Справа № 2/257/584/14
№257/10287/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Шликова С.П.
за участю секретаря Крилової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Відділення «Донецьке регіональне управління АТ «Родовід Банк», Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про поновлення строку позовної давності, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання дії ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Відділення «Донецьке регіональне управління АТ «Родовід Банк», Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про поновлення строку позовної давності, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання дії ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними, в обґрунтування позову зазначила, що
22.02.2008 року між ВАТ «Родовід - Банк» Донбаська філія та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № д 002/1Ж.050.08.1, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 140 000 доларів США строком до 22 лютого 2023 року включно.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 22.02.2008 року було укладено іпотечний договір №Д002/1Ж-05/1.08.1, у відповідності до якого предметом іпотеки стало майно, придбане ОСОБА_2 на отримані кредитні кошти, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1.
З моменту укладення кредитного договору та договору іпотеки, ОСОБА_2 добросовісно виконував свої зобов'язання, сплачуючи щомісячні платежі на погашення кредиту та процентів за кредитним договором, виплативши станом на 01.04.2009 року близько 40 000 доларів США.
09.04.2009 року ОСОБА_2 було заарештовано за підозрою у скоєнні злочину, а 12.10.2010 року засуджено до 9 років позбавлення волі.
Як зазначено у позові, представник позивача вказує, що в порушення вимог чинного законодавства України, не надавши боржникові можливості скористатися правом реструктуризації боргу, без всяких попереджень звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за отриманням виконавчого напису.
14.05.2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 видала виконавчий напис ВМЕ №224497, згідно якого зазначена квартира повинна була бути реалізована, а за рахунок отриманих від реалізації квартири коштів задовольнити вимоги Банку.
Представник позивача вважає вказаний виконавчий напис таким, що виконаний з суттєвими порушеннями чинного законодавства України.
Крім того, представник позивача у своєму позові вказує, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не врахував наявності чи відсутності спору між сторонами щодо наявної заборгованості; у тексті виконавчого напису не вказано жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості, документів, які підтверджують факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань.
Також, представник позивача зазначає, що виконавчий напис не відповідає вимогам Правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом МЮУ від 22.12.2010 року № 3253/5 зі змінами та доповненнями.
У позовній заяві вказано, що в зазначеному виконавчому написі також спочатку суми розрахунків були виписані у доларах США, що не передбачено законодавством, а в подальшому закреслені, а з тих, що виконані від руки, зрозуміти нічого неможливо.
Крім того, представник позивача вказує на те, що про існування виконавчого напису та відкритого на підставі нього виконавчого провадження від 03.09.2009 року, їй та ОСОБА_2 стало відомо лише після 08.06.2013 року, тобто після укладення шлюбу між ними.
Про існування вказаного виконавчого напису ОСОБА_2 раніше не мав можливості дізнатися, як вказано у позові, оскільки з 09.04.2009 року по теперішній час знаходиться в місцях позбавлення волі.
Вважає, що строк позовної давності на пред'явлення цього позову було пропущено з поважних причин, тому просила суд поновити вказаний строк та визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 14.05.2009 року ВМЕ №224497 таким, що не підлягає виконанню.
В подальшому представником позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 зазначила, що незважаючи на те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, державним виконавцем Антошиної Г.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, з якою не було ознайомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Після чого державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна, з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як вказано у заяві, ознайомлені не були.
Крім того, представник позивача зазначає, що фактично в порушення норм Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження» без повідомлення боржника, квартира була оцінена для виставлення на торги.
Постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності не були надіслані боржнику, у зв'язку з чим вони не знали, що їх майно оцінюється та виставляється на торги.
Вважає, що Банком та державним виконавцем Антошиною Г.А. були порушені права на приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки майно, яке належить ОСОБА_2 оцінено та передається для реалізації на торгах для погашення його заборгованості за кредитним договором, яку Банк не надав можливості сплатити, закривши рахунок для погашення кредиту.
Просила суд поновити строк позовної давності, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, визнати дії ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними та скасувати відкриття виконавчого провадження, оцінку квартири та подальших торгів.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 змінені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, а також пояснила, що впродовж тривалого часу вона намагалася частково погашати заборгованість за кредитом, однак, починаючи з 2010 року рахунки, на які необхідно було сплачувати заборгованість були закриті, при звернення до представників Банку з проханням відкрити рахунок для погашення заборгованості, їй було надано роз'яснення, що такої можливості не має та допомогти вони їй нічим не можуть.
Представник відповідача ПАТ «Родовід Банк» у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надавши суду наступні пояснення:
22.02.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (надалі Банк змінив назву на «Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д002/ІЖ-050.08.1, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит на купівлю квартири на загальну суму 140 000,00 доларів США, а ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору у строк до 22 лютого 2023 року включно.
У якості забезпечення виконання основного зобов'язання, між Банком та ОСОБА_2 22.02.2008 року було укладено договір іпотеки № Д002/ІЖ-050/1.08.1, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що доводи представника позивача з приводу того, що рахунки, на які ОСОБА_2 мав сплачувати заборгованість за кредитним договором, Банком закрито, не відповідають дійсності, оскільки у кредитному договорі встановлено, що для обліку виданого кредиту Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок та рахунок для обліку нарахованих процентів за користування. Вказані рахунки є діючими, по ним відбувається рух коштів, як з нарахування поточної заборгованості, так і з її перенесення на рахунки простроченої заборгованості.
Також, представник відповідача пояснила, що посилання представника позивача щодо ненадання Банком можливості сплачувати кредит з 2010 року не відповідають дійсності, оскільки позичальник у січні 2011 року здійснював погашення простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Стосовно відомостей про адреси відділень Банку, представник відповідача пояснила, що вказані відомості є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті АТ «Родовід Банк», а також вказала, що існує «Гаряча лінія», номер якої також вказаний на сайті Банку, юридична адреса Банку залишилася незмінною.
Вважає, що Банком не порушені права та інтереси позивача, а тому просила у задоволенні позову відмовити. (а.с. 134-135)
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на наступне:
14.05.2009 року до неї звернувся ВАТ «Родовід Банк» з заявою про вчинення виконавчого напису за договором іпотеки № Д002/ІЖ-050/1.08.1, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 22.02.2008 року за реєстровим № 402. Для вчинення виконавчого напису заявником було надано оригінал договору іпотеки, кредитний договір № Д002/ІЖ-050/1.08.1 від 22.02.2008 року, а також лист ВАТ «Родовід Банк» із вимогою усунення порушень кредитного договору від 13.01.2009 року за вих.. № 10.4-11.б/3577 із повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання листа ОСОБА_2 26.01.2009 року. Заявником були подані нотаріусу усі необхідні документи, передбачені п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.
Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_3 у своїх письмових запереченнях зазначила, що у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», боржнику надається 30-денний термін для виконання зобов'язання з моменту отримання повідомлення, враховуючи те, що вимогу про дострокове виконання зобов'язання позичальник отримав 26.01.2009 року, тридцятиденний термін встановлений для добровільного виконання зобов'язання сплинув 26 лютого 2009 року, а тому вважає, що виконавчий напис був нею зроблений з дотриманням усіх вимог діючого законодавства України.
Вважає, що жодне з посилань позивача на недотримання нею вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису необґрунтоване, а також зазначає, що на її думку, вона не повинна бути відповідачем по справі, оскільки вона, як нотаріус лише фіксує та юридично оформлює факт виникнення порушення і негативні наслідки, які настають для боржника, правових відносин між нею, як приватним нотаріусом та боржником при цьому не виникає.
Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. (а.с. 25-27)
Представник відповідача ВДВС Київського РУЮ м. Донецька до судового засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю. (а.с. 133)
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ «Родовід Банк», дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 22 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Д002/ІЖ-050.08.1, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит на купівлю квартири, що зазначена в витягу з реєстру Прав власності на нерухоме майно № 17791476 на загальну суму 140 000 доларів США 00 центів строком (терміном) по 22 лютого 2023 року включно. (п. 1.1)
Для обліку виданого кредиту Банк відкрив Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1. (п. 1.2)
Для обліку нарахованих процентів за користування кредитом Банк відкрив Позичальнику рахунок № НОМЕР_1. (п. 1.3)
У відповідності до п. 3.1 Кредитного договору для забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору є іпотека квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, розділом 4 Кредитного договору встановлені зобов'язання Позичальника щодо належного виконання умов цього Кредитного договору.
Пунктом 5.1. Кредитного договору передбачено право Банку у разі недотримання Позичальником умов цього договору вимагати дострокового повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки від 22 лютого 2008 року. (а.с. 7-8)
У відповідності до п.1.1. договору іпотеки № Д002/ІЖ-050/1.08.1 від 22.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» в особі Керуючого Донецької філії Банку Логвіненка Олександра Володимировича, ОСОБА_2 передав в іпотеку ВАТ «Родовід Банк» належну йому на праві власності квартиру номер 36 (тридцять шість) загальною площею 55,7 (п'ятдесят п'ять цілих сім десятих) кв.м., розташовану в житловому будинку номер АДРЕСА_1 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором № Д002/ІЖ-050.08.1 від 22 лютого 2008 року та можливих змін та доповнень до нього що до сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та договором іпотеки.
Крім того, п. 3.1.1 Договору іпотеки передбачено, що при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках встановлених законом у Іпотекодержавтеля виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У п.п. 2 п. 3.1.3 Договору іпотеки зазначено, що Іподержатель має право на свій розсуд звернути стягнення на предмет Іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. (а.с. 11-14)
Як вбачається зі змісту виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, від 14.05.2009 року, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності гр.. ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Арзні Абовянського району республіки Вірменія.
Зазначена квартира на підставі договору іпотеки № Д002/ІЖ-050/1.08.1, посвідченого приватний нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 22.02.2008 року за р. №402, передана в іпотеку ВАТ «РОДОВІД БАНК», за невиплачену в строк заборгованість, яка виникла за кредитним договором № Д002/ІЖ-050.08.1 від 22.02.2008 року за період з 11.04.2008 року по 14.05.2009 року.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було запропоновано задовольнити вимоги Банку у розмірі: кредит в сумі, еквівалентній 138444,00 доларам США; відсотки в сумі, еквівалентній 14453,46 доларам США; пеня в сумі, еквівалентній 64927,87 доларам США; плата за проведення розрахунків, в т.ч. прострочена в сумі 24641,37 доларам США, що становить суму, еквівалентну 217825,33 і 33/100 доларам США та 83226,71 гривень. (а.с.15)
При цьому, з наданої суду копії заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки від 06.03.2009 року, направленої ВАТ «Родовід Банк» на адресу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та отриманої останньою 01.04.2009 року, з доданими до неї документами, вбачається, що перед тим, як звернутися до Приватного нотаріусу з метою реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, Банком на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про дострокове повернення кредиту №10.4-11-б/3577 від 13.01.2009 року, яке останній отримав 26 січня 2009 року, про що свідчить відповідна копія повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 28-35)
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 та нею було пропущено строк позовної давності, встановлений для звернення до суду з цим позовом, за поважних причин, оскільки про існування вказаного виконавчого напису їм стало відомо лише у червні 2013 року.
Будь - яких спростувань цьому відповідачами у судовому засіданні надано не було, а тому суд приходить до висновку щодо визнання причин пропуску строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом поважними та необхідності поновити вказаний позовний строк.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання. Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких мов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Статтею 7 цього Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 та ч.3 ст. 33 того ж Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» зі змінами, передбачено, що в справах щодо оспорювання виконавчих написів боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.
Представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 в своїх вимогах оспорює не дійсний розмір боргу ОСОБА_2 перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису, що не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, твердження представника позивача, що Банком було унеможливлено погашення ОСОБА_2 заборгованості за укладеним кредитним договором, у зв'язку з закриттям рахунку, на який повинні були сплачуватися кошти в рахунок погашення кредиту є безпідставними та такими, що спростовуються наданою суду представником ПАТ «Родовід Банк» копією виписки/ особового рахунку № НОМЕР_1 USD за період з 22.02.2008 року по 05.02.2014 року, з якої вбачається, що вищевказаний рахунок впродовж усього часу дії кредитного договору є відкритим. (а.с.136-160)
Також, відповідно до п. 284 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/о5, яка діяла на момент вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 '"Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку", для вчинення нотаріусом виконавчого напису на нотаріально посвідченій угоді заставодержателем надаються нотаріусу наступні документи:
1. Оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно (договір застави);
2. Документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання (кредитний договір).
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи представника позивача з приводу безпідставності вчинення виконавчого напису нотаріусом є необгрунтованими, оскільки виконавчий напис, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14 травня 2009 року було вчинено з дотриманням п. 283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" та ст. 88 Закону України «Про нотаріат» на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості: оригінал договору іпотеки, посвідченого 22.02.2008 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, оригінал кредитного договору, лист ВАТ «Родовід Банк» від 13.01.2009 року за вих.. № 10.4-11б/3577 з повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ОСОБА_2 вказаного листа 26 січня 2009 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором.
В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31. 01. 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», зазначено, що при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актом з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
У судовому засіданні представником позивача суду не надано доказів про те, що нотаріусу на час вчинення виконавчого напису було відомо про те, що ОСОБА_2 перебував у місцях позбавлення волі, а тому не мав можливості дізнатися про наявність такого виконавчого напису.
Крім того, представник позивача, як на одну з підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вказує на те, що нотаріусом у порушення ст. 87 Закону України "Про Нотаріат" та п. 287 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" у виконавчому написі не вказано жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості, документів підтверджуючих факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань чи факт прострочення виконання зобов'язання забезпеченого іпотекою.
Однак, чинне законодавство України, яким регулюються спірні правовідносини (в тому числі і на час вчинення виконавчого напису) не вимагає переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, в свою чергу, в ч.7 п. 287 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" вказано, що в тексті виконавчого напису необхідно зазначати статті Закону України "Про нотаріат" та пункти Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, що і було зроблено нотаріусом.
Посилання представника позивача на те, що у оспорюваному виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відсутні відомості щодо безспірної заборгованості та документів, які підтверджують факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань, судом не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до положень укладеного між Банком та ОСОБА_2 кредитним договором та договором іпотеки передбачено право Банку на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку неналежного виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що виконавчий напис вчинено після спливу майже чотирьох місяців з моменту направлення досудової вимоги про погашення заборгованості, а саме виконавчий напис вчинено 14 травня 2009 року, досудова вимога Банку особисто ОСОБА_2 була отримана 26 січня 2009 року, що було встановлено у судовому засіданні, зважаючи на те, що правовідносини між банком та боржником не були припинені, заборгованість не погашалася, банк продовжував нараховувати необхідні до сплати суми. Письмова вимога про усунення порушень носить характер повідомлення про факт наявності заборгованості та її розмір на дату її складення, тому суд приходить до висновку, що посилання представника позивача щодо відсутності безспірної заборгованості за кредитним договором є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Також представником позивача у судовому засіданні було зазначено в обґрунтування позовних вимог, що має заперечення щодо суми заборгованості перед банком у розмірі, вказаному у виконавчому написі, посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості погашати заборгованість за кредитом у зв'язку з закриттям рахунку Банком, однак представник позивача, при цьому не вказала на відсутність заборгованості або ж її наявність в меншому розмірі, також представником позивача не було надано суду доказів того, що сплачені ОСОБА_2 грошові суми в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на дату вчинення виконавчого напису, копії квитанцій про сплату яких було надано у судовому засіданні (а.с.166-183), не були враховані Банком, тобто представник позивача у судовому засіданні не підтвердила факт погашення заборгованості, а отже не спростувала розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо порушення Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 п.п. 6.9; 6.12 Правил нотаріального діловодства, у зв'язку з тим, що виправлення, які містить оспорюваний виконавчий напис виконані таким чином, що можна прочитати, як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушень вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису від 14.05.2010 про звернення стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості перед ВАТ «Родовід Банк» нотаріусом допущено не було, підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню судом не встановлено.
Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій ВДВС Київського РУЮ м. Донецька та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оцінки квартири та подальших торгів, суд встановив наступне:
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 64 ЦПК України вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається зі змісту виконавчого напису від 14 травня 2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованого за № 2514, виконавчий напис може бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення. Виконавчий напис набирає чинності від дати його вчинення. (а.с.15)
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент звернення ВАТ «Родовід Банк» до ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку з заявою про примусове виконання виконавчого напису, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа.
03 липня 2009 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Антошиною Г.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серія ВП № 13556021 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ВАТ «Родовід Банк» 1745888,42 грн., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_3 (а.с. 16)
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення представника ВАТ «Родовід Банк» у липні 2009 року з заявою про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, вказаний виконавчий напис відповідав вимогам діючого законодавства України та був прийнятий ВДВС Київського РУЮ м. Донецька до примусового виконання, будь - яких порушень з приводу оформлення виконавчого напису встановлено не було.
Крім того, з урахуванням того, що у судовому засіданні було встановлено, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 14.05.2009 року, зареєстрований у реєстрі за № 2514, вчинений на підставі вимог законодавства України, будь - яких порушень при його вчиненні нотаріусом допущено не було, а також з урахуванням того, що судом не було встановлено підстав для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання дій ВДВС Київського РУЮ у м. Донецька неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними щодо оцінки квартири АДРЕСА_1 та проведення торгів з реалізації вказаної квартири, суд встановив наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З заяви про зміну позовних вимог вбачається, що представник позивача просить визнати дії державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку з приводу оцінки вищевказаної квартири та передачі її для реалізації на торгах неправомірними, а також скасувати оцінку квартири й подальші торги, при цьому представником позивача суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаних фактів, а саме: не надано доказів проведення оцінки арештованого майна, яке належить ОСОБА_2 та виставлення цього майна на прилюдні торги для реалізації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними щодо оцінки квартири АДРЕСА_1 та проведення торгів з реалізації вказаної квартири, а також не доведено, якими саме діями або бездіяльністю державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку були порушені її та ОСОБА_2 права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог не має.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених останнім при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 251, 253, 256, 257, 261, 527, 629, 625, 526 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 18, 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», Пленумом Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року із змінами «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», Інструкціїєю „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України України 03.03.2004 року за № 283/8882, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 '"Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку", ст. ст. 2,10, 11, 60, 79, 81,82, 84,88 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя