Головуючий суду 1 інстанції - Кутіщева Л.П.

Доповідач - Максюта І.О.

Справа № 416/3655/13-ц

Провадження № 22ц/782/5103/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Максюти І.О.,

суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.,

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року з цивільної справи за позовом Білоріченської селищної ради до ОСОБА_2, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року Білоріченська селищна рада звернулася з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на те, що 05 грудня 2012 року встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачкою, яка встановила торговий металевий модуль. Земельна ділянка планується для розміщення і благоустрою ринку в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов»язалася звільнити земельну ділянку, але не усунула порушення земельного законодавства. Позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га від встановленого металевого модуля.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1, від встановленого на ній металевого модуля. Стягнуто з відповідача на користь Білоріченської селищної ради судовий збір у сумі 114,70 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Таких вимог закону суд дотримався при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0010 га для розміщення торгового модулю за адресою : АДРЕСА_1, що підтверджується актом від 5 грудня 2012 року, складеним землевпорядником Білореченської селищної ради ( а.с.5).

За самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 та 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне зайняття земельної ділянки та за невиконання припису посадової особи № 000779 від 12.03.2013р. про порушення земельного законодавства, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, а також копіями постанов про накладення адміністративних стягнень від 12.03.2013 року та 14.05.2013 року ( а.с. 11-12)

Комісією Білоріченської селищної ради 9 серпня 2013 року встановлено, що відповідач не звільнила самовільно зайняту земельну ділянку від металевого модулю, про що свідчить актом землевпорядника від 9 серпня 2013 року( а.с. 14).

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст.12 та 212 Земельного кодексу України, встановивши, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку, тому повинна її звільнити.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноваження селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

За приписами ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, у тому числі, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка планується для розміщення та благоустрою ринку, знаходиться у межах населенного пункту смт.Білореченський Білореченської селищної ради, є коммунальною власністю (а.с.15).

Як виходить із апеляційної скарги та матеріалів справи, відповідачем не заперечується той факт, що їй висувалася вимога Білореченською селищною радою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за зазначеною у позові адресою, у строк до 12.12.2012 року, яку вона зобов»язалася задовольнити (а.с. 6-7)

Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка належить будь-якій юридичній чи фізичній особі або передана їм у користування, у тому числі і ринку. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що вона, займаючись увесь цей час торгівельною діяльністю, сплачувала позивачу орендну плату, а позивач її приймав, хоча апеляційним судом пропонувалося відповідачу надати такі докази, для чого оголошувалася перерва у справі. Тому доводи апеляційної скарги в частині того, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, які витікали із договору оренди земельної ділянки, не підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами, а відтак не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: