Справа № 11 -110, 2008 р. Головуючий у І - й інстанції: Нізельковська Л. В.
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач: Голубенко Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року лютого місяця 5 дня Колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Голубенко Н. В., суддів: Тараненка Ю. П., Лісіченко Л. М., за участю: прокурора Дупака М. Г.,
секретаря Гнітько А. М.,
технічного секретаря Захар'євої А. П.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 20 червня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тбілісі, Грузія, мешканця АДРЕСА_1, вірмена, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого директором ПП « Камея-В », смт. Чутово, раніше судимого:
- 11 вересня 2002 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.
Згідно зі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім
2
вироком суду та призначено ОСОБА_3 остаточне покарання -10 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 4 514 грн. 30 коп. - майнової та 30 000 грн. - моральної шкоди.
Відповідно до ст. 81 КПК України по справі вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 19 листопада 2002 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе «Відпочинок», що знаходиться в приміщенні Української медичної стоматологічної академії по вул. Фрунзе у м. Полтаві, в ході бійки, на грунті виниклих неприязних стосунків, умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 два удари ножем в ділянку черева та лівого передпліччя, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення черева із пошкодженням судин кореня брижі тонкого кишечнику і пристінкової гілки черевної аорти та колото-різаної рани передпліччя з пошкодженням кровоносних судин по ходу рани, що потягли за собою гостру крововтрату, внаслідок якої настала смерть потерпілого.
В апеляціях:
· старшого помічника прокурора порушується питання про скасування вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину і особи засудженого та постановления апеляційним судом нового вироку;
· засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування в зв'язку з порушенням його права на захист, неповнотою та необ'єктивністю досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з метою встановлення особи, що вчинила злочин.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав апеляцію старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави та вважав апеляції засудженого і в його інтересах захисника безпідставними, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 на підтримання поданих апеляцій, позицію потерпілої ОСОБА_2 про законність судового рішення і залишення без задоволення апеляцій засудженого і його захисника, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляціях, провівши часткове судове слідство, - не вбачає підстав для задоволення апеляції старшого помічника прокурора Октябрського району
3
м. Полтави, а апеляції засудженого та його захисника знаходить такими, що підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства та судом додержано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.
Сформульовані у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_3 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.
Як видно з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 увечері 19 листопада 2002 року на місці події ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп'яніння, вів себе агресивно, влаштовував бійки.
Мотивуючи висновки про винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які підтвердили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стояли вдвох окремо від усіх. Після того як останній відійшов від першого, вони помітили що в ОСОБА_4 почали підгинатися ноги, він нічого не говорив, на руці у нього була кров.
Свідченнями ОСОБА_7 стверджується, що в цей вечір ОСОБА_3 мав сутички з ОСОБА_6, ОСОБА_11, після цього засуджений разом з потерпілим відійшли до пам'ятника Чорнобильцям. Передбачаючи конфлікт між ними, ОСОБА_7 пішов у їхньому напрямку, на відстані 4-5 метрів, побачив як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 два удари по тулубу.
Судом першої інстанції ретельно перевірено показання свідка ОСОБА_7, дані в ході як досудового, так і судового слідства, з'ясовано причину зміни ним показань і в результаті детального дослідження їм дано у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі та наведено вагомі мотиви в обґрунтування висновку чому взято до уваги саме ці показання (а. с. 292, т. 8). Оцінюючи показання свідків і приймаючи їх до уваги, районний суд, обґрунтовано виходив з низки доказів, які містяться в матеріалах кримінальної справи.
Так, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи показання перелічених свідків відповідають медичним даним отриманим при експертизі трупа потерпілого по локалізації та направленості колото-різаного поранення (а. с. 134-142 т. 7), як встановлено судом, спричиненого ножем.
4
Смерть ОСОБА_4 як вбачається з висновку судово-медичної експертизи настала внаслідок сліпого проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням судин кореня брижі тонкого кишечника та пристінкової гілки аорти, а також колото-різаної рани передпліччя з пошкодженням кровоносних судин по ходу рани, що потягли гостру крововтрату (а.с. 230-231 т. 1).
На підтвердження вини ОСОБА_3 суд 1-ї інстанції аргументовано посилається на висновок комісійної судово-медичної експертизи № 1 від 03 січня 2006 року, відповідно до якої напрямок, локалізація, розміри колото-різаного пошкодження на шкіряній жилетці ОСОБА_4 і колото-різаної рани на трупі, а також конструкційні особливості, наданого на експертизу ножа дають підстави стверджувати, що дані ушкодження утворилися від дії клинка ножа, виявленого на місці події та наданого на експертизу (а. с. 173 - 177, т. 1).
Як вбачається з матеріалів подання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, 05 грудня 2002 року при його розгляді в Октябрському районному суді м. Полтави останній на запитання захисника дав ствердну відповідь, що він пояснював слідчому про ніж. Зі змісту протоколу судового засідання випливає, що ножа він придбав на центральному критому ринку (матеріали подання, а. с. 78).
Як пояснив ОСОБА_3 при огляді судово-медичному експерту 20 листопада 2002 року при проведенні експертизи близько 01 години в цей день побився з ОСОБА_4 Крім того, засуджений вказав, що він витягнув ніж з лівої кишені штанів та наніс два удари потерпілому в правий бік (а. с. 148 т. 1). Убачається, що такі свідчення експертом були записані зі слів обстежуваного і раніше тому відомими не були.
Твердження ОСОБА_3 про фальсифікацію наведеної експертизи є безпідставними. На користь такого висновку свідчать витребувані з місцевого суду та досліджені в ході часткового судового слідства матеріали подання Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 27 листопада 2002 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 на тримання під вартою. В цих матеріалах міститься копія вказаної експертизи, де обставини справи, що були повідомлені суду останнім, викладені аналогічно наведеним вище (а. с. 64). Зазначені пояснення дані засудженим в приміщенні бюро судово-медичної експертизи в умовах, де виключалося вчинення на нього будь-якого впливу.
Аналізуючи наведені пояснення засудженого, колегія суддів вважає їх правдивими, так як вони дані за обставин, коли виключався будь-який тиск на нього. Тим більше, що 20 листопада 2002 року останній власноручно зробив малюнок ножа, вказавши на його детальні ознаки - колодочку синього кольору з узором на ній, зобразив форму ножа, вказав, що ним він наніс ОСОБА_4 два удари 19-20 листопада 2002 року біля УМСА в м. Полтаві (а. с. 16, т.
5
1). Викладене беззаперечно підтверджує факт наявності ножа у
ОСОБА_3 під час сутички з ОСОБА_4
Вбачається, що на момент написання ОСОБА_3 явки з повинною, ніж на ознаки якого вказував засуджений ще не був виявлений, а відтак працівники міліції не знали і не могли знати про його конструкційні особливості, колір колодочки, що виключає написання «явки» під диктовку як про це стверджується в апеляції засудженим. Суттєвим є і те, що саме такий ніж, зображений ОСОБА_3 на схемі, було вилучено 21 листопада 2002 року при огляді, прилеглої до УМСА території (а. с. 18, т. 2). З цього приводу останній в суді першої інстанції спочатку пояснив, що схему ножа намалював під тиском зі слів ОСОБА_12 - начальника відділу карного розшуку. В подальшому вказав на те, що його примусили намалювати ніж, який він уявляє (а. с. 15, т. 8), це свідчить про суперечливість та непослідовність його показань. З огляду на викладене, посилання засудженого на відсутність у нього ножа під час перебування у готелі «Київ» є непереконливими, не спростовують сукупності приведених доказів та не свідчать про те, що у нього не було ножа, оскільки такий факт мав місце за добу до вчинення цього злочину (а. с. 186, т. 2).
З матеріалів справи видно, що станом на 21 листопада 2002 року продовжувалися пошуки ножа яким заподіяні тілесні ушкодження потерпілому. В цей день слідчий ОСОБА_13 знаходився на добовому чергуванні у Октябрському РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (а. с. 68, т. 7) і йому була дана вказівка з чергової частини цього ж райвідділу про необхідність проведення огляду території, що прилягає до медичної академії, що і зумовило його виїзд на місце події.
Дії слідчого ОСОБА_13 відповідали вимогам Положення про основи організації розкриття злочинів органів внутрішніх справ України, затвердженому наказом МВС України № 701 від 18 жовтня 1993 року, яке діяло до 04 жовтня 2003 року. Згідно з п. 3. 4 цього положення чергова частина МУВС, УВС, УВСТ у випадку вчинення тяжкого злочину організує негайний виїзд слідчо-оперативної групи для огляду місця події, проведення невідкладних слідчих дій, вжиття необхідних оперативно-розшукових та інших заходів для його розкриття.
Аналіз матеріалів справи, досліджених в апеляційній інстанції, свідчить про те, що ніж, яким було заподіяно поранення, був виявлений слідчим ОСОБА_13 в місці вказаному засудженим, і за таких обставин він обґрунтовано визнаний як знаряддя вчинення злочину ( а. с. 214, т. 2 ).
Факт спричинення ножових поранень ОСОБА_4 саме цим ножем, на ознаки якого першим вказував засуджений та конкретизував як наносив ним
6
удари, підтверджується висновком судово-біологічно-молекулярної
експертизи, на яку обґрунтовано суд посилається у вироку. Він є мотивованим, науково обґрунтованим та не викликає сумніву в його об'єктивності. Згідно цього висновку на вказаному ножі знайдена кров людини та встановлені її генетичні ознаки. Генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_4 співпадають з генетичними ознаками крові, виявленої на ножі. Сукупність ознак встановлених у вказаних об'єктах зустрічається в середньому у одного з 300 тисяч осіб (а. с. 161-163, т. 8).
Достовірність приведених показань засудженого щодо часу, місця, локалізації застосування насильства щодо потерпілого збігаються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та підтверджені даними, що містяться у висновках комісійної судово - медичної, судово - біологічно - молекулярної експертиз, протоколом вилучення ножа ( а. с 230 - 231, т. 1, 161 - 163, т. 8, а. с. 17, т. 1 ). Водночас наведет докази спростовують твердження ОСОБА_3 про його непричетність до нанесення ОСОБА_4 ножових поранень.
Органами досудового слідства та судом перевірені усі версії про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами. Однак, доводи засудженого про можливість перебування біля ОСОБА_4 інших осіб, які могли заподіяти йому ножові поранення спростовуються свідченнями ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які вказали на відсутність поряд з потерпілим інших осіб, окрім ОСОБА_3 В результаті виконання судового доручення, даного апеляційною інстанцією було встановлено особу на ім'я ОСОБА_14, який був на дні народженні ОСОБА_9, ним є ОСОБА_14 Будучи допитаним в ході часткового судового слідства він показав, що він самого факту завдання ушкоджень як потерпілому, так і засудженому не бачив. Встановленими оперативно-розшуковими заходами причетність ОСОБА_14 до вчинення злочину виключається. Зважаючи на те, що він не був очевидцем конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується показаннями названих свідків, які узгоджуються з показаннями ОСОБА_14 колегія суддів вважає, що вимога засудженого в апеляції про необхідність проведення з ним відтворення обстановки та обставин події злочину безпідставна.
Не ґрунтуються на матеріалах справи посилання засудженого на те, що ОСОБА_4 при встановленні лікарем особи, що заподіяла йому поранення відповів, що ніби-то ця особа йому невідома. Проте з матеріалів справи видно, що згідно карти виклику швидкої медичної допомоги від 19 листопада 2002 року, ОСОБА_4 внаслідок тяжкого стану не вступав з лікарями в контакт та не висловлював їм скарг (а. с. 7, зворот, т. 3).
Як видно з історії хвороби на його ім'я, потерпілий ОСОБА_4 був доставлений бригадою швидкої допомоги в приймальне відділення у вкрай тяжкому стані, зумовленому геморагічним шоком Ш-го ступеню, тому
7
продуктивному контакту не доступний, обставин, за яких нанесено поранення пояснити не зміг (а. с. 220, зворот, т. 1).
Таким чином, записи, що містяться в медичній документації вказують на неспроможність доводів апелянта, оскільки внаслідок тяжкого стану потерпілий не міг пояснити ким та за яких обставин нанесено поранення.
З акту судово-медичного дослідження. трупа за №1200 вбачається, що для медико-криміналістичного дослідження взяті фрагменти шкіри з пошкодженнями (а. с. 222, зворот, т. 1). Допитаний лікар-хірург ОСОБА_15 засвідчив, що в зв'язку з направленням тіла ОСОБА_4 до бюро судово-медичної експертизи, в компетенцію якої входить відібрання фрагментів шкіри, він таких зразків не відбирав (а. с. 307, т. 7).
Як убачається з матеріалів справи на медико-криміналістичну експертизу надано два фрагменти шкіри, наклеєної на картонний лист з ділянки передньої поверхні черевної стінки та з лівого передпліччя (а. с. 15, т. 2), так як цю експертизу проводив експерт ОСОБА_16, тому на фототаблицях до висновку експерта за №76-МК наявний його підпис. На речових доказах, доставлених на експертизу, які були предметом дослідження судово-медичного експерта є підпис експерта ОСОБА_17 (а. с. 15 - 17, т. 2), бо саме вона відбирала фрагменти шкіри. Апелянти, заперечуючи ідентичність поранень на фототаблицях судово-медичних експертів (а. с. 224, т. 1 та а. с. 17, т. 2) вказують на відсутність гострих кутів та волосяного покрову на першій фототаблиці. Допитаний з цього приводу судом першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_18, який брав участь у проведенні судово-медичних експертиз, підтвердив ідентичність поранень на цих фототаблицях з урахуванням їх характеру, розмірів рани, наявністю волосяного покрову та спростував доводи апеляції, що заперечували це (а. с. 267, т. 8).
В підтвердження цього в матеріалах кримінальної справи відсутні дані, які характеризують рану ОСОБА_4 як овальну, на що безпідставно посилається засуджений, а тому показання лікаря ОСОБА_19 08 лютого 2003 року, де останній вказав, що при наданні допомоги потерпілому ОСОБА_4 ним виявлено «точечну» рану з лівої сторони живота ( а. с. 124 - 125, т. 2 ) є неспроможними.
Таким чином, судом першої інстанції, виходячи з вимог ст. 76 КПК України, в обґрунтування доведеності вини засудженого правильно покладено висновки експертиз медико-криміналістичної та судово-медичної, а не показання лікаря швидкої медичної допомоги.
Відповідно до висновків цих експертиз ОСОБА_4 заподіяні колото-різані поранення, які утворилися від дії колюче-ріжучого предмета, яким є ніж. Більше того, у висновку медико-криміналістичної експертизи зазначено, що при дослідженні фрагментів шкіри з пошкодженнями
8
застосовано стереомікроскопірування та визначено ознаки колото-різаної рани (а. с. 15, зворот, т. 2), що свідчить про об'єктивне та компетентне визначення характеру та виду рани, а тому колегія суддів вважає такі висновки експертів достовірними та переконливими, а доводи ОСОБА_3 про невідібрання зразків шкіри - безпідставними.
Щодо витребування протоколу операції від 20 листопада 2002 року та історії хвороби на ім'я ОСОБА_4 за №7385, то вони були предметом судово-медичного дослідження названих експертиз та містять посилання на матеріали, які використовувалися під час дослідження поставлених питань (а. с. 237-238, т.2, 138-139, т. 7), в зв'язку з цим твердження апелянтів про неповноту досудового та судового слідства з цього приводу є неспроможними.
Не можна погодитися з доводами апеляції засудженого в тій частині, що висновки судово-медичних експертиз за № 1200 від 11 лютого 2003 року та № 1200-г від 11.04.05 року на вирішення яких ставилися питання про відповідність показань ОСОБА_3, даних при відтворенні обстановки та обставин події злочину та про відповідність ушкоджень на тілі ОСОБА_4 з пошкодженнями на його одязі є завідомо неправдивими, оскільки вирок суду не базується на них і вони не мають доказового значення.
З наявних у справі документів видно, що 19 листопада 2002 року близько 24 год. 00 хв. засуджений ОСОБА_3 разом з потерпілим ОСОБА_4 були доставлені до лікарні, де останній помер, а ОСОБА_3 після надання йому необхідної медичної допомоги був доставлений до Октябрського райвідділу міліції, фактично як особа, що підозрювалася у вчиненні злочину. Його пояснення, дані працівникам Октябрського райвідділу міліції м. Полтави торкалися саме факту спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 За таких обставин, виходячи з вимог ст. 106 КГЖ України орган дізнання вправі був затримати ОСОБА_3 як особу підозрювану у вчиненні злочину.
20 листопада 2002 року слідчим роз'яснено ОСОБА_3 його право на захист. В зв'язку з чим, він власноручно написав про здійснення захисту самостійно до моменту надання захисника його рідними (а. с. 59-60, т. 1). Обов'язкової участі захисника, як того вимагає ст. 45 КГЖ України, він не потребував. Рідними ОСОБА_3 вирішено питання про забезпечення участі захисника 22 листопада 2002 року, що стверджується ордером № 1254 та клопотанням захисника на побачення (а. с. 97 - 98, т. 1). З огляду на наведене, доводи апеляції захисника про недопущення до підзахисного адвоката ОСОБА_20 з моменту його затримання до 22 листопада суперечать матеріалам справи. З 04 грудня 2002 року захист ОСОБА_3, як це видно з матеріалів справи, здійснював адвокат ОСОБА_21 (а. с. 123 - 132, т. 1). Факт незаконного затримання засудженого ОСОБА_3 після вчинення злочину не впливає на достовірність та належність доказів вини засудженого та не
9
звільняє його від кримінальної відповідальності про що
аргументовано суд вказав у вироку.
В матеріалах справи міститься карта виклику швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 від 19 листопада 2002 року, в якій відображено його скарги на кровотечу із рани в ділянці лівої надбрівної дуги. У зв'язку з цим, лікарем ОСОБА_19 було поставлено діагноз - забита рана лівої надбрівної дуги. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 скаржився тільки на рану в указаній анатомічній ділянці йому і надано медичну допомогу та спрямовано в подальшому до травмпункту 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, де проведено огляд, ПХО, накладено шви, асептичну пов'язку (а. с. 8, т. 3). В цій медичній документації відсутні дані про те, що інших пошкоджень в ОСОБА_3 не виявлено, як він стверджує в апеляції (а. с. 8, зворот, т. 3).
Відповідно до висновку СМЕ № 827 від 20 листопада 2002 року в ОСОБА_3, крім вище названих, виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та гематоми м'яких тканин голови, розтягнення зв'язок лівого променево-зап'ястного суглобу, синців м'яких тканин голови та верхніх кінцівок.
Характерним є те, що ні 20 листопада 2002 року, ні 18 лютого 2003 року при огляді судово-медичним експертом ОСОБА_22, він не робив заяв, що виявлені тілесні ушкодження отримані ним внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства.
Таким чином, доводи засудженого про те, що внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства він допустив самообмову є необгрунтованими. Такий висновок випливає із того, що про обставини вчиненого ним злочину, які характеризуються обізнаністю деталей, він повідомляв не лише працівникам досудового слідства, а й судово-медичному експерту в приміщенні бюро судово-медичної експертизи - в умовах, де виключалося вчинення на нього будь-якого впливу (а. с. 148, зворот, т. 1).
Заяви зазначеного змісту неодноразово перевірялися і не знайшли свого підтвердження (а. с 86-88, т. З, а. с. 133-134, т. 6, 115-116, т. 7). На виконання судового доручення 29 листопада 2007 року прокурором відділу за додержанням законів органами внутрішніх справ при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства винесено мотивовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників ІТТ та Октябрського РВ ПМУ У MB С України в Полтавській області за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 365, 371, 373 КК України (матеріали перевірки долучено). Здійснено перевірку і по питанню можливого застосування недозволених методів слідства щодо ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8 за наслідками якої не отримано даних, які б свідчили про одержання від них показань органами досудового слідства протиправним способом (а. с. 116, т. 7).
10
З матеріалів справи видно, що 22 листопада 2002 року адвокат ОСОБА_20, пред'явивши ордер, звернувся з клопотанням до слідчого про надання дозволу на побачення з ОСОБА_3 (а.с. 97-98, т. 1), в чому йому було відмовлено. Саме в цей день органами досудового слідства було проведено відтворення обстановки та обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_3 без його захисника (а. с. 68-70, т. 1). Отже, названа слідча дія проведена з порушенням норм КПК України.
Тому, колегія суддів визнає даний доказ недопустимим та неналежним і приходить до висновку про необхідність виключення його з мотивувальної частини вироку.
Посилання засудженого на допущене судом порушення його права на захист, яке полягало в неповідомленні його про дату та час попереднього розгляду справи спростовується матеріалами кримінальної справи. Так, 10 лютого 2006 року за вихідним номером 5978 він повідомлений про попередній розгляд справи за місцем проживання, оскільки в цей час щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді застави (а. с. 232, т. 7).
А за змістом ч. 2 ст. 240 КПК України попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Отже, при дослідженні та аналізі матеріалів справи не виявлено даних, які б могли свідчити про штучне створення слідчими органами доказів винності ОСОБА_3 у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обгрунтованими. Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що досудове слідство і судовий розгляд проведено необ'єктивно, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях спростовується зібраними у справі доказами.
В результаті оцінки сукупності здобутих у справі доказів, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 відповідно до встановлених фактичних обставин справи за ч. 2 ст. 121 КК України.
Вирок відповідає вимогам ст. ст. 323, 324 КПК України. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б могли бути підставою для скасування вироку не допущено.
Обране засудженому покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані які характеризують
11
особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують
покарання, конкретні обставини справи.
За правилами ст. 71 КК України ОСОБА_3 призначено покарання і за сукупністю вироків, оскільки він після постановления вироку Чутівським районним судом Полтавської області від 11. 09. 2002 року, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. Обране покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, доводи апеляції старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави про м'якість обраного винному покарання не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави - залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 - частково задовольнити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на протокол відтворення обстановки та обставин події злочину від 22 листопада 2002 року з участю ОСОБА_3
В іншій частині вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.