Справа№11-53 2008 року Головуючий у 1-й інстанції НЬельковська Я.В.
Доповідач: Давиденко Е.В. Категорія ст. 186 ч2 КК України
УХВАЛА
Іменем України
2008 року січня місяця 16 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - суддіЛандаря О.В.
суддів : ОСОБА_5 Е.В., Хрипченко Л.Г.
з участю прокурора Рибачук Г.А. захисників - адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора Октябрського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2007 року.
установила:
Цим вироком:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Полтави, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- IS.0J.2006 року Київським районним судом м.Полтави за ст.18б ч.2, 309 ч 1, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі на 4 роки, на підставі cm. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 03.05.2006року Октябрськимрайонним судом м.Полтави за cm. 186 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України, до 4 років позбавлення волі, на підставі cm. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим, строком 2 роки. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 05.07.2006
визначено порядок застосування покарання за вироками від 18.01.2006 та 03.05.2006 шляхом
часткового складання та остаточно визначено покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі з
іспитовим строком згідно cm. 75 КК України 3 роки,
засуджено за епізодами вчиненими до постановления вироку Октябрського
районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року ст. 186 ч.2 КК України - 4 роки
позбавлення волі, за ст. 190 ч.2 КК України (за епізодами заволодіння
телефонами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) - 2 роки позбавлення
волі, за ст. 309 ч.2 КК України (за епізодом від 30.03.2006) - 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006, постановою від 05.07.2006, визначити покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
2
За епізодами вчиненими і після вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року за ст.190 ч.2 КК України (за епізодами заволодіния мобільними телефонами ОСОБА_7, ОСОБА_8) - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 309 ч.2 КК України (за епізодами від 01.09.2006 та 03.10.2006) - 2 роки позбавлення волі, за ст.263 ч.2 КК України - 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України за рукупністю вироків приєднано частину невідбутого покарання за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, визначивши остаточно покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України виправдано в зв'язку з недоведеністю його вини.
По справі вирішено питання про речові докази.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Як встановив суд 1 інстанції:
1. 14 лютого 2006 року близько 15:00 години ОСОБА_3 біля АДРЕСА_1 повторно відкрито заволодів мобільним телефоном «SAMSUNG E-350» вартістю 1338 гривень, що належить ОСОБА_9, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
2. 01 березня 2006 року близько 20:00 години ОСОБА_3 в підземному переході "Злато Місто", який розташований по вул. Жовтневій, 29-А в м.Полтаві, повторно шляхом обману, під вигаданим приводом зателефонувати заволодів мобільним телефоном «SAMSUNG С-100» вартістю 829,00 грн.., в якому була СІМ карта оператора "-ЛАИФ" вартістю 40 грн., на рахунку було 20 грн., що належить ОСОБА_4 і, чим спричинив потерпілому майнової шкоди на загальну суму 889 грн.
3. 18 березня 2006 року в першій половині дня ОСОБА_3 в районі АДРЕСА_2 повторно шляхом обману, під вигаданим приводом зателефонувати заволодів мобільним телефоном "НОКІА-6101" вартістю 1000 грн., що належить ОСОБА_5, внаслідок чого спричинив потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
4. 20 березня 2006 року в першій половині дня ОСОБА_3 біля кафе-бару "Помідор", що розташований по вул. Леніна 16 в м. Полтаві, повторно, шляхом обману, під вигаданим приводом показати матері телефон та отримати кошти для його придбання заволодів мобільним телефоном «НОКІА-6100» вартістю 577,50 грн., що належав ОСОБА_6, чим спричинив потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
ОСОБА_3 за невстановлених слідством обставин повторно незаконно, без мети збуту придбав 2 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,16 г., який зберігав при собі з метою власного вживання. 30 березня 2006 року близько 14:00 год. біля будинку 40 по вул. П.Комуни м. Полтаві був затриманий працівниками міліції, які в нього виявили та вилучили зазначений наркотичний засіб.
3
6. 29 серпня 2006 року приблизно о 17 годині ОСОБА_3 біля
будинку 32 по вул. Гоголя в м. Полтаві повторно шляхом обману під вигаданим
приводом зателефонувати заволодів мобільним телефоном "Нокіа 6020"
вартістю 580 гривень, що належав ОСОБА_8, чим спричинив потерпілому
матеріального збитку на вказану суму.
7. 1 вересня 2006 року ОСОБА_3 у невстановленої слідством особи повторно незаконно без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою в перерахунку на суху речовину 10,92 г., та зберігав його при собі з метою вживання. Того ж дня приблизно об 11 год. 45 хв. на території ПОКЛ ім. Скліфосдгаського в м. Полтаві ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, які в нього виявили та вилучили зазначений наркотичний засіб.
8. 12 вересня 2006 року ОСОБА_3 без передбаченого законом дозволу носив при собі холодну зброю ударно-дробильної дії - металевий кастет, та цього ж дня об 11 годині ЗО хвилин біля будинку № 58 по вул. Шевченко в м. Полтаві був затриманий працівниками міліції, які в нього виявили та вилучили вказаний кастет.
9. 28 вересня 2006 року в денний час ОСОБА_3 біля перехрестя вулиць Пушкіна та Сінна в м. Полтаві повторно шляхом обману під вигаданим приводом виявлення власного викраденого мобільного телефону заволодів мобільним телефоном "Сіменс С 72" вартістю 465 грн., в якому знаходилася сім-карка оператора „Діджус" вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходилось 122 гривні, що належав ОСОБА_7, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на загальну суму 637 гривень.
10. ОСОБА_3 за невстановлених слідством обставин повторно
незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб
канабіс масою в перерахунку на суху речовину 6,3 г., який зберігав при собі з
метою вживання. 03.10.2006 року близько 18 год. на подвір'ї СШ № 8 по вул. К.
Лібкнехта, 66 в м. Полтаві'був затриманий працівниками міліції, які в нього
виявили та вилучили вищезгаданий наркотичний засіб.
Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_3 також обвинувачувався в тому, що він 04 жовтня 2006 року приблизно о 14:00 годині, знаходячись на ЦКР в м. Полтаві, повторно таємно викрав мобільний телефон "Сіменс СХ 65" вартістю 540 гривень, що належить ОСОБА_10, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону ОСОБА_10
В апеляції прокурора м. Полтави із внесеними змінами ставиться питання про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 по епізоду від 14 лютого 2006 року з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, оскільки умисел ОСОБА_3 був направлений саме на заволодіння майном потерпілого шляхом обману, в іншій частини вирок суду просить залишити без зміни.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_3 вказує на незаконність вироку відносно нього, оскільки злочинів, за якими йому пред'явлено обвинувачення він не вчиняв, а був вимушений обмовити себе на
4
досудовому слідстві під психологічним тиском з боку працівників міліції. Засуджений зазначає про однобічність та неповноту як досудового так і судового слідства, оскільки на досудовому слідстві не всі свідки були встановлені, а під час судового слідства судом не перевірялись безпосередньо пояснення всіх потерпілих та свідків, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_4., ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при винесенні обвинувального вироку судом були необгрунтовано відхилені пояснення потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які його виправдовували. А такдж при розгляді справи судом були істотно порушені вимоги кримінально-процесуального кодексу України, оскільки допит свідка ОСОБА_13 був проведений без участі адвоката підсудного, чим було порушено право на захист останнього, та неправильно застосований кримінальний закон, оскільки дії ОСОБА_3 по заволодінню мобільним телефоном ОСОБА_9, згідно свідчень потерпілого та свідка, необхідно було перекваліфікувати зі ст. 186 ч.2 КК України на ст. 190 цього ж Кодексу, а епізод по заволодінню мобільним телефоном ОСОБА_7 взагалі підлягає декриміналізації, як малозначимий.
Враховуючи наведене, засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду відносно нього, а провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції із внесеними змінами, вважаючи за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_3 по епізоду від 14.02.2006 року стосовно потерпілого ОСОБА_9 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, а в інший частині вирок суду залишити без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2, які вважали вирок суду незаконним в зв'язку з безпідставним засудженням, оскільки на їх думку йисновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, в матеріалах справи відсутні докази винності ОСОБА_3, а крім того судом були допущені істотні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, які виключали постановления вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Висновки суду щодо доведенності вини та визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні шахрайський дій відносно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є правильнимита та такими, які грунтуються на доказах досліджених та перевірених у судовому засіданні.
Твердження ОСОБА_3 про те, що він необгрунтовано засуджений за вказані злочини є безпідставними, оскільки його вина підтверджується наступними доказами.
За епізодом, (потерпілого ОСОБА_4)
Правильно районним судом відкинуто твердження засудженого ОСОБА_3 про недоведенність його вини і по даному епізоду шахрайських дій, оскільки його вина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13,
5
допитаного у суді в порядку ст. 292-1 КПК України та чиї показання досліджено в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, який підтвердив, що саме ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_4 мобільний телефон, після чого потерпілий сказав, що телефону немає і що його забрав ОСОБА_3 (а.с.208-210т.4)
Також аналогічно стверджував і потерпілий ОСОБА_4., чиї показання, дані під час досудового слідства, було досліджено в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України у яких зазначав, що на прохання ОСОБА_3, який був знайомим з ОСОБА_13 - він дав цьому хлопцеві телефон, щоб той зробив терміновий дзвінок. Хлопець відійшов і потім втік, (а.с.39 т3)
Такі показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14, яка в суді показала, що в її сина, ОСОБА_4, невідомий хлопець на прізвисько „Карло" відібрав мобільний телефон. Через іншого хлопця, що був на місці події, вони встановили, що цього хлопця звуть ОСОБА_3. Зі слів сина їй відомо, що хлопець взяв телефон, відійшов в сторону і втік.
Не заперечував на досудовому слідстві під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3, який зазначав, що дійсно 01.03.2006 в підземному переході „Злато Місто" у одного із хлопців попросив телефон під приводом здійснення телефонного дзвінка і, скориставшись тим, що за ним ніхто не слідкує, вийшов з підземного переходу. Після цього телефон продав, (а.с.207-209 т.3)
За епізодом (потерпілого ОСОБА_5)
Вірно судом взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_5, який будучи допитаним в суді в порядку ст. 292-1 КПК України, повідомив суду, що ОСОБА_3 взяв у нього мобільний телефон „Нокіа 6101", щоб зателефонувати. Після цього підсудний відійшов і втік разом з телефоном. Факт придбання мобільного телефону ОСОБА_5 підтверджено гарантійним талоном, у якому зазначено, що у дійсно ним був придбаний мобільний телефон „Нокіа 6101", 28.02.2006 за 1029 гривень.(а.с.79-80 т.3, а.с.105-106 т.4)
Свідок ОСОБА_15 підтвердив, що в березні 2006 року придбав у ОСОБА_3 мобільний телефон „Нокіа 6101", який потім продав невідомому чоловіку, (а.с.88 т.3)
Під час досудового слідства ОСОБА_3 дав свідчення про те, що він під приводом зателефонувати взяв у свого знайомого ОСОБА_5 мобільний телефон, відійшов у бік і скориставшись тим, що потерпілий за ним не слідкує, втік. Телефон продав наступного дня своєму знайомому ОСОБА_15, який торгує на ЦКР мобільними телефонами, (а.с.207-209 т.3)
За епізодом (потерпілого ОСОБА_8)
Обгрунтовано судом 1 інстанції також взято, як за належний доказ вини ОСОБА_3 показання потерпілого ОСОБА_8, який під час досудового слідства дав свідчення про те, що 29.08.2006 працював на таксі і до нього сів пасажир. Коли вони разом під'їхали до буд. 32 по вул.Гоголя в м.Полтаві, хлопець сказав, що грошей розрахуватись за поїздку він не має і тому попросив телефон, щоб зателефонувати і йому винесуть гроші. Потерпілий дав свій
6
телефон «Нокіа 6020» і підсудний вийшов з автомобіля, зайшов у під'їзд і зник. Потерпілий зайшов у під'їзд і побачив, що цей під'їзд є прохідним, (а.с.62 т.1)
Згідно протоколу огляду від 04.09.2006 ОСОБА_3 в приміщенні ПМУ УМВС України в Полтавській області видав мобільний телефон „Нокіа 6020". (а.с.20т.1)
23.10.2006 було проведено впізнання ОСОБА_8 мобільного телефону, під час якого потерпілий впізнав телефон «Нокіа 6020», який належить йому. (а.с.64т.1)
Під час досудового слідства ОСОБА_3 не заперечував цього факту та дав свідчення про те, що 29.08.2006 він взяв у таксиста мобільний телефон «Нокіа 6020», вийшов із автомобіля і, скориставшись тим, що водій за ним не слідкує, забіг у під'їзд і втік, (а.с.90-94 т.2)
За епізодом (потерпілого ОСОБА_7)
Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що восени 2006 року він повертався разом зі своїми знайомими ОСОБА_16 і ОСОБА_16 з технікуму. До них підійшов хлопець та попросив його дати телефон. Потім хлопець сказав, що цей телефон належить йому і, не повертаючи телефону, став вимагати у нього показати документи на підтвердження власності телефону. Він пішов додому за документами, ОСОБА_16 також пішов, а з підсудним залишився стояти ОСОБА_17 Проте коли потерпілий повернувся, ОСОБА_3 вже не було. Не було підсудного і наступного дня біля технікуму, де він начебто обіцяв його чекати. Також потерпілий показав, що даний телефон «Сіменс С-72» йому придбали батьки незадовго до викрадення за 465 грн. В телефоні була сім-картка «Діджус» вартістю 50 грн., на рахунку якої було 122 гривні. Потерпілий у судовому засіданні впевнено вказав, що підсудний - це саме той хлопець, який забрав його мобільний телефон, оскільки ОСОБА_7 його гарно запам'ятав.
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні надали показання, аналогічні показанням ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_16 повідомив, що підсудного він впізнає і що він за всіма ознаками дуже схожий на хлопця, що забрав мобільний телефон ОСОБА_7
В суді ОСОБА_17 показала, що восени 2006 року придбала телефон у ОСОБА_3 Впевнено зазначила, що підсудний - це саме той хлопець, у якого вона купила телефон. Приблизно через 1-2 дні до неї прийшли разом з ОСОБА_17 працівники міліції та пояснили, що цей телефон хлопець викрав і тому його вилучили.
Відповідно до протоколу огляду від 29.09.2006 у ОСОБА_17 було вилучено мобільний телефон «Сіменс С-72» ІМЕІ 357364005112627. (а.с.167 т.1)
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в суді підтвердили, що дійсно були присутні під час огляду цього мобільного телефону, в їх присутності склали протокол огляду, який вони підписали.
Отже, районний суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно послався на показання потерпілих та свідків, свідчення яких достеменно викривають ОСОБА_3 у вчиненні шахрайських дій відносно них
7
і обгрунтовано визнав його винним у вчиених злочинах, передбачених ст.190 ч.2 КК України.
Разом з тим, суд 1 інстанції правильно встановивши фактичні обставини у справі по епізоду заволодіння телефоном потерпілої ОСОБА_9 не правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України.
За показаннями свідка ОСОБА_20, який в суді показав, що був раніше знайомий із ОСОБА_17 При цьому свідок зазначив, що саме ОСОБА_3 попросив телефон, оскільки іншим особам він телефону б не дав і тим більше не пішов би просити його у сестри, і саме підсудний по телефону розмовляв і втік з цим телефоном на очах у потерпілої ОСОБА_9
Ці показання узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_9, свідчення якої були дослідженні в порядку ст.306 КПК України.(т.3 а.с.12)
Оцінюючи дані показання, колегія суддів апеляційного суду встановила, що телефон ОСОБА_17 потерпілою було передано добровільно, будучи введеним в оману, і умисел останнього був направлений саме на заволодіння шляхом зловживання довірою потерпілої, що є обов'язковою ознакою шахрайства.
Не заперечував цих обставин на досудовому слідстві і сам ОСОБА_3 та будучи допитаним в якості обвинуваченого показав, що дійсно попросив телефон у свого знайомого ОСОБА_9, його сестра дала телефон і ОСОБА_3 вирішив ним заволодіти. При цьому зробив вигляд, що він телефонує, почав виходити із приміщення, а потім - тікати. ОСОБА_3 пояснив, що він чув, як йому хтось щось кричав, але не звернув на це уваги і втік. Наступного дня телефон продав, а гроші витратив на власні потреби, (а.с.207-209 т.3)
За таких обставин, апеляція прокурора Октябрського району підлягає до задоволення, дії ОСОБА_3 по цьому епізоду необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України.
Визнаючи винним ОСОБА_3 за епізодом заволодіння телефоном потерпілого ОСОБА_6 районним судом не правильно встановлено фактичні обставини та не вірно дано оцінку доказам, а саме показанням потерпілого ОСОБА_6, а аткож показанням підсудного.
Так, під час досудового слідства ОСОБА_6 показав, що в березні 2006 року його сусід ОСОБА_3лопросив зайняти грошей, проте потерпілий йому відмовив. Після цього підсудний запропонував поїхати до своєї матері, яка з його слів працює у кафе-барі „Помідор" в м.Полтаві. ОСОБА_3 пояснив, що він покаже телефон потерпілого матері, і вона дасть кошти на його придбання, на що потерпілий погодився. Коли вони приїхали на таксі до кафе, ОСОБА_6 дав підсудному свій телефон „Нокіа 6100". ОСОБА_3 з телефоном зайшов до кафе і не повернувся. Потерпілий деякий час почекав його в таксі, а потім зайшов до приміщення кафе, проте ОСОБА_3 там не було. При цьому потерпілий зазначив, що телефон продавати він не збирався. (а.с.110т.3)
Проте, будучи допитаним в суді ОСОБА_6 зазначав, що вони були сусідами і він взагаллі немав наміру подавати заяву про вчинений злочин. Заяву написав на прохання працівників міліції, які з слів ОСОБА_3 встановили, що він також забрав і його телефон. Цей конфлікт вони могли вирішити іншим шляхом, а тому претензій до ОСОБА_3 він не має.
8
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду в цій частині вирок суду вважає необхідним скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.
Правильно судом за епізодом таємного викрадення телефону у потерпілого ОСОБА_10 виправдано ОСОБА_3, якого органи досудового слідства обвинувачували в тому, що він 04 жовтня 2006 року приблизно о 14:00 годині, знаходячись на ЦКР в м. Полтаві, повторно таємно викрав мобільний телефон "Сіменс СХ 65" вартістю 540 гривень, що належить ОСОБА_10, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму.
Дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів апеляційного суду вважає, що районний суд обгрунтовано дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону ОСОБА_10, оскільки органи досудового слідства належних та достатніх доказів суду не надали.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3 також обвинувачувався органами досудового слідства та визнаний винним судом у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та незаконному носінні холодної зброї.
Як в судовому засіданні в суді 1 інстанції, так і в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_3 стверджував про те, що цих злочинів не вчиняв. На прохання працівників міліції, які давали йому наркотики та кастет вказував при понятих, що ці заборонені речі належать йому.
Ці злочини, як встановив суду він вчинив 30 березня 2006 року, 1.09.2006 року, 12 вересня 2006 року та 3 жовтня 2006 року.
При розгляді в апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_3 ще звинувачується у вчиненні інших злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та незаконному носінні холодної зброї, про що було заявлено клопотання1 захисником та долучено до матеріалів справи обвинувальний висновок, затверджений заступником прокурора Октябрського району 10.11.2066 року.
За даним обвинувальним висновком ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, які він нібито вчинив 1.09.2006 року, 11.09.2006 року та 14.09.2006 року.
Тобто, прослідковується, що майже на протязі всього вересня місяця 2006 року, в тому числі ще й в один і той же день ОСОБА_3 вчиняв злочини, при цьому його кожного разу затримували та вилучали речі заборонені для обігу речі.
Такі обставини, не позбавляють колегію суддів апеляційного суду сумніватися в обгрунтованності тверджень засудженого ОСОБА_3, і ці твердження підлягають перевірці під час додаткового розслідування, оскільки потребують здійсненню слідчих дій, які не входять до повноважень суду.
Тому, вирок суду по епізодам від 30.03.2006 року, 1.09.2006 року, 3.10.2006 року в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та по епізоду від 12.09.2006 року щодо незаконного носіння холодної зброї підлягає скасуванню з направленням в цій частині кримінальної справи на додаткове розслідування.
9
Твердження засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про допущення районним судом порушень норм кримінально-процесуального законодавства, а саме те, що не було розглянуто відводи головуючому, допит свідків та потерпілих проводився в порушення ст. ст. 292-1, 306 КПК України, а також порушено право на захист не заслуговують на увагу.
Районним судом в повній мірі було дотримано норми процесуального законодавства при розгляді даної справи, в тому числі і ті, на які зазначає засуджений у своїй апеляції.
Як вбачається з протокому судового засідання, головуючій у справі неодноразово заявлялись відводи, в письмовому та усному вигляді.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що відводи, які заявлялися у встановленому законом порядку розглядалися відповідно до вимог КПК України, про що зафіксовано матеріалами справи.
Щодо відводів, заявлених без зазначення мотивів та підстав в усному порядку, то судом роз'яснювалося засудженому та захисникам про порядок їх заявления. При цьому будь-яких порушень з боку головуючого у справі допущено не було.
Також колегією суддів встановлено, що при розгляді даної справи неодноразово в судове засідання не з'являлись потерпілі та свідки, адвокати з невідомих причин для суду, а також з поважних причин.
При цьому судом приймались всі необхідні відповідні заходи для доставления потерпілих та свідків до суду. В разі неможливості провести допит у суді, судом обгрунтовано було досліджено їх показання відповідно до положень ст.306 КПК України та дано належну оцінку їх показанням.
Також не встановлено і порушень допущених судом права на захист підсудного під час допиту свідків та потерпілих в порядку, передбаченого ст.292-1 КПК України. Дані показання свідків та потерпіих давалися в присутності підсудного1 та його захисника ОСОБА_2, хоча і у відсутність адвоката, який не з'явився в судове засідання. Проте, останній не був позбавлений можливості заявити клопотання про ознайомлення з показаннями свідка чи то потерпілого, які були допитані у його відсутність, а при необхідності заявити клопотання про їх додатковий допит з питань, які не були зазначені при допиті в суді. Таких клопотань з боку адвоката не надходило.
В апеляційній інстанції встановлено, що в судових дебатах в суді 1 інстанції, адвокат та захисник засудженого ОСОБА_3 відмовились від своїх промов.
Сам засуджений та його адвокат ОСОБА_1 в апеляційній інстанції зазначили, що це була їх узгоджена позиція, як протест на не задоволення судом їхніх клопотань.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дана обставина не є істотним порушенням права засудженого на його захист, оскільки судом 1 інстанції було дотримано проведення судового процесу, в тому числі і в судових дебатах.
За таких обставин, апеляція засудженого ОСОБА_3 в частині допущення судом 1 інстанції норм кримінально-процесуального законодавства не підлягає до задоволення.
10
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного
суду,
Ухвалила:
Апеляцію прокурора м. Полтави із внесеними змінами задовольнити. Апеляцію засудженого ОСОБА_3 із внесеними доповненнями задовольнити частково.
Вирок суду скасувати в частині засудження ОСОБА_3:
· по епізоду стосовно потерпілого ОСОБА_6, а провадження по кримінальній справі в цій частині закрити за відсутністю складу злочину на підставі ст.6 п.2 КГЖ України;
· по епізодам від 30.03.2006 року, 1.09.2006 року, 3.10.2006 року в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та по епізоду від 12.09.2006 року щодо незаконного носіння холодної зброї з направленням в цій частині кримінальної справи на додаткове розслідування.
Вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 по епізоду від 14.02.2006 року стосовно потерпілого ОСОБА_9 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України та визначити покарання по епізодам вчиненим до постановления вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року стосовно потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України - 2 роки позбавлення волі.
Виключити вказівку суду про застосування положення ч.1 ст. 70 КК України.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеного за попереднім вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року та визначити ОСОБА_17 покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
Вважати засудженим ОСОБА_3 по епізодам вчиненим після постановления вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_21 за ч.2 ст.190 КК україни до міри покарання обраного районним судом у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання визначеного за ч.4 ст. 70 КК України за ч.2 ст. 190 КК України частково приєднати покарання за ч.2 ст. 190 КК України, визначеного по епізодам вчиненим після постановления вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 03.05.2006 року у вигляді 3 місяців позбавлення волі і остаточно обрати ОСОБА_17 покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2007 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.