Справа № 428/4628/13к
Провадження № 11кп/782/66/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Шапки В.В.
суддів: Запорожченко О.О., Стороженко С.О.
при секретарі: Зеленській К.А.
за участю прокурора: Мазепіної М. В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2013 року
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Сєвєродонецька Луганської області, маючий середньо-спеціальну освіту, холостий, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимий:
- 12.06.2012 року Сєвєродонецьким міським судом за ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік
засуджений:
- ст. 185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі;
- ст. 185 ч.2 КК України - до 2 років позбавлення волі;
- ст. 121 ч.2 КК України - до 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Згідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду від 12.06.2012 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 8 років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін. Початок строку відбування покарання обчислений з 11.04.2013 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2366,84 грн.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 100 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 11 липня 2010 року, в період часу з 18 години до 20 години, точнішого часу встановити не вдалося можливим, перебуваючи в приміщенні пересувного цирку, розташованому на перехресті вул. Курчатова та пр. Гвардійському м. Сєвєродонецька, біля торгівельного центру «Амстор», із жіночої сумки гр. ОСОБА_3 таємно викрав мобільний телефон «Nокіа 6500», вартістю 1350 грн..
22 серпня 2010 року, в період часу з 9 години 30 хвилин до 10 години, точнішого часу встановити не вдалося можливим, ОСОБА_1, перебуваючи на території ринку «Злагода», розташованому на вул. Гоголя м. Сєвєродонецька, із жіночої сумки ОСОБА_4, діючи повторно, таємно викрав мобільний телефон «Samsung GТ-С 6112», вартістю 1262,25 грн..
20 лютого 2011року, приблизно о 2 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні ресторану, розташованому в культурно-розважальному комплексу «Ксанаду» за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський , 68, із жіночої сумки, яку залишила на дивані біля столу ОСОБА_5, таємно викрав мобільний телефон «LG BL 40», вартістю 2844,16 грн..
16 квітня 2011 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні магазину «Шиворот-навиворот», розташованому у торгівельно-розважальному комплексі «Джаз» по пр. Радянському м. Сєвєродонецька, із жіночої сумки, що знаходилась при ОСОБА_6, таємно викрав мобільний телефон «Моtorola RAZR2 V8», вартістю 550 грн..
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вживав спиртні напої. Приблизно о 14 годині ОСОБА_8 став звинувачувати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, висловлюючи обурення на необґрунтовані підозри щодо нього з боку ОСОБА_8, вступив з останнім у сварку. Під час сварки у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_8.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 підійшов впритул до ОСОБА_8 та став наносити йому руками та ногами численні удари по різним частинам тіла, а саме: голові, рукам та тулубу, завдавши при цьому не менше 19 ударів, спричинивши ОСОБА_8 численні тілесні ушкодження, причинив в тому числі тим самим в сукупності і тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_8 через деякий час (1,5-2 години) помер. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої тупої травми грудної клітини, численних переломів ребер справа і зліва, що призвели до плевропульмонального шоку. Факт спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Усі тілесні ушкодження, встановлені на тілі ОСОБА_8 утворились в короткий проміжок часу незадовго до настання смерті.
На вирок суду обвинуваченим ОСОБА_1 подана апеляція з доповненнями, зі змісту яких вбачається, що він не оспорює винність в скоєнні крадіжок чужого майна по 4 епізодам злочинної діяльності.
Разом з тим апелянт вказує на незаконність його засудження за ч. 2 ст. 121 КК України. Посилається на те, що суд першої інстанції в цій частині розглянув матеріали кримінального провадження не обьективно, обвинувальний вирок ухвалив не взявши до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, не врахував, що на досудовому слідстві ці свідки давали покази в стані алкогольного спяніня та під психологічним тиском, не звернув уваги на протиріччя в показах цих свідків, не задовольнив його клопотання та не визвав свідка ОСОБА_11, не звернув уваги на допущені порушення в ході досудового слідства слідчим, який не провів відтворення обстановки та обставин події, не провів очної ставки з ОСОБА_7.
Вказує на те. що судом йому не був наданий час для підготовки до судових дебатів та до останнього слова.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 вказує, що вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України є незаконним та несправедливим, оскільки суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, проігнорував всі розбіжності між показами свідків та обвинуваченого, не вжив заходів для їх усунення. Не врахував вимог Конституції України про те, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях та що всі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на користь останньої.
Розом з тим, захисник приводить доводи того, що призначене обвинуваченому покарання є занадто суворим та не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину, особі винного, що суд не врахував всіх пом'якшуючих обставин при його призначенні покарання, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Просить вирок суду в частині звинувачень за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати та постановити новий, яким пом'якшити відповідальність обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав частково доводи своєї апеляції, пояснив, що він визнає себе винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, що тілесних ушкоджень ногами в груди та тулуб він не наносив потерпілому, а від його ударів по обличчю та голові потерпілого не могла наступити смерть, просив вирок скасувати та пом'якшити йому покарання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, просив вирок залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, заслухавши сторони в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів, приходить до висновку про те, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень по епізодам тайного заволодіння чужим майном за чотирма епізодами злочинної діяльності та кваліфікація цих дій за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України при обставинах викладених у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_2 в своїх скаргах хоча і твердять про невинуватість обвинуваченого в скоєнні зазначеного злочину, але водночас вони взагалі не оцінюють дій обвинуваченого та не дають аналіз доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.
Твердження в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 про непричетність до вказаного злочину, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, в ході судового слідства ОСОБА_1 не заперечував того, що 9 та 10 квітня 2013 року він разом з потерпілим ОСОБА_8 та іншими на квартирі у ОСОБА_7 розпивали спиртні напої. ОСОБА_1 суду показав, що 10 квітня 2013 року в процесі розпиття спиртних напоїв ОСОБА_8 став звинувачувати його в причетності до пропажі мобільного телефону. З огляду на це він підійшов до ОСОБА_8 і завдав йому два удари кулаком правої руки в обличчя, від чого ОСОБА_8 присів на диван. Після цього він завдав йому ще не менше п'яти ударів кулаками в обличчя та пішов додому.
Таким чином, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що в день смерті ОСОБА_8 він був разом з ним, розпивав з ним спиртні напої та наніс йому п'ять ударів кулаком в область обличчя
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 в суді, оскільки його покази об'єктивно співпадають з другими доказами по справі.
Такими доказами є:
Пояснення свідка ОСОБА_12 про те, що 09 квітня 2013 року, він прийшов разом з ОСОБА_1 в гості до ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_4. У ОСОБА_7 проживав ОСОБА_8. Коли перебували в квартирі у ОСОБА_7, то спілкувалися і випивали алкогольні напої. Після обіду він пішов до себе додому, а ОСОБА_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 залишилися в квартирі спати. Приблизно о 20 годині 09.04.2013 року він знову прийшов до квартири ОСОБА_7. У квартирі в той момент були ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через деякий час прийшов ОСОБА_1. У перебігу вечора між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 виникла сварка, оскільки ОСОБА_8 вважав, що ОСОБА_1 вкрав у нього мобільний телефон. У ході сварки ОСОБА_1 дав ляпаса ОСОБА_8. Через деякий час ОСОБА_1 пішов до себе додому, а приблизно о 22 години і він пішов додому. 10 квітня 2013 року протягом усього дня перебував у себе. 11 квітня 2013 року приблизно о 7 годині до нього прийшли працівники міліції разом з ОСОБА_7. Від ОСОБА_7 йому стало відомо, що 10.04.2013р. в квартирі ОСОБА_7 ОСОБА_1 сильно побив ОСОБА_8, внаслідок чого останній помер.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що 10 квітня 2013 року, під час вживання спиртних напоїв в його квартирі між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_1 завдав удару кулаком ОСОБА_8 в обличчя. ОСОБА_8 встав і пішов у ванну вмиватися, тому що у того з носа сильно йшла кров. ОСОБА_8 вмився, потім знову повернувся в кімнату.
Після цього, вони продовжили вживати спиртне. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_8 і завдав тому кілька ударів кулаком в область голови, а потім завдав з силою удар ногою в область верхньої частини тулуба. Після цього вони знову продовжили вживати спиртне. ОСОБА_8 ліг спати, а ОСОБА_1 зі своїм знайомим пішли з квартири. Він закрив за ними двері, двері замкнув на замок і ліг спати. Через деякий час він прокинувся, покликав ОСОБА_8, але той не відповів. Він підійшов до нього, ОСОБА_8 не дихав. Доторкнувся до його руки і відчув, що той холодний та зрозумівши, що той помер, пішов до сусіда в квартиру АДРЕСА_5 та сказав, що у нього в квартирі труп і щоб він викликав міліцію.
З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що 10.04.2013 року, приблизно о 09 -00 годині він з ОСОБА_1 купили самогон і пішли додому до ОСОБА_7, де розпивали спиртні напої. В процесі розпиття між ОСОБА_1 і чоловіком по имені ОСОБА_8 відбулася словесна перепалка, яка переросла у бійку. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_8, який сидів на дивані і завдав тому приблизно 5-6 ударів кулаком правої руки в обличчя і у верхню частину грудної клітки. Від ударів ОСОБА_8 впав на диван. Він відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_8, а приблизно о 15годині він забрав ОСОБА_1 з собою і вони пішли з квартири. У той момент, коли вони йшли з квартири, ОСОБА_8 лежав на дивані, у нього були відкриті очі, він мовчав.
Протоколом огляду місця події від 10.04.2013 року з фототаблицею, встановлено, що місцем злочину є квартира АДРЕСА_1 де був знайдений труп гр. ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті, вилучені сліди пальців рук, фрагменти шпалер зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент деревини зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент тканини із слідами речовини бурого кольору, фрагмент наволочки із слідами речовини бурого кольору, 4 фрагмента простирадла із слідами речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору з підлоги (т.2 а.к.п.9-35);
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 130 від 11.04.2013 року, ОСОБА_8 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо обох очей, синця на спинці носа, перелому кісток носа, садни на кінчику носа, синця на правій щоці, крововиливів на внутрішній поверхні обох губ, синця в правій завушній області з переходом на поверхню шиї справа, синця на тильній поверхні правого передпліччя у середній третини, синця на тильній поверхні правого передпліччя в нижній третині, синця на тильній поверхні правої кисті, синця на тильній поверхні лівої кисті, травматичного крововиливу в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій скроневій області, в лобовій області, в потиличній області, травматичного крововиливу під тверду мозкову оболонку в області скроневої і тім'яної часток лівої півкулі головного мозку, набряку легенів, наявності в бронхах, стравоході чорної крові, переломів ребер: праворуч переломи 4, 5, 6 ребер по передньо-пахвовій лінії, 7, 8, 9 ребер по середньо-ключичній лінії, зліва - 6, 7, 8 по передньо-пахвовій лінії, 9-го по середньо-ключичній лінії, наявності в порожнині шлунка чорної крові, «шокової» печінки, «шокової» нирки. Вказані тілесні ушкодження, стосовно живої особи кваліфікувалися б: синці, перелом кісток носа, крововилив в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні, крововилив під тверду мозкову оболонку - в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; переломи 4,5,6,7,8,9 ребер справа і 6,7,8,9 ребер зліва, що призвели до плевропульмонального шоку - як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; садно кінчика носа, крововиливи на внутрішній поверхні губ, синці верхніх кінцівок - як легкі тілесні ушкодження. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_8 через деякий час (1,5-2 години) помер. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої тупої травми грудної клітини, численних переломів ребер справа і зліва, що призвели до плевропульмонального шоку. Факт спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Усі тілесні ушкодження, встановлені на тілі ОСОБА_8 утворились в короткий проміжок часу незадовго до настання смерті, (т.2 а.к.п.80-83).
Аналіз зібраних по справі та належно оцінених доказів, свідчить про правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину, а доводи його апеляційної скарги та скарги його захисника ці висновки не спростовують.
ОСОБА_1 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тому його дії правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, а вирок був винесений за їх первинними свідченнями на досудовому слідстві, та що вони були дані ними в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Так із аудіозапису судового засідання видно, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 самі особисто в суді першої інстанції пояснювали, що саме ОСОБА_1 в ході конфлікту побив ОСОБА_8, наніс тому удари руками в обличчя по тулубу, наносив удар ногою в верхню частину тулуба.
Яких- небудь суттєвих протиріч в показах цих свідків не вбачається.
Обвинувачений ОСОБА_1 вказучи на те, що свідчення вказаних свідків містять протиріччя, не приводить аналізу іх показів, не вказує в чому полягають ці протиріччя.
Ріізниця в показах щодо кількості нанесених обвинуваченим ударів потерпілому, місцю їх нанесення не є суттєвою, оскільки на момент скоєння кримінального правопорушення кожний із них перебував в стані алкогольного сп'яніння та в залежності від його ступеню та особливостей кожного по різному сприймав події.
Данних про те, що на момент дачі свідчень вказані свідки та свідок ОСОБА_12 знаходилися в стані алкогольного сп'яніння, чи відносно них з боку співробітників міліції застосовувалися недозволені методі психологічного тиску, в матеріалах справи немає.
Посилання ОСОБА_1 на те, що органом досудового слідства не був проведений слідчий експеримент, чим було порушено його право є не неспроможним.
Відповідно до ст. 240 КПК України, слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин подій, проведення необхідних дослідів чи випробувань є правом слідчого, а не його обов'язком.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства і судом були досліджені у встановленому законом порядку всі матеріали справи, покази свідків, зазначених у списку до обвинувального висновку, справу вирішено судом з урахуванням принципів належності і допустимості доказів.
Клопотання ОСОБА_1 про виклик до суду в якості свідка ОСОБА_11, всупереч доводам його апеляції судом першої інстанції було розглянуто, з урахуванням думки сторін обвинувачення та захисту по ньому прийнято обґрунтоване рішення про відмову в задоволені. Суд мотивував своє рішення тим, що вказаний свідок не був очевидцем як самого злочину, так і подій передувавших йому чи відбувавшихся після нього.
Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.
Вивченням звукозапису судового процесу встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти закінчення судом вияснення обставин справи на підставі досліджених доказів, та переходу до судових дебатів. Клопотань про надання йому часу для підготовки до судових дебатів та останнього слова, він не заявляв.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, його наслідків, особистості обвинуваченого, відсутності пом'якшуючих чи обтяжуючих його покарання обставини.
З урахуванням зазначених обставин і конкретних обставин справи, суд обгрунтовано призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на вказаний у вироку термін, правильно дійшовши висновку про те, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Остаточне покарання обвинуваченому вірно призначене за правилами ст. 71 КК України.
З урахуванням наведенного, колегія суддів вважає, що постановлений обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим, а апеляції обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 121 ч.2 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: