Справа № 11 - 1250/8 2008 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України Парахіна Є.В.
Доповідач: Гладій С.В.
УХВАЛА
Іменем України
2008 року січня місяця 16 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Оніщенка В.І.
суддів Гладія С.В., Батрака В.В.
з участю прокурора ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2007 року.
Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с Пізники Чорнухинського району Полтавської області, українець, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 10.07.2001 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст. 17 ч.2, 81 ч.1, 42 ч.3 КК України (1960 року) до 3 місяців 19 днів позбавлення волі, -
засуджений:
· за ст. 162 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі;
· за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
· за ст. 357 ч.3 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
За ст. 304 КК України - ОСОБА_1 виправдано.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за злочини, вчинені за наступних обставин.
06 березня 2006 року близько 23 години ОСОБА_1 спільно з неповнолітнім ОСОБА_2, через відчинене вікно незаконно проник до дачного будинкуОСОБА_3, розташованого по АДРЕСА_2, порушивши недоторканність житла.
2 Повторно 15 червня 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пройшов до приміщення школи-інтернату для дітей сиріт, розташованої по пр-кту Першотравневому, 26 в м. Полтаві, де за попередньою змовою з ОСОБА_4, у відношенні якого вирок вступив в законну силу, шляхом зламу замку, проникли до учбового класу, звідки викрали аудіомагнітофон «Самсунг» гроші, золоту каблучку, 5 колекційних монет, 2 комплекти ключів, 5 телефонних карток, жіночу сумку та інше майно, яке належало ОСОБА_5, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду 3185,00 грн., а коли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виходили з приміщення школи-інтернату з викраденими речами, їх помітила ОСОБА_5, яка намагалась їх зупинити, проте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з викраденим зникли з місця скоєння злочину.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в той же час викрали з вищевказаного приміщення паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5
В апеляції ОСОБА_1 стверджує, що не вчиняв відкритого викрадення майна та паспорту ОСОБА_5, а лише знаходячись на місці скоєння злочину бачив, як це зробив ОСОБА_4, але своєчасно не повідомив органи міліції про вчинене. Зазначає, що на досудовому та судовому слідстві визнавав свою вину із-за своєї юридичної неграмотності, вважаючи що йому не призначать покарання пов'язане з позбавленням волі. А тому ОСОБА_1 просить вірно кваліфікувати його дії по даному епізоду та з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, його особи та пом'якшуючих покарання обставин: щирого каяття і відшкодування заподіяної шкоди, - призначити покарання не пов'язане із реальним позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні недоторканості житлаОСОБА_3, скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_5 та паспорту громадянина України на ім'я потерпілої, обґрунтований сукупністю зібраних на досудовому слідстві, досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового і судового слідства ОСОБА_1 визнавав свою вину у вчиненні злочинів, за якими йому пред'явлене обвинувачення, та давав стабільні послідовні свідчення про те, що за ініціативою брата вони разом проникли в житлове приміщенняОСОБА_3, та разом з ОСОБА_4 прийшли на випускний вечір у школу-інтернат, де взламали двері в ігрову кімнату та викрали гаманець з грошима, диски, магнітофон, золоту каблучку, паспорт і зарплатну картку, при цьому були помічені вчителями, але втекли (а.с. 85-87, 158,249-250).
Ці показання ОСОБА_1 підтверджуються свідченнями потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 23-24, 32, 42, 47-50, 55-58, 101, 116, ), а також ОСОБА_4, вирок відносно якого вступив в законну силу.
А тому доводи ОСОБА_1 про нібито непричетність до відкритого заволодіння майном ОСОБА_5 та її паспортом не заслуговують на увагу, в зв'язку з чим апеляція засудженого в цій частині задоволенню не підлягає.
3
Вірно встановивши фактичні обставини по справі, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.ст. 162 ч.1, 357, 186 КК України.
Разом з тим із справи вбачається, що хоча ОСОБА_1 і був раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, але виховувався в школі-інтернаті для дітей сиріт, злочини вчинив в молодому віці, щиро розкаявся у вчиненому, завдану потерпілим шкоду добровільно відшкодував в повному обсязі, а тому колегія суддів вважає за можливе покарання призначене засудженому за ст. 186 КК України пом'якшити із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши більш м'яке покарання ніж передбачене санкцією цієї статті, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, однак з реальним відбуттям його в місцях позбавлення волі.
На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок суду змінити.
Пом'якшити ОСОБА_1 призначене покарання за ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, та вважати засудженим ОСОБА_1 на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2007 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.