ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "19" грудня 2006 р.                                                  Справа № 17/344

м. Чернігів                                                                                                           «19 »грудня 2006р.                                                      

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Дзюба Л.М. -старший держподатінспектор, дов.№30674/10/10-010 від 30.12.2005р.

Представника відповідача: не з'явився.

матеріали справи №17/344

За ПОЗОВОМ: Державної податкової інспекції  у м. Чернігові 

  14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

До ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

  АДРЕСА_1

Про стягнення 321 грн. за рахунок активів

СУТЬ СПОРУ :

ДПІ у м. Чернігові пред'явлено позов до  СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення за рахунок активів податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 320 грн. основного боргу та 1грн. пені.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, повістка та додані до позовної заяви документи, двічі надіслані Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулися з відміткою: за терміном зберігання.

Згідно листа Державного реєстратора м. Чернігова НОМЕР_1 СПД ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

          З викладеного вбачається, що процесуальні документи двічі були направлені судом Відповідачу за місцем його державної реєстрації.

За таких обставин, суд вважає, що не перебування СПД ОСОБА_1 за місцем її державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши представника Позивача та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності Деснянською районною радою м. Чернігова 25.03.2003р., про що зроблений запис у журналі обліку реєстраційних справ.

СПД ОСОБА_1 зареєстрована ДПІ у м. Чернігові як платник податкових та інших неподаткових платежів та зборів НОМЕР_2. 

Відповідно до Закону України № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р “Про систему  оподаткування” Боржник є платником податків і тому зобов'язаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Ст. 11 названого закону встановлює, що за порушення податкових законів платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Згідно з, п.п.5.3.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідачем дані вимоги не виконані.

Станом на момент подання позову за Відповідачем рахується податковий борг по сплаті податку на додану вартість в сумі 321 грн. Зазначена сума боргу виникла на підставі самостійно визначених  сум згідно податкових декларацій НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та податкового повідомлення-рішення НОМЕР_6 (дане податкове повідомлення-рішення було отримане Відповідачем 27.03.06р., повідомлення про вручення НОМЕР_7). Крім того, за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання Відповідачу нарахована пеня в розмірі 1грн.

Згідно п.1.3. ст.1 Закону №2181: 

“Податковий борг (недоїмка) - податкове  зобов'язання  (з урахуванням   штрафних   санкцій   за  їх  наявності), самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але  не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.”

Згідно до п.5.1. ст.5 Закону №2181:

«Податкове зобов'язання, самостійно   визначене   платником податків у податковій  декларації,  вважається  узгодженим  з  дня подання такої податкової декларації.»

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №2181:

“Податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.”

Доказів оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення Відповідач не надав, а отже визначена в ньому сума є узгодженою.

Позивачем були сформовані та направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення податкові вимоги: перша за НОМЕР_8 (отримана Відповідачем  22.02.06р., повідомлення про вручення НОМЕР_9) та друга за НОМЕР_10, яка була повернута без вручення адресату та розміщена на дошці податкових оголошень, про що свідчить акт про встановлення факту повернення податкової вимоги від 30.05.06р.

Враховуючи, що вищевказаний податковий борг самостійно Відповідачем не погашений, він підлягає стягненню за рахунок активів такого платника на підставі п.п.3.1.1 п.3.1. ст. 3 Закону №2181 в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:       

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути за рахунок активів з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_11, р/рНОМЕР_12, АБ „Діамантбанк” м. Київ, МФО 320854) на користь державного бюджету (р/р31113029600002, код 14010100, отримувач: Держбюджет: банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592,  код 22825965) 321 грн. податкового боргу по податку на додану вартість.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                              І.В. Кушнір