УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/258/14Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Резуненка М.А., скасування постанови державного виконавця від 18 вересня 2013 року про повернення виконавчого документу, заінтересована особа: ОСОБА_7, за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 19 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» (далі - Банк) звернулося до суду зі вказаною скаргою, в якій просило визнати незаконними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Резуненка М.А. (далі - ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим) щодо винесення 18 вересня 2013 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; не проведення повторної уцінки арештованого нерухомого майна та не призначення третіх прилюдних торгів; також просив визнати противоправною та скасувати постанову Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Резуненка М.А. від 18 вересня 2013 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Вимоги заявника обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим знаходилось виконавче провадження, відкрите на виконання рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс Комунального підприємства «Судацький міськснаб» (комплекс будівель та споруд), розташований за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором від 17 травня 2011 року.

20 серпня 2013 року Банком, який є стягувачем у виконавчому провадженні, отримано пропозицію державного виконавця щодо залишення за собою зазначеного майна, а 07 жовтня 2013 року отримана постанова від 18 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, а стягувач відмовився залишити нереалізоване майно за собою.

Проте, після проведення перших прилюдних торгів (04 липня 2013 року) та повторних торгів (09 серпня 2013 року), які не відбулися внаслідок відсутності покупців, державним виконавцем не проведено повторної уцінки майна, що суперечить положенням статей 41-49 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року (далі - Закон України від 22 вересня 2011 року), який набрав чинності 16 жовтня 2011 року та діяв на час вчинення виконавчих дій. При цьому, відповідно до частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове стягнення на предмет іпотеки має здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, державним виконавцем порушено вимоги статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку вживати державним виконавцем передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії.

Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 19 грудня 2013 року скарга задоволена: визнано противоправними дії Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Резуненка М.А. щодо не проведення повторної уцінки нерухомого майна комплексу будівель та споруд, який розташований за адресою: АР Крим м. Судак, пров. Олександрійський узвіз 11, та не призначення третіх прилюдних торгів у строк, встановлений статтею 49 Закону України "Про іпотеку";

визнана противоправною та скасована постанова Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Резуненка М.А. від 18 вересня 2013 року про повернення виконавчого документу стягувачу - ПАТ "Банк Кіпру" за виконавчим провадженням № 36492707 щодо примусового виконання виконавчого листа №20/2026/12, який видано 06 лютого 2013 року Судацьким міським судом АР Крим.

В апеляційній скарзі на цю ухвалу ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні скарги.

Апелянт зазначає, що державний виконавець має діяти виключно у рамках Закону України «Про виконавче провадження»; вказує, що відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки має похідний характер від основного кредитного зобов'язання; положення статті 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону України від 22 вересня 2011 року не поширюються на правовідносини сторін, а тому проведення другої уцінки арештованого майна та призначення третіх прилюдних торгів не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також апелянт наполягає на правомірному поверненні виконавчого документа стягувачу, оскільки процедура прилюдних торгів відбулася відповідно до законодавства України, майно не продано, а стягувач відмовився отримати іпотечне майно у погашення боргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника Банку, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.

Частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (зі змінами та доповненнями станом на 09 березня 2011 року) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками процесу, що кредитний договір № 31-596/2011 між Банком та ОСОБА_7 укладено 17 травня 2011 року; на його виконання позичальником на підставі іпотечного договору від 17 травня 2011 року передано у іпотеку Банку належне йому майно - майновий комплекс Комунального підприємства «Судацький міськснаб» (комплекс будівель та споруд), розташований за адресою: АДРЕСА_1; внаслідок порушення відповідачем кредитних зобов'язань, утворилася заборгованість у розмірі 899705 грн. 35 коп.; ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 06 лютого 2013 року на виконання рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 11).

04 липня 2013 року проведено прилюдні торги з продажу іпотечного майна; 09 серпня 2013 року проведено повторні прилюдні торги з продажу цього майна. Торги не відбулися внаслідок відсутності покупців.

20 серпня 2013 року Банком, який є стягувачем у виконавчому провадженні, отримано пропозицію державного виконавця щодо залишення за собою зазначеного майна в рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_7 (а.с. 67).

18 вересня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з тим, що перші прилюдні торги та повторні прилюдні торги не відбулися, а стягувач відмовився залишити нереалізоване майно за собою. Ця постанова отримана Банком 07 жовтня 2013 року (а.с. 63-65).

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що взаємні права та обов'язки стягувача та боржника виникли не з кредитного, а з іпотечного договору, тому дійшов висновку про те, що примусова реалізація предмета іпотеки в межах виконавчого провадження повинна здійснюватись в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» в редакції від 22 вересня 2011 року; зміни до цього Закону щодо проведення третіх публічних торгів набрали законної сили і жодних обмежень щодо їх дії в часі, чи до кола осіб вони не містять.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Статтею 546 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 575 цього Кодексу зазначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно статті 591 ЦК України порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням відповідних вимог.

Частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтями 41-49 Закону України «Про іпотеку» регулюються питання щодо порядку реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах, зокрема, статтею 49 цього Закону встановлені права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору), якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів; початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Статтею 1 Закону України від 22 вересня 2011 року внесені зміни до частини 2 статі 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких: якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статі, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами 1,2 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Звертаючи увагу на приписи частини 1 статті 58 Конституції України та частин 1,2 статті 5 ЦК України, враховуючи, що кредитний договір було укладено 17 травня 2011 року (тобто до набрання чинності Закону України від 22 вересня 2011 року), а також похідний характер договору іпотеки від кредитних правовідносин сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміни до статті 49 Закону України «Про іпотеку», які передбачають право державного виконавця на другу уцінку майна та проведення третіх прилюдних торгів, на правовідносини сторін у цьому виконавчому провадженні не поширюються, а дії державного виконавця з повернення виконавчого листа стягувачу та винесення постанови від 18 вересня 2013 року на підставі частини 2 статті 49 цього Закону (у редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору) є законними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду Банком порушено вимоги статті 385 ЦПК України щодо строків оскарження дій державного виконавця.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про відсутність правових підстав для проведення другої уцінки арештованого майна, призначення третіх прилюдних торгів та наявності законних підстав для повернення виконавчого документа Банку.

Відповідно до частини 3 статті 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції порушив вимоги частини 2 статті 213 ЦПК України щодо постановлення законного рішення у справі, внаслідок чого ухвала Судацького міського суду АР Крим від 19 грудня 2013 року підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права (пункт 2 частини 1 статті 312 ЦПК України).

На підставі наведеного, керуючись статями 303, 307, пунктом 2 частини 1 статті 312, статтями 313- 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим задовольнити.

Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 19 грудня 2013 року скасувати.

Постановити у справі нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Резуненка М.А., скасування постанови державного виконавця від 18 вересня 2013 року про повернення виконавчого документу - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова