Справа № 456/1816/13 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.
Провадження № 22-ц/783/591/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.
секретар: Глинський О.А.,
з участю представника позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Прокоп’юк В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у сумі 540476 грн. 26 коп., з них сума заборгованості по тілу кредиту 38555,89 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 308177 грн. 23 коп.; сума заборгованості по нарахованих доходах 7327,90 дол. США, що в еквіваленті становить 58571 грн. 87 коп.; пеня за прострочення кредитними коштами 173727 грн. 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» по 1720,50 грн. сплаченого позивачем судового збору з кожного.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені. В обґрунтування скарги зазначає, що, на його думку, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд розглядаючи справу не врахував того, що він не міг бути присутніми при її розгляді з поважних причин; крім цього, пеня нарахована позивачем та стягнута судом в порушення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань", а саме її розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, у період у який сплачується пеня; крім цього, судом не враховано вимоги ст. 551 ч.3 ЦК України щодо можливості зменшення розміру пені, який значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення, зокрема факту вчасного погашення кредиту та відсотків до настання світової фінансової кризи у 2008 році.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, враховуючи, що такі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали та зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в їх сукупності в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні, з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, як нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Згідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Також, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак, відповідно до змісту преамбули вказаного Закону, що діяла на час існування спірних правовідносин та дійсна на даний час, суб'єктами правовідносин, що регулюються даним законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Вказане підтверджено, також, у 2013 році рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013.
Як встановлено рішенням суду, вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорюється між сторонами (позивачем, на той час ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4) 20.08.2007 року було укладено кредитний договір №27/07-Стр. Відповідно до вказаного договору банк надав вказаному відповідачу 41750 доларів США з оплатною процентною ставкою 15% річних строком до 19.08.2022 року.
Крім цього, п. 6.1 Договору було передбачено відповідальність позичальника (ОСОБА_4) за неналежне виконання умов договору. Так, відповідно до змісту вказаного пункту: за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 Цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Цим договором.
Також, згідно змісту п. 3.4 договору банк (позивач) має право вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів за ними, неустойки, відповідно до умов договору, у випадку коли позичальник (відповідач по справі) у період дії договору порушував які-небудь умови цього договору, у тому числі несвоєчасно чи не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості за Кредитними ресурсами та/або на сплату процентів, відповідно до умов цього договору.
Окрім наведеного, для забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору відповідачем ОСОБА_4 20.08.2007 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки №01/27/07-Стр, відповідно до якого поручитель (ОСОБА_5) зобов'язувалась перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_4 умов згаданого кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором виконував, однак виконував такі нерегулярно, платежі, необхідні до сплати сплачував не завжди своєчасно та не у повному обсязі, чим порушував умови договору. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість, яка збільшувалась та станом на час звернення позивача до суду становила: 3294,07 доларів США, що еквівалентно 26329,5 грн. тіла кредиту та 7327,90 доларів США, що еквівалентно 58571,87 грн., відсотків за користування кредитними коштами. Крім цього, позивачем у відповідності до умов договору була нарахована пеня за несвоєчасне та не у повному обсязі повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, а саме 173727,16 грн. Нарахована така в межах року до подання позовної заяви, тобто за період з 29.03.2012 року по 28.03.2013 року.
Враховуючи вказане, а також те, що незважаючи на письмові звернення до відповідачів про дострокове повернення кредитних ресурсів відповідачами, кредитні кошти достроково не повернуті, а заборгованість не погашена позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів (боржника та поручителя) достроково усієї суми кредитних коштів, що підлягає поверненню відповідачем ОСОБА_4 у відповідності до умов кредитного договору - 38555,89 доларів США, що еквівалентно 308177,23 грн., 7327,90 доларів США, що еквівалентно 58571,87 грн., нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та 173727,16 грн. нарахованої пені за неналежне виконання умов договору, а всього 540 476,26 грн.
Судом позов задоволено у повному обсязі.
Колегія суддів, вважає доводи апеляційної скарги частково підставними та скаргу такою, що підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Так, як вбачається із матеріалів справи (графіку здійснення платежів та довідок-розрахунків заборгованості а.с. 8-14, 106-109) відповідачем ОСОБА_4 здійснювалось погашення кредиту у порушення строків періодичних платежів, передбачених договором, однак такі здійснювались ним до 30.11.2012 року (за чотири місяці до подання позову) із невеликим простроченням згідно графіку платежів; розмір заборгованості на час подання позову становив, 3294,07 доларів США тіла кредиту та 7327,90 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, а всього 10621,97 доларів США. Тобто, боржник фактично виконав 49,22 % зобов'язань по сплаті тіла кредиту на час подання позову та 78,24% зобов'язань із спати відсотків, а всього 73,55 % необхідних платежів згідно договору на час подання позову. Крім цього, слід врахувати і той факт, що боржник сплатив фактично 41,54% всіх відсотків за користування кредитними коштами, що підлягали стягненню з нього до 19.08.2022 року (часу до якого надавався кредит). Так всього за договором йому слід було сплатити 63428,97 доларів США, а він сплатив як згадувалось вище 26352,59 доларів США. Із вказаного слід зробити висновок про те, що боржник не ігнорував своїх зобов'язань за договором, а намагався його виконувати та ступінь виконання ним зобов'язань доволі високий.
Вказане, а саме високий відсоток виконання зобов'язання згідно договору боржником, суд вважає істотною обставиною та такою, що свідчить про необхідність застосування ч.3 ст. 551 ЦК України (за заявою відповідача, що міститься в тексті апеляційної скарги, зважаючи, що через заочний розгляд справи відповідач не міг зробити такої заяви у суді першої інстанції), щодо зменшення розміру нарахованої пені позивачем, яка є явно неспівмірною із розміром заборгованості згідно кредитного договору на час подання позивачем позову (заборгованість 10621,97 доларів США, що еквівалентно 84901,40 грн., а пеня - 21736,69 доларів США, що еквівалентно - 173727,16 грн.).
Тому, на думку колегії суддів, вказаний розмір пені слід змінити, зменшивши до розміру існуючої на час подання позивачем позову заборгованості згідно договору - 10621,97 доларів США, що еквівалентно 84901,40 грн. Вказаним слід змінити рішення суду першої інстанції зменшивши розмір стягнення щодо пені із 173727,16 грн. до 84901,4 грн. та відповідно загальної суми стягнення із 540476,26 грн. до 451650,5 грн.
В решті рішення суду слід залишити в силі.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції.
Так, доводи скарги про неможливість явки відповідача ОСОБА_4 у судове засідання, спростовуються тим, що про відрядження відповідачу (наказ про яке видане ним самим) стало відомо 24.07.2013 року (коли був виданий наказ про таке (а.с. 67) та він взмозі був до 30.07.2013 року (коди було проведено розгляд справи та винесене судом рішення) забезпечити явку представника у судове засідання, зважаючи, також, і на те, що йому стало відомо про те, що справа перебуває провадженні суду 11.05.2013 року при отриманні виклику до суду (а.с. 48, повідомлення про вручення такого виклику) на інше судове засідання. Крім цього, він, маючи можливість, жодних клопотань до суду про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неможливості з'явитись - не подав.
Що стосується доводів про неврахування судом першої інстанції норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то, як згадувалось вище, згідно преамбули вказаного закону дія такого на фізичних осіб, тобто на позивача не поширюється, а поширюється виключно на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пені за простроченними кредитними коштами змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з 173727 грн. 16 коп. до 84901,40 грн. Зазначити, що всього підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 451650,5 грн. заборгованості за кредитним договором.
В решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2013 року - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник