УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2-1842/09Головуючий суду першої інстанції:Куксов В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7

на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17 вересня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що 21.07.2005 року позивачка надала в борг відповідачу грошову суму в розмірі 25 000 доларів США, відповідач зобов'язався повернути зазначену суму не пізніше 01.09.2005 року. Однак, у зазначений термін свої зобов'язання не виконав, гроші не повернув, під будь-яким приводом ухиляється від виконання зобов'язань, а згодом в телефонній розмові заявив, що розписка не має ніяких правових наслідків. За таких обставин позивачка просить стягнути з відповідача суму боргу, три відсотки річних, інфляційні витрати, суму процентів за користування позикою та грошове відшкодування моральної шкоди, а всього: 297421 грн. та судові витрати.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 17 вересня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 199750 грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору -1700 грн., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення - 30 грн., а всього 201480 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що гроші він у позивачки не позичав, ніяких фінансових зобов'язань між ними не було. Факт відсутності фінансових зобов'язань підтверджується позовною заявою про визнання майна таким, що набуто в період проживання однією сім'єю, та поділ спільного набутого майна, ухваленим по цій справі рішенням від 12.06.2007 року, її поясненнями під час розгляду справи та його заявою в органи МВД від 12.08.2005 року. Крім того, апелянт зазначає, що в порушення вимог ст. 59 ЦПК України в матеріалах справи відсутній оригінал боргової розписки.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка передала в борг відповідачу 25 000 доларів США, але відповідач забовязання за договором позики не виконав, грошові кошти в строк, визначений договором, позивачці не повернув.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.

Відповідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлює, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вирішуючи такий спір, суд з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинен був відповідно до заявлених вимог запропонувати позивачці надати оригінал розписки, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_6 суд апеляційній інстанції долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 21.07.2005р. (а.с.105).

ОСОБА_7 визнав, що ця розписка написана ним особисто та підписана.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, на підтвердження укладеного між сторонами договору позики позивачка надала розписку ОСОБА_7, із змісту якої вбачається, що він отримав у ОСОБА_6 позику та взяв на себе обов'язок в строк до 01 вересня 2005р. повернути ОСОБА_6 борг у розмірі 25 000 доларів США.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного судочинства.

Зміст цієї розписки відповідає вимогам ч.1 ст. 1046 ЦК України та передбачає всі істотні умови договору позики: факт передачі позичальнику обумовленої сторонами суми позики, розмір цієї позики, строк виконання зобов'язання боржником.

За таких обставин доводи апелянта ОСОБА_7 про відсутність між ним та позивачкою договірних відносин не є такими, що заслуговують на увагу, зважаючи на те, що ним не надано таких належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог.

Факт продажу ОСОБА_7 квартири у м. Києві ( а. с. 104-105) ніяким чином не підтверджує його посилання на фіктивність договору позики.

Ксерокопія заяви до Дніпровського РО МВС України в м. Києві ( а.с.81) не містить відмітки про прийняття цієї заяви, тому не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як допустимий доказ, який підтверджував би заперечення відповідача.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва (а.с.85-89) не містить встановлення тих обставин, на які апелянт посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.

Суд першої інстанції розглянув праву за відсутності відповідача, але в суді апеляційної інстанції він не заперечував, що на час розгляду справи він вже не проживав у м. Києві, а проживав в АР Крим, про що не було відомо позивачці.

За таких обставин відповідача належним чином, в порядку, передбаченому ч.9 ст. 74 ЦПК України, було повідомлено про час і місце судового засідання (а.с. 48-54).

Враховуючи, що рішення суду було ухвалено на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотримання вимог матеріального і процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :