.2006 - 290000 грн, для розміщення магазину з торгівлі книгами.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, яка затверджена рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 11600,00 грн. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 4% від вартості об'єкта оренди. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються в орендну плату. Орендна плата складає 966,67 грн у рік та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (п. 3.3 Договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за увесь період заборгованості з урахуванням пені, яка нараховується з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення. Зайво внесена сума орендної плати підлягає у встановленому порядку поверненню або заліку в рахунок наступних платежів.
Згідно з п. 4.4 Договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єкту оренди, в тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.
Відповідно до п. 7.1 Договір діє з моменту підписання до 06.08.2007.
Договір може бути розірваний за вимогою однієї сторони за рішенням господарського суду та у випадках невиконання сторонами своїх обов'язків та за іншими підставами, передбаченими законодавством України.
Також судом встановлено, що рішенням від 05.12.2006 у справі № 20-5/328 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності було визнано право власності СПД ОСОБА_1 на 87/100 часток у спільної часткової власності на нерухоме майно - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 79,7 кв.м., розташований в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3
87/100 часток нежитлового приміщення під магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 79,70 кв.м були зареєстровані КП «БТІтаДРОНМ»СМР на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 46).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 рішення суду від 05.12.2006 було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.12.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 було скасовано та справу передано на новий розгляд.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.04.2008 у справі №20-5/328-9/018 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Севастопольської міської Ради про визнання права власності, позов було задоволено повністю, визнано право власності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на 87/100 часток у спільній частковій власності на нерухоме майно - магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальної площею 79,7 кв.м., розташований в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_2
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 рішення суду від 10.04.2008 було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 10.04.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 було скасовано та справу передано на новий розгляд.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2009 у справі №16/153-5020-5/328-9/018-3/017-799 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності позов було задоволено повністю, визнано за ФОП ОСОБА_1 право спільної часткової власності в розмірі 86/100 магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований в місті АДРЕСА_2 загальним розміром 79,7 кв.м (а.с. 47-49).
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав №28291916 від 08.12.2010 вбудовані нежитлові приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 79,70 кв.м по АДРЕСА_2 зареєстровані на праві спільної часткової власності у частці 43/50 на підставі рішення Господарського суду міста Севастополя за ОСОБА_1
Протоколом від 01.07.2011 узгодження змін до договору оренди №248-06 від 10.08.2006 сторонами були внесені наступні зміни, зокрема, до п. 1.1 Договору: орендодавець приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху загальною площею 11,16 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт оренди).
Зміни до договору оренди щодо площі орендованого об`єкту внесені у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на 87/100 часток об`єкту оренди.
Об'єкт оренди залишається на балансі РЕП-17 із зазначенням, що воно передано до оренди та сплачується орендарем у сумі 609,76 грн (із застосуванням інфляції станом на березень 2010 року) на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно (п. 2.2 Договору).
Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 4060,70 грн. у рік. Орендна плата визначається виходячи з орендної ставки 10% від вартості об'єкта оренди, яка визначена незалежною оцінкою станом на 31.07.2006 (п. 3.1).
Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції протоколу від 01.07.2011 узгодження змін - орендна плата складає 609,76 грн у місяць оренди (із застосуванням індексу інфляції станом на березень 2010 року) та перераховується орендарем орендодавцю з березня 2010 року в строки, встановлені договором оренди.
Згідно з п. 3.3 Договору в редакції протоколу від 01.07.2011, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 віл 13.03.2007 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому.
Відповідно до п. 7.1 Договору в редакції протоколу від 01.07.2011 узгодження змін - Договір діє з моменту підписання до 06.08.2012.
Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2011 підтверджується передача орендодавцем орендарю нерухомого майна (арк.с. 18).
Протоколом від 26.09.2012 узгодження змін до договору оренди №248-06 від 10.08.2006 було викладено п. 1.1 Договору в такій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - 7/50 часток вбудованих нежитлових приміщень магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований в підвальному поверсі триповерхового житлового будинку, загальною площею 11,16 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі РЕП-17. Вартість вбудованих нежитлових приміщень складає 63530 грн відповідно до незалежної оцінки станом на 31.07.2012.
Пунктом 2.2 Договору в редакції протоколу від 26.09.2012 узгодження змін вказано, що об'єкт оренди залишається на балансі РЕП-17 та сплачується орендарем у сумі 526,78 грн (із застосуванням індексу інфляції станом на вересень 2012 року) на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю орендодавця.
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції протоколу від 26.09.2012, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 6353 грн у рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 10% від вартості об'єкта оренди, яка визначена незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом та 31.07.2012. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються до орендної плати.
Орендна плата складає 526,78 грн за місяць оренди (із застосуванням індексу інфляції станом на вересень 2012 рік та перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2).
Відповідно до п. 7.1 Договору в редакції протоколу від 26.09.2012 узгодження змін - Договір діє з моменту підписання до 06.08.2015 (а.с. 20).
30.05.2013 позивачем до відповідача скеровано вимогу про звільнення орендованого майна у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань (а.с. 22).
Позивач у позові зазначив те, що відповідачем порушувались істотні умови договору оренди в частині внесення орендної плати в належному розмірі - за період з 10.08.2006 по 31.08.2013 у розмірі 41254,02 грн. Так, на думку позивача, наявність заборгованості за орендною платою, є порушенням істотних умов договору оренди з боку орендаря та достатньою підставою для розірвання договору оренди.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.
Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так позивачем представлено суду розрахунок орендної плати, починаючи з серпня 2006 року по серпень 2013 року, відповідно до якого, заборгованість відповідача складає 41254,02 грн (а.с. 9-10).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази часткової оплати орендної плати відповідачем, судом встановлено, що відповідачем орендна плата, починаючи з серпня 2006 року сплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, було порушено право позивача на отримання повної та своєчасної орендноъ плати, що свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості .
В ході розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування судом строку позовної давності щодо вимог про стягнення орендної плати.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, суд визнає обгрунтованими позовні вимоги Фонду комунального майна в частині вимог про стягнення заборгованості за період до вересня 2010 року, однак відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку із спливом позовної давності.
Надаючи оцінку вимогам Фонду комунального майна про стягнення заборгованості з орендної плати за період з вересня 2010 року, то судом встановлено, що за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року відповідач мав сплатити на користь позивача орендну плату у розмірі 22325,87 грн.
За період з травня 2011 року по липень 2013 року відповідачем було внесено 33107,35 грн орендної плати.
За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що станом на серпень 2013 року має місце переплата по оплаті орендної плати, у зв`язку з чим, доводи позивача про наявність заборгованості є безпідставними.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу за неналежне виконання зобов'язань, з огляду на положення пункту 6.1 Договору у сумі 2641,80 грн.
Згідно з пунктом 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором оренди сторони несуть відповідальність, що передбачена діючим законодавством у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що за період з вересня 2012 року (один рік до дати подачі позовної заяви) до серпня 2013 року оплата заборгованості з орендної плати вносилася відповідачем в повному обсязі, своєчасно, крім того, станом на дату розгляду справи наявна переплата з орендної плати.
Згідно з розрахунком позивача, доданого до позову (а.с.10), останнім місяцем, за яким відповідач не оплачував орендну плату, є квітень 2011 року.
У ході розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування судом строку позовної давності стосовно вимог позивача.
Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).
За таких обставин, судом встановлено, що за період до травня 2011 року відповідач мав заборгованість з оплати орендної плати, що є підставою для застосування штрафу, заявлені позивачем вимоги в цій частині є обгрунтованими, однак, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині у зв`язку із спливом скороченої позовної давності в один рік та наявністю заяви відповідача про її застосування.
Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та зобов'язання позивача звільнити орендоване майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З огляду на істотне порушення з боку відповідача умов договору в частині несвоєчасного внесення орендної плати, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Право розірвати договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення іншою стороною договору та з інших підстав передбачено пунктом 7.3 Договору.
Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України зв'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для застосування господарської санкції як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.
На час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем щодо орендної плати відсутня, що підтверджено матеріалами справи, отже, орендодавець одержав ту суму, на яку розраховував за період користування відповідачем орендованим майном.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з огляду на непідтвердженість фактичними обставинами справи істотного порушення договору та спричинення шкоди несвоєчасним внесенням орендної плати.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 25.02.2014.
Головуючий суддя підпис О.С. Погребняк
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Суддя підпис В.Є. Кравченко
Згідно з оригіналом
помічник судді І.О. Кузьміна 25.02.2014
919/1051/13/3910/14