СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 118/48/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Судак

Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділення Державної автомобільної інспекції Кіровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції Кіровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Герасименка С.В. про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в січні 2014 року до суду з адміністративним позовом до відділення ДАІ Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим, інспектора ДПС відділення ДАІ Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим Герасименка С.В. про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови серії ПС1 № 051526 від 18 грудня 2013 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у протоколі та у постанові зазначено, що 21.11.2013 року о 14 годині 35 хвилини позивач керував автомобілем марки Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі АР Крим Кіровський район м. Старий Крим вул. Чолаєва в зоні дії дорожніх знаків обмеження максимальної швидкості руху 60 км/год рухався зі швидкістю 94 км/год, чим перевищив швидкість руху та порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалась приладом ДВ ІІІ «Візир» №0812569.

Позивач вважає вказану постанову відповідача незаконною з таких підстав.

Позивач дійсно керував вказаним у постанові автомобілем у зазначений час та в зазначеному місці. Побачивши дорожні знаки, які обмежують максимальну швидкість руху до 60 км/год, завчасно знизив швидкість руху до дозволеної і рухався з дотриманням вимог Правил дорожнього руху.

Відповідач зупинив його та пред'явив покази приладу «Візир», на якому неможливо було встановити номерний знак автомобіля або його водія. На моніторі приладу «Візир» не було видно в якому місці проводився замір, неможливо визначити чи такі заміри проводились в зоні дії вказаних дорожніх знаків, чи поза зоною їх дії.

Позивач не визнавав факт порушення Правил дорожнього руху, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на це, відповідач наклав на нього адміністративне стягнення, не роз'яснивши попередньо права, які має позивач та не надавши можливості скористатися послугами адвоката.

В зв'язку з цим позивач просив скасувати постанову серії ПС1 № 051526 від 18 грудня 2013 року та закрити провадження по справі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, не повідомили суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Суд, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, проаналізувавши надані докази, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 684193 від 21.11.2013 року вимірювання швидкості руху автомобіля позивача проводилось за допомогою приладу «Візир» № 0812569. Радіолокаційний вимірювач швидкості «Візир» має функції фото фіксації. Однак відповідач не надав суду фотознімків, зроблених за допомогою приладу «Візир», тим самим не надавши доказів на спростування доводів позивача про те, що за даними, зафіксованими приладом «Візир» 21.11.2013 року неможливо встановити автомобіль, його водія та місце проведення фіксації швидкості.

Інших доказів, які б спростовували доводи позивача про неможливість встановлення факту перевищення позивачем швидкості руху, зокрема, на підставі показів приладу «Візир», відповідачами не надано.

Зважаючи на вимоги ст.ст. 283, 284 КУпАП, в постанові по справі про адміністративне правопорушення, необхідно вказати докази, на яких опирається висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 21.11.2013 року вбачається, що позивач не згоден з висновками відповідача, оскільки вимог ПДР не порушував. Інспектор не прийняв заходів щодо збирання інших доказів, шляхом визначення та відібрання показань свідків, складання схеми тощо. Таким чином, вчинення ОСОБА_2 правопорушення не підтверджується належними доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні порушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Позивач заперечує, що вчинив прапорушення, оскільки при здійсненні руху ним було дотримано вимоги Правил дорожнього руху України, які стосуються правил швидкості руху.

За таких обставин дане правопорушення розглянуто однобічно з порушенням вищевказаного процесуального законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача щодо обставин, викладених у позові.

Таким чином, відповідач не навів доказів вчинення позивачем правопорушення, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 256, 268, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 11,12, п. 1 ч. 1 ст. 18, 70, ч. 2 ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до відділення Державної автомобільної інспекції Кіровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції Кіровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Герасименка С.В. про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС1 № 051526 від 18 грудня 2013 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Відповідно до ст. 171-2 ч. 2 КАС України постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Сич