Справа №:101/4942/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
№ провадження:22-ц/190/1228/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Дралла І.Г.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Ізобільненської сільської ради міста Алушта АР Крим, про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
01 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Ізобільненської сільської ради міста Алушта АР Крим, про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку. Вимоги мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 міста Алушта Автономної Республіки Крим на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У зазначеній квартирі він зареєстрований з 30.09.2009 року. Зазначений будинок є багатоквартирним, у якому шість квартир. Товариство співвласників багатоквартирного будинку мешканцями не створювалося. По сусідству з позивачем мешкають відповідачі, які 24.11.2012 року самовільно збудували капітальний бетонний паркан на прибудинковій території та встановили металеві двері, тим самим перегородили прохід мешканцям будинку АДРЕСА_1, до квартири позивача, електроопори, на якій встановлюється загальний автомат включення електроенергії всього будинку, провайдерів інтернет послуг, проїзд та прохід медичної та пожежної служб тощо. Позивач зазначає, що самовільно зведений відповідачами бетонний паркан розміром 17 м. та висотою 2,5 м. перешкоджає позивачу та іншим мешканцям житлового будинку у користуванні прибудинковою територією, яка знаходиться у загальному користуванні всіх власників будинку. Дані дії відповідачів порушують вимоги діючого законодавства України. З цього приводу позивач звертався до Алуштинського МВ ГУМВС України в АР Крим, до управління градобудівництва та архітектури Алуштинської міської ради, інспекцію ДАБК в АР Крим. Ізобільненською сільською радою відповідачам було направлено вимогу щодо звільнення проходу до квартири АДРЕСА_1, проте відповідачі проігнорували таку вимогу сільської ради. Просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом надання безоплатного та безстрокового доступу усім особам через металеві двері, встановленої в капітальному бетонному паркані біля квартири НОМЕР_1 до квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Ізобільненської сільської ради міста Алушта АР Крим, про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом надання доступу ОСОБА_6 для проходу через металеві двері, передати ключі, код від зазначених дверей, які встановлені в капітальному бетонному заборі біля квартири НОМЕР_1 до квартири НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся позивач ОСОБА_6, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом надання безоплатного та безстрокового доступу усім особам через металеві двері, встановленої в капітальному бетонному паркані біля квартири НОМЕР_1 до квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, передати ключі і код від залізних дверей, які встановлені в капітальному бетонному заборі ОСОБА_6 Зокрема, апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене внаслідок неповного з'ясування обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що таким рішенням порушуються не тільки його права як власника, а також і права інших осіб, проживаючих в даному будинку.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_8 та представника ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що до суду звернувся саме ОСОБА_6, а тому вимоги підлягають задоволенню тільки в частині щодо його порушених прав.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повною мірою погодитися не може, а тому рішення підлягає зміні, виходячи з такого.
При апеляційному перегляді справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на цей час позивач ОСОБА_6 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 ( аркуші справи 6-7).
Відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1997 року належить квартира АДРЕСА_1 (аркуш справи 44). На підставі рішення № 62 від 30.06.2004 року виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради їй було привласнено поштову адресу: АДРЕСА_1 (аркуш справи 44 зворот).
Інші квартири цього будинку також приватизовані та знаходяться у приватній власності інших мешканців цього будинку, що було встановлено судом першої інстанції.
Згідно до вимог частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2483-XII, власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 10 цього Закону користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.
Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Як було встановлено судом першої інстанції об'єднання власників, мешканцями будинку якого є сторони по справі, не створювалося.
Прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 є територією загального користування та знаходиться на території Ізобільненської сільської ради.
Встановлення відповідачами бетонному паркану з металевими дверми, що зачиняються на кодовий замок, перешкоджають проходу по прибудинковій території загального користування як мешканцям будинку АДРЕСА_1, так й відповідним службам - електрикам, провайдерам, медичній, пожарній службам та іншим, що підтверджується наданими суду доказами, в тому числі протоколом огляду, який був здійснений судом першої інстанції з виходом на місце (аркуші справи 52-53).
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_6 частково, шляхом надання позивачу доступу для проходу через металеві двері у визначений судом спосіб, суд першої інстанції фактично визнав дії відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо встановлення капітального бетонного паркану на прибудинковій території без згоди інших співмешканців - законними, що суперечить діючому законодавству, оскільки земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок НОМЕР_3, де проживають сторони по справі, є землею загального користування.
Оскільки при розгляді справи встановлено, що дії відповідачів порушують права та законні інтереси щодо користування і розпорядження спірною земельною ділянкою не тільки позивача, а й усіх мешканців багатоквартирного жилого будинку та інших осіб, то вони підлягають відновленню в судовому порядку.
Суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини, зібравши відповідні докази, надавши відповідного обґрунтування діям відповідачів, дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе резолютивну частину рішення суду першої інстанції викласти в такій редакції: «Зобов'язати відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні при будинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, шляхом надання безперешкодного доступу через металеві двері, які встановлені в капітальному бетонному паркані біля квартири НОМЕР_1 до квартири НОМЕР_2 цього будинку».
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно частини 3 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального і матеріального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення привело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303-305, пунктом 3 частини першої статті 307, статті 309, статями 314, 316, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Зобов'язати відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні при будинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, шляхом надання безперешкодного доступу через металеві двері, які встановлені в капітальному бетонному паркані біля квартири НОМЕР_1 до квартири НОМЕР_2 цього будинку».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева І.Г.Дралло