РІШЕННЯ
Іменем України
14 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.
при секретарі судового
засідання Лаговській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну
скаргу ОСОБА_1- представникаОСОБА_2 на
рішення Житомирського районного суду від 17 вересня 2007 року у справі за позовом
ОСОБА_2. до ОСОБА_3, ОСОБА_4та
ОСОБА_5про відшкодування шкоди,
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_1. та ОСОБА_4. в солідарному порядку 3000 грн. на відшкодування вартості ремонту автомобіля, 7736 грн. втрати доходу, 870 грн. вартості знищеного одягу, 363 грн. 35 коп. витрат на придбання медикаментів та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позову зазначала, що 7 грудня 2004 року біля 19 год. 40 хв. на 5 км. автодороги Житомир-Чернівці з вини неповнолітнього ОСОБА_5., який керував автомобілем, належним відповідачам, стялася дорожньо-транспортна пригода. У результаті ДТП було пошкоджено належний їй автомобіль ВАЗ-2104, прийшов у непридатність для використання її одяг, вона витрачала кошти для придбання ліків, не могла повноцінно займатися підприємницькою діяльністю та внаслідок отримання тілесних ушкоджень їй встановлена інвалідність 3-ї групи.
У процесі розгляду справи судом в якості співвідповідача до участі у справі притягнуто ОСОБА_5.
Рішенням Житомирського районного суду від 17 вересня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_2. 3699 грн. 16 коп. на відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди; у решті позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1. - представник ОСОБА_2., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що володільцями джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_3. та ОСОБА_4., що на час ДТП ОСОБА_5. був неповнолітнім і на час ухвалення рішення суду, хоча і досяг 18-й років, проте не має ні заробітку ні майна, не врахував суд, на думку апелянта, і докази позивачки щодо втрати нею доходів від підприємницької діяльності та вартості пошкодженого одягу та докази щодо обгрунтування розміру моральної шкоди.
2
Представник відповідачів ОСОБА_5. та ОСОБА_4. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2. (поклавши обов'язок по частковому відшкодуванню майнової та моральної шкоди лише на ОСОБА_5., який на час розгляду справи судом досяг повноліття), суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення ст. 1187 ЦК України, не визначився зі ступенем вини володільця джерела підвищеної небезпеки, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позову.
Встановлено, що 7 грудня 2004 року на 5 км. автодороги Житомир-Чернівці біля 19 год. 40 хв. ОСОБА_5., керуючи автомобілем „Шкода Октавія", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить його батьку ОСОБА_1., порушивши вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.1а, 2.36, 2.10, 2.136, 10.1, 11.2, 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої зазнав механічних пошкоджень автомобіль ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2. Останній були завдані тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв'язку із встановленням позивачці третьої групи інвалідності. Вище вказані обставини сторонами визнаються і підтверджуються висновками автотехнічної, судово-медичної експертиз та висновком автотоварознавчого дослідження, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-2104 становить 3672 грн. 87 коп.
Не заперечуються відповідачами і підтверджені матеріалами справи понесені позивачкою витрати на: придбання медикаментів на суму 363 грн. 35 коп.; 360 грн. витрат, понесених у зв'язку з явкою до суду; 298 грн. 36 коп. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.
При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів виходить з того, що позивачці були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому височної кістки зліва, струсу головного мозку, множинні садна на обличчі та крововиливу навколо правого ока, які перебувають у причинному зв'язку з визнанням ОСОБА_2. інвалідом 3-ї групи, позивачка зазнала суттєвих змін у звичному способі життя та змушена витрачати додаткові зусилля для його відновлення. А відтак, розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачці, визначається судом у розмірі 20000 гривень.
Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Частиною 1 статті 1180 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
За таких обставин, коли власником джерела підвищеної небезпеки є відповідач ОСОБА_3., а керував автомобілем неповнолітній ОСОБА_5., який на час ухвалення рішення судом першої інстанції набув повної цивільної дієздатності, колегія суддів покладає відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану ОСОБА_2., у відсотковому відношенні, відповідно 60% і 40%, на обох вказаних відповідачів. При цьому апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_3., як власник джерела підвищеної небезпеки і батько безпосереднього заподіювача шкоди, неналежно виховував неповнолітнього та допустив вільний для останнього доступ до
3
автомобіля, а ОСОБА_5. порушені вимоги Правил дорожнього руху, що перебуває у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Безпідставними визнаються колегією суддів доводи апелянта щодо необгрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення майнової та моральної шкоди з відповідачки ОСОБА_4., стягнення втраченого доходу та вартості пошкодженого одягу, оскільки ОСОБА_4. не являється ні власником, ні співвласником джерела підвищеної небезпеки (а.с.13, 70) та позивачкою не надану ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду достатніх доказів на обґрунтування позову щодо відшкодування вартості пошкодженого одягу та суми втраченого доходу.
Позовні вимоги ОСОБА_2. щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля в сумі 3672 грн. 87 коп. підлягають до задоволення в сумі 3000 грн. (в межах позовних вимог в порядку ст. 11 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду від 17 вересня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_5на користьОСОБА_2 5000 (п'яти тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, 3699 грн. 16 коп. на відшкодування майнової шкоди та в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 скасувати, ухваливши в цих частинах нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_2 12 000 (дванадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, 1800 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 218 грн. 01 коп. витрат на придбання ліків, 216 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду та 179 грн. 02 коп. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 14413 грн. 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_5на користьОСОБА_2 8000 (вісім тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, 1200 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 145 грн. 34 коп. витрат на придбання ліків, 144 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду та 119 грн. 34 коп. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 9608 грн. 68 коп.
У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_5відмовити за безпідставністю.
Рішення Житомирського районного суду від 17 вересня 2007 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_4залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Справа № 22ц/ 34 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Єзерська І.В.
Категорія 19 Суддя-доповідач Матюшенко І.В.