Справа №:2-1977/2008Головуючий суду першої інстанції:Павловська І.Г.
№ провадження:22-ц/190/44/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Сакської міської ради про визнання права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2008 року, -
в с т а н о в и л а :
17 травня 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сакської міської ради про визнання права власності.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить літній будинок АДРЕСА_1. Рішенням Сакської міської ради від 29 грудня 2006 року для обслуговування зазначеного будинку йому у власність надана земельна ділянка. У 2007 році за власні кошти, він не порушуючи права інших осіб, здійснив реконструкцію літнього будинку, у зв'язку з чим змінилися технічні характеристики будівлі.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 04 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на літній будинок АДРЕСА_1 загальною площею 219,2 м. кв. з технічними характеристиками приміщень згідно з даними технічної інвентаризації від 05.02.2008 року (а.с. 23).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10 квітня 2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 04 червня 2008 року закрито (а.с. 128-129).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 166-167).
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що частина будівель ОСОБА_6 знаходиться на земельній ділянці, яку вона орендує у Сакської міської ради, що порушує її законі інтереси та інтереси як користувача земельної ділянки.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Позич ОСОБА_6, відповідач виконком Сакської міської ради, належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с.199, 201), проте до суду не з'явилися. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.05.1998 року належить садовий будиночок АДРЕСА_1, загальною площею 57 кв.м. Право власності зареєстровано в Євпаторійському МБТІ 11.05.1998 року (а.с. 13).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 05 червня 2007 року ОСОБА_6 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0118 га по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування літнього будиночка АДРЕСА_1 у секторі № 15. а (а.с. 5).
У позовній заяві позивач ОСОБА_6 зазначає, що у 2007 році за власні кошти, він не порушуючи права інших осіб, здійснив реконструкцію літнього будинку, у зв'язку з чим змінилися технічні характеристики будівлі.
Колегія судді вважає, що споруди, щодо яких позивач ставить питання про визнання права власності збудовані без належно розробленого і затвердженого проекту, без узгодження з відповідними службами, без дозволу на будівництво, а тому є самовільним будівництвом.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Процедура прийняття закінчених будівництвом об'єктів була передбачена постановою Кабінету Міністрів України 22.09.04 р. № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», яка діяла на час ухвалення рішення суду.
Позивачем не було представлено суду першої інстанції доказів того, що йому відмовлено у прийнятті будинку до експлуатації компетентним органом місцевого самоврядування.
Прийняття до експлуатації будь-якої побудованої споруди не належить до юрисдикції суду, і є не обов'язком, а тільки правовою можливістю, що надається відповідному компетентному органу, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування», та вказаною постановою Кабінету Міністрів України 22.09.04 р. № 1243, яка діяла на час ухвалення рішення суду.
ОСОБА_7 є власником літнього будинку АДРЕСА_2( а.с. 34), та у неї у користуванні за договором оренди від 24.03.2006 року знаходиться земельна ділянка площею 154 кв.м. для обслуговування літнього будиночка АДРЕСА_2 ( а.с. 35-36).
Апелянт ОСОБА_7, яка не приймала участь у справі та є суміжним землекористувачем, вказує, що частина споруд ОСОБА_6 знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у неї в оренді.
На обґрунтування вказаних посилань колегії суддів надано висновок № 30 судової будівельно-технічної експертизи від 19 серпня 2013 року, який є письмовим доказом у справі. За вказаним висновком встановлено, що частина будівлі літнього будинку літ. А та металева конструкція сходів, які належать ОСОБА_6, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_7 Загальна площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7 та використовується ОСОБА_6 для обслуговування літнього будинку АДРЕСА_1 складає 20 кв.м.( а.с. 203-209)
За таких обставин заслуговують на увагу доводи апелянта, про порушення її законних прав та інтересів як користувача земельної ділянки.
У провадженні суд перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до Сакської міської ради, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення Сакської міського ради № 308 від 09.02.2006 року «Про затвердження проекту відводу і передачі в оренду земельної ділянки під літнім будинком АДРЕСА_2 ОСОБА_7 загальною площею 154 кв.м., а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 154 кв.м., укладеного 24.03.2006 року між Сакською міською радою та ОСОБА_7 Відповідно до рішення Сакського міськрайонного суду від 15.11.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14.01.2014 року, у задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено (а.с. 189-190 193-194).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним рішенням суду, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт без відповідного затвердження акту державної приймальної комісії.
Ураховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.