Справа №:0124/8612/2012Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження:22-ц/190/421/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_10, про визнання недійсним протоколу проведення публічних торгів, акта про проведення публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності,
за апеляційними скаргами представників ОСОБА_8 - ОСОБА_11, ОСОБА_12 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
10 жовтня 2012 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ВДВС Ялтинського МУЮ, ТОВ «ТД Еліт Сервіс», ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10, про визнання недійсним протоколу проведення публічних торгів, акта про проведення публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності (а. с. 4-8 т. 1 ).
Ухвалою Ялтинського міськсуду АР Крим від 23 жовтня 2012 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8 (а.с. 31 т.1).
19 листопада 2012 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди (а. с. 162 т. 1).
Ухвалою Ялтинського міськсуду АР Крим від 23 листопада 2012 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_13 з цивільною справою за позовом ОСОБА_9 (а. с. 158 т. 1).
18 жовтня 2013 року ОСОБА_6, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, звернувся до суду з позовом до ВДВС Ялтинського МУЮ, ТОВ «ТД Еліт Сервіс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10, про визнання недійсним протоколу проведення публічних торгів, акта про проведення публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності (а. с. 160-161 т.2).
Свої вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_6 знаходиться у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_14 з 24 квітня 1998 року. У жовтні 2013 року йому стало відомо, що квартира за адресою АДРЕСА_1, була продана з прилюдних торгів за борги його дружини ОСОБА_15 перед спільним знайомим із міста Києва ОСОБА_16 Вважає що продажем майна, яке є спільним майном подружжя, порушено його право власності на ? частину квартири, придбаної під час шлюбу на спільні кошти сім'ї. Просив суд:
- визнати недійсним протокол проведення публічних торгів № 01-0128/12-1 від 27.06.2012 року про реалізацію квартири АДРЕСА_1;
- визнати недійним акт про проведення публічних торгів від 09.07.2012 року по реалізації квартири АДРЕСА_1;
- визнати недійсним свідоцтва про право власності від 19.07.2012 року, реєстраційний номер 782 про право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1;
- визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6
Ухвалою Ялтинського міськсуду АР Крим від 30 жовтня 2013 року роз'єднано позовні вимоги за позовом ОСОБА_8 та позовні вимоги за позовом ОСОБА_9. Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди (а. с. 196 т. 2).
Ухвалою Ялтинського міськсуду АР Крим від 30 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_9 до ВДВС Ялтинського МУЮ, ТОВ «ТД Еліт Сервіс», ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10, про визнання недійсним протоколу проведення публічних торгів, акта про проведення публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності - залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 197 т. 2).
Рішенням Ялтинського міськсуду АР Крим від 30 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів № 01-0128/12-1 від 27 червня 2012 року про реалізацію квартири АДРЕСА_1. Визнано недійним акт про проведення прилюдних торгів від 09 липня 2012 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 19 липня 2012 року реєстраційний номер 782 про право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 201-202 т. 2).
В апеляційних скаргах представники ОСОБА_8 - ОСОБА_11, ОСОБА_12 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У запереченнях на апеляційні скарги представник ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційні скарги відхилити як необґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в задоволеної частині, зазначив, що під час реалізації спірної квартири були порушені права власності позивача ОСОБА_6 на спільну сумісну власність подружжя.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 знаходиться зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_14 з 24 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 квітня 1998 року (а.с. 164 т.2). На даний час шлюб не розірвано.
Під час шлюбу на ім'я ОСОБА_9 за нотаріально посвідченим договором від 26 січня 2007 року була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.166-167 т.2). Право власності за ОСОБА_9 на вказану квартиру зареєстровано КП Ялтинське БТІ 12 березня 2007 року (а.с. 168 т. 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9.
З 2011 року на примусовому виконанні у ВДВС Ялтинського МУЮ знаходилося зводне виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_9 за виконавчими листами:
- про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_17 суми у розмірі 181 139 грн., виконавчий лист виданий Шевченківським райсудом м. Києва від 21.09.2011 року (а.с.52 т.1) .
- про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_16 суми боргу у розмірі 400 476 грн., державного мита 1700 грн., витрат на ІТЗ 120 грн., виконавчий лист виданий Шевченківським райсудом м. Києва від 26.11.2011 року (а.с. 66 т.1).
У ході розгляду спри встановлено, що з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_17, ОСОБА_16 були стягнути грошові кошти за борговими зобов'язаннями.
На виконання рішень Шевченківського райсуду м. Києва державним виконавцем постановою від 11.10.2011 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_9 - квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 71 т.1).
27 червня 2012 року ТОВ «ТД Еліт Сервіс» проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_9, а саме квартири АДРЕСА_1.
За протоколом № 01-0128/12-1 від 27 червня 2012 року проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_9, переможцем визнано ОСОБА_8 ( а.с. 77 т.1)
На підставі протоколу № 01-0128/12-1 від 27 червня 2012 року проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна було видано акт про проведення прилюдних торгів, якій затверджено начальником ВДВС Ялтинського МУЮ 09 липня 2012 року (а.с. 74 т.1).
На підставі акту про проведення прилюдних торгів, якій затверджено начальником ВДВС Ялтинського МУЮ 09 липня 2012 року, приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_10, 19 липня 2012 року ОСОБА_8 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 16 т.1).
Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових
осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-174цс12.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Таким чином, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 р. у справі № 6-116цс12.
Відповідно до положень частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він дії за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межи дрібного побутового
За матеріалами справи встановлено, що у період шлюбу ОСОБА_9 взяла у борг у ОСОБА_17 суму у розмірі 181 139 грн., у ОСОБА_16 суму у розмірі 400 476 грн., які стягнути за судовими рішеннями, які набули чинності. При цьому колегія суддів враховує, що коштів отриманих від реалізації спірної квартири (164 306 грн. а.с. 77 т.1) не вистачило на погашення боргових зобов'язань у повному обсязі.
До даного часу ОСОБА_6 не оспорив договори займу, укладені його дружиною ОСОБА_14, як таки, що укладені без його згоди, оскільки договори виходять за межи дрібного побутового.
Частина 4 статі 65 СК України передбачає, що договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержано за договором використано в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби.
Аналізуючи фактичні обставини у справі, судове рішенні про стягнення боргу, колегія суддів приходить до висновку, що у період шлюбу ОСОБА_14 були укладені договори займу з ОСОБА_17, ОСОБА_16 в інтересах сім'ї, та одержані за цими договорами кошти використані в інтересах сім'ї.
Позивачем ОСОБА_6 не спростовані заперечення відповідача ОСОБА_8, проте що гроші за договорами займу отримані в інтересах сім'ї та витрачені в інтересах сім'ї. Крім того до даного часу сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, та мешкають за однією адресою у спірній квартирі (позивач ОСОБА_6 у своїй позовній заяві як місце фактичного проживання у жовтні 2013 року зазначає спірну адресу ( а.с. 160 т.2)).
Якщо стороною зобов'язання формально виступав один з подружжя, але договір займу (за аналогією - правочин) був укладений в інтересах сім'ї і усе одержане за таким договором (правочином) було використано на потреби сім'ї, боржниками за зобов'язаннями визнаються обоє з подружжя (ч. 4 ст. 65 СК України), а борги, які виникли за цим зобов'язанням, включаються до складу спільної сумісної власності. В такому випадку стягнення накладається на спільне майно у цілому, без попереднього виділення частки кожного з подружжя. Оскільки судом встановлено, що договір укладено одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя, стягнення має бути звернено на спільне майно подружжя.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що стягнення з борговими зобов'язаннями ОСОБА_9 може бути накладено на спірне майно - квартиру АДРЕСА_1 у цілому.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Ураховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_6.
За нормами ч.4 ст. 154 ЦПК України подати до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову може особа, щодо якої такі заходи вжиті.
Представником ОСОБА_8 - ОСОБА_12 подана заява про скасування заходів забезпечення позову, які накладені ухвалою Ялтинського міськсуду від 23.10.2012 року ( а.с. 51 т.3)
Відповідно до положень п.8 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову
Частина 6 статті 154 ЦПК України передбачає, що якщо у задоволені позову було відмовлено вжиті заході забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
У зв'язку з наведеним, належить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8, накладений ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республік Крим від 23 жовтня 2012 року у цивільній справі № 0124/8612/2012 (2/0124/2838/2012).
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги представників ОСОБА_8 - ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_6 відмовити.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8, накладений ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республік Крим від 23 жовтня 2012 року у цивільній справі № 0124/8612/2012 (2/0124/2838/2012).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.