Головуючий суду 1 інстанції - Рябуха Ю.В.
Доповідач - Пащенко Л.В.
Справа № 435/3999/13-ц
Провадження № 22ц/782/5285/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді: Пащенко Л.В.
суддів: Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.
при секретарі: Веселові С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Фонду Державного майна України, АТЗТ «Луганський домобудівельний комбінат», треті особи - Луганська обласна громадська спілка захисту прав мешканців багатоквартирних будинків та гуртожитків, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло» про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року позивачі звернулися до суду з позовом , в обґрунтуванні якого зазначили, що 07 квітня 1993 року на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між Фондом Державного майна України та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» відбулося відчуження об'єкту нерухомості - гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 з передачею його у власність АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», що порушило права на житло мешканців вказаного гуртожитку та право на приватизацію зайнятого ними житла, які зареєстровані та проживають в спірному гуртожитку, який весь час знаходився на балансі АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», та з 1998 року на балансі ТОВ «Житло». Вказаний гуртожиток до моменту приватизації знаходився в сфері управління Фонду державного майна України та незаконними рішеннями та діями відповідачів були порушені права позивачів на житло, що в подальшому позбавило можливості приватизувати кімнати, в яких позивачі проживають. Постановою господарського суду Луганської області від 23 травня 2011 року АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» визнано банкрутом, та на даний час вказаний гуртожиток знаходиться на балансі ТОВ «Житло». У 2011 році ТОВ «Житло» та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» повідомили мешканців гуртожитку, про те щоб останні звільнили гуртожиток, оскільки вони мають намір продати його. Просили суд визнати договір купівлі - продажу від 07 квітня 1993 року, укладений між Фондом державного майна України та організацією орендарів «Луганський домобудівний комбінат» в частині передачі у власність об'єкту соціального призначення - гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати Фонд державного майна України передати об'єкт соціального призначення - гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду апелянти просять скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 07 квітня 1993 року на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між Фондом Державного майна України та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» відбулося відчуження об'єкту нерухомості - гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 з передачею його у власність АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», який весь час знаходився на балансі АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», відповідно до договору від 27 квітня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом 4-ої Луганської державної нотаріальної контори Могільною Т.М. (а.с. 17 - 18) та з 1998 року право власності на вказаний гуртожиток належить ТОВ «Житло», згідно з фотокопією рішення господарського суду Луганської області по справі № 14/421пн від 26 серпня 2005 року (а.с. 20)
Згідно постанови господарського суду Луганської області від 23 травня 2011 року АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» було визнано банкрутом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 9 ст. 8 Закону України від 19.06.1992, № 2482-ХН «Проприватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на момент укладання договору купівлі - продажу між ФДМУ та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» від 07 квітня 1993 року, згідно якого спірна будівля гуртожитку була передана до статутного фонду АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», було передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
З урахуванням зазначених положень, на час включення спірного гуртожитку до статутного фонду АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», діючим законодавством України дозволялось передання гуртожитків до статутного капіталу новостворюваного підприємства, та виключало можливість передання гуртожитків до комунальної власності.
Відповідні зміни до Закону № 2482-ХІІ, якими встановлювалась заборона включення гуртожитків до статутних фондів новостворюваних підприємств (словосполучення «крім гуртожитків» змінено на «у тому числі гуртожитки») були прийняті лише після 03.03.2005р., з прийняттям Закону України N 2453-1, тобто після укладання договору купівлі - продажу між ФДМУ та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» та після передання гуртожитку до статутного фонду АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат».
Зміни до п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, «у тому числі гуртожитків», також були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року, тобто після укладання договору купівлі - продажу між ФДМУ та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» від 07 квітня 1993 року.
Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції встановлено обґрунтовані доводи стосовно передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, «у тому числі гуртожитків», оскільки на момент проведення приватизації АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат», гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами України чи підлягали передачі у комунальну власність відповідних рад, а тому могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони на той час не існувало.
Враховуючи вищевказане та приймаючи до уваги те, що згідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, судова колегія визнає посилання позивачів на положення закону, що не діяло на час існування спірних правовідносин, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Доводи позивачів відносно того, що будівля гуртожитку вибула з володіння держави поза її волею судовою колегією визнаються такими, що не відповідають дійсності, оскільки передача будівлі гуртожитку до статутного капіталу АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» відбулося згідно з договором купівлі - продажу, укладеного між Фондом Державного майна України та АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» від 07 квітня 1993 року, який в свою чергу відповідав всім вимогам чинного законодавства на той час.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що будівля гуртожитку вибула зі складу державного житлового фонду саме з ініціативи та завдяки волевиявленню держави.
З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи було перевірено та встановлено наявність на час укладення спірного правочину у АТЗТ «Луганський домобудівний комбінат» повноважень щодо розпорядження будівлею гуртожитку, а також встановлено те, що волевиявлення сторін було вільним.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може заявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами.
Як вбачається з матеріалів справи судом було встановлено, що Луганська міська рада ніколи не була власником гуртожитку та не набувала право власності на гуртожиток у встановленому законом порядку, та зазначені обставини не оспорювались Луганською міською радою, а також вона не мала майнових прав на спірний гуртожиток.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме в ході розгляду справи було встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 308, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: