Справа № 107/11123/13-ц

Провадження № 2/107/242/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. Керч

Керченський міський суд АР Крим в складі:

судді Короткової Л.М.

при секретарі Зубцовій О.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ДП «Керченський морський торгівельний порт» до ОСОБА_2, третя особа- Державна фінансова інспекція в Автономній республіці Крим про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з дійсним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 12030 грн. збитків та судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач знаходячись в трудових стосунках з позивачем в березні 2012 року отримав відповідно до умов колективного договору під звіт грошові кошти в указаному розмірі, вказавши, що ці кошти були ним витрачено начебто за навчання в Миколаївському центрі підготовки плавскладу. Але в червні 2013 році при перевірці державною фінансової інспекцією господарської діяльності підприємства було з'ясовано, що відповідач в указаному центрі ніякого навчання не проходив, тобто кошти були ним отримані безпідставно. Добровільно відповідач відмовився повернути кошти, що вимусило позивача звернутися до суду після того, як підприємство дізналося в липні 2013 року про порушення своїх прав. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач дійсно сплатив вказані кошти , але не за навчання, а за отримання документів, які б йому давали право на зайняття посади, тому вважає, що компенсацію за їх отримання позивач повинен йому сплатити. Окрім того, зауважив, що позивачем пропущено строк позовної давнини за зверненням до суду про стягнення вказаної суми, яка відповідно до трудового законодавства становить 1 рік та відсутня вина відповідача в виплаті йому вказаної суми, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Державної фінансової інспекції в Автономній республіці Крим в судове засідання не з'явився, але звернувся з письмовими поясненнями до суду, в яких підтримав позовні вимоги та зазначив, що відповідач мав сертифікати від іншого учбового закладу на право зайняття посади плавскладу, а грошові кошти отримав по документам, які не підтверджені, тобто зайво як підзвітні суми. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що відповідач знаходиться в трудових відносинах з позивачем.(ар.с.55).

Відповідно до умов п.3.1.2 колективного договору позивач забезпечує компенсацію оплати навчання персоналу при підвищенні кваліфікації працівників, які працюють в порту не менш ніж 5 років(ар.с. 46,71).

В березні 2012 року відповідач отримав грошові кошти під звіт в сумі 12030 грн. за отримання конвенційних документів, отриманих в процесі навчання в травні 2012 року в ТОВ «Миколаївський центр підготовки плавскладу»(ар.с.34 зв.,35). Та на підтвердження факту навчання відповідачем було надано угоду від 11.05.2012 року про надання додаткових освітніх послуг, укладену з ТОВ «Миколаївський центр підготовки плавскладу», акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2012 року, квитанцію від 11.05.2012 року про сплату вказаному навчальному закладу суми 12030 грн.

В червні 2013 року по результатам акту планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача Державною фінансовою інспекцією в АР Крим було встановлено, що документи за навчання, по яким відповідач отримав вказані грошові кошти не відповідають дійсності, бо відповідач в указаний термін навчання в ТОВ «Миколаївський центр підготовки плавскладу» не проходив (ар.с.6-8,103,124), отже отримані відповідачем грошові кошти були зайво йому виплачені.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак вказана норма закону є загальною для відшкодування матеріальної шкоди. Оскільки судом встановлено, що між сторонами існували на час спричинення збитків трудові відносини, то варто керуватися нормами трудового законодавства.

Загальними підставами та умовами матеріальної відповідальності згідно з нормами ст. 130 КЗпП України є та обставина, що робітники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладанні матеріальної відповідальності права та законні інтереси робітників гарантуються шляхом встановленні відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, тільки в межах та порядку, передбаченому законодавством та при умові, якщо така шкода спричинена підприємству, установі, організації винними протиправними діями(бездіяльністю) робітника. Ця відповідальність, як правило, обмежується частиною заробітка робітника та не повинна перевищувати повного розміру спричиненої шкоди, за виключенням випадків, передбачених законодавством. При існуванні вказаних підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення робітника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Отже,законодавством передбачено , що матеріальна шкода, спричинена робітником може обмежуватися частиною заробітка робітника, але є виключні випадки, що передбачають відшкодування повної матеріальної шкоди.

Так, ст. 134 КЗпП України передбачені випадки повної матеріальної відповідальності, де відповідно до законодавства робітники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, спричиненої по їх вині підприємству, установі, організації в випадку, коли п.2) майно, або другі цінності були отримані робітником під звіт по разовій довіреності або по другим разовим документам.

Як вбачається з наданих документів (ар.с.34 зворот, 69) відповідач отримав вказані грошові кошти в розмірі 12030 грн. 00 коп. під звіт та підставами для видачі вказаних коштів були надані саме відповідачем документи від 11.05.2012 року Миколаївського центру підготовки плавскладу, а саме квитанція про сплату вказаному закладу 12030 грн., угода про надання освітніх послуг(навчання) на вказану суму, укладену з Миколаївським центром підготовки плавскладу та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2012р.(ар.с. 34 зв.-36,67-69).

Але, надалі було з'ясовано, що надані відповідачем документи, які були підставою для виплати йому під звіт грошових коштів не відповідають дійсності, бо відповідач навчання в зазначений термін в ТОМ «Миколаївський центр підготовки плавскладу» не проходив(ар.с.62,124) та йому вказаним учбовим закладом не видавалися сертифікати, вказаний заклад не проводить курсів підвищення кваліфікацій та немає жодних договірних відносин з цього приводу.

Отже, видача грошових коштів відповідачу була незаконною, та вина в такій видачі вбачається саме відповідача, який надав документи, що не відповідають дійсності, але на їх підставі були нараховані та отримані ним грошові кошти, тому вказана сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Доводи представника відповідача про пропуск з боку позивача строку позовної давнини до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Позивач про порушення своїх прав дізнався в червні 2013 року після проведення перевірки держфінінспекцією, в липні 2013 року звернувся з письмовою претензією до відповідача про добровільне відшкодування шкоди(ар.с.74), а в листопаді 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом, отже позивачем не пропущено строк , встановлений ч.2 ст. 233 КЗпП.

Стосовно доводів адвоката відповідача, що позивач виплатив відповідачу грошові кошти за отримання сертифікатів та свідоцтва, тобто документів, які необхідні йому для підтвердження зайняття посади також до уваги не приймаються, оскільки колективним договором передбачено оплату працівникам з боку позивача навчання за підвищення кваліфікації , а сертифікати та свідоцтво є умовою зайняття посади відповідачем.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 261,1166 ЦК України, ст.ст. 130,134,233 КЗпП України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ДП «Керченський морський торгівельний порт» до ОСОБА_2, третя особа- Державна фінансова інспекція в Автономній республіці Крим про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП «Керченський морський торгівельний порт» 12030 грн. 00 коп. та судові витрати по справі в сумі 229 грн. 40 коп., а всього 12259 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія через Керченський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 294 ЦПК України.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя -