У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Рожина Ю.М., Ковальчук Н.М.,

при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26.12.2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 329420, 90 гривень заборгованості по кредиту, 500 гривень неустойки за порушення зобов'язань, 2372,19 гривень пені за порушення термінів повернення кредиту за договором про надання споживчого кредиту від 29.10.2007 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій вказують на те, що рішення є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначають, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що позивач в обґрунтування позовних вимог послався на довідку- розрахунок заборгованості, в якій вказано, що останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 16.12.2008 року в сумі 330 швейцарських франків, а натомість ОСОБА_1 надав суду письмові докази про те, що регулярно здійснював платежі по погашенню кредиту з жовтня 2007 року по жовтень 2011 року включно. Довідка-розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, розрахунок пені та неустойки розраховані на основі і у відповідності до довідки-розрахунку заборгованості за кредитом.

Доводять, що суд першої інстанції не взяв до уваги банківські квитанції про погашення кредиту, та не витребував у позивача кредитної справи для огляду.

Просять рішення Сарненського районного суду від 26.12.2013 року скасувати та ухвалити нове, об'єктивне рішення.

________________________________________________________________________________

Справа № 1718/4119/12 Головуючий у 1 інстанції - Товстика І.В.

Провадження 22-ц/787/403/2014 Доповідач - Максимчук З.М.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того , що 29 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11240939000, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 39600,00 швейцарських франків, що еквівалентно 171916,83 гривень, за курсом НБУ на день укладення договору, під 10,99% річних строком до 24 жовтня 2017 року з погашенням за графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору про надання споживчого кредиту № 11240939000 від 29.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 152758 від 29.10.2007 року, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі за борговими зобов'язаннями ОСОБА_1, що виникають з умов договору. Відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з чим утворилась заборгованість 332293,09 гривень, тому відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України банк має право на дострокове повернення кредиту та сплати процентів від боржника та поручителя у солідарному порядку.

Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах і не суперечать вимогам законодавства.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 29 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11240939000, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 39600,00 швейцарських франків, що еквівалентно 171916,83 гривень, за курсом НБУ на день укладення договору, під 10,99% річних строком до 24 жовтня 2017 року з погашенням за графіком погашення кредиту.

На забезпечення виконання умов кредитного договору в цей же день між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором.

Позичальник не виконує належним чином зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та нарахованих процентів за користування ним унаслідок чого станом на 06.12.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 37969,20 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 329420,90 гривень.

Враховуючи, що виконання його зобов'язань забезпечено договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом до боржника та поручителя про стягнення боргу.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.554 ЦК України у разі припинення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо права банку на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитнитним договором.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги банківські квитанції про погашення кредиту та не врахував жодного платежу щодо погашення кредиту, не врахував 121475,87 гривень, сплачених позивачу коштів, не заслуговують на увагу, вони повністю спростовані матеріалами справи, зокрема, на а.с. 95-98 знаходяться ксерокопії квитанцій про погашення кредиту, вбачається, що вони були досліджені судом, і при ухваленні рішення суд надав їм оцінку.

Не заслуговують також на увагу суду і посилання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що в довідці -розрахунку заборгованості за кредитом, яку суду надав позивач, невірно вказано, що останній платіж ним був здійснений 16.12.2008 року, оскільки повністю спростовані довідкою -розрахунком заборгованості за кредитом , а.с. 193-194, довідкою-розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом, а.с.194-200., та обставинами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст..ст. 307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : З.М.Максимчук

Судді : Н.М.Ковальчук

Ю.М.Рожин