УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія судів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Шевченко Н.О., Пистун А.О.

за участю

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

виправданого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула 28 січня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, одружений, раніше не судимий, працюючий электрогазозварювальником ПАТ «Арселлор Міттал Кривий Ріг», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

виправдано в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.125 КК України.

В задоволенні цивільного позову потерпілому ОСОБА_1 відмовлено.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2013 року, ОСОБА_3 виправданий у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за наступних обставин.

За скаргою приватного обвинувачення потерпілого ОСОБА_1, підтриманої ним та його представником ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1 звинувачує підсудного ОСОБА_3 в тому, що 24 квітня 2010 року ОСОБА_3 в денний час на ґрунті особистих неприязних взаємовідносин, вчинив сварку, ображав потерпілого ОСОБА_1 нецензурними словами, почав штовхати його руками, після чого вихопив із його рук дерев'яну палицю, за допомогою якої той пересувався, та навмисно цією палицею побив ОСОБА_1 по лівій хворій нозі та тулубу, спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та саден лівої нижньої кінцівки, садна лівої сідниці, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи №961 від 26 квітня 2010 року. Як вбачається зі скарги приватного обвинувачення ОСОБА_1, син ОСОБА_3 та його друзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 25 жовтня 2009 року, згідно спільної домовленості прибули на АДРЕСА_1 вільного доступу, через металеву огорожу проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить потерпілому ОСОБА_1 на праве приватної власності, звідки, скориставшись відсутністю свідків, таємно викрали металеву рельсу К-55, довжиною 8 метрів, масою 440 кг, вартістю 704 грн., та зникли. За ці дії всі вищевказані особи були притягнуті до кримінальної відповідальності за ст.185 ч.3 КК України та кожному із них було призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Згідно ст.75, 104 КК України вони були звільнені від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, що підтверджується копією вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2010 року. По цій кримінальній справі ОСОБА_1, був визнаний потерпілим. Він страждає хворобою нижніх кінцівок, користується палицею, не може виконувати фізичні роботи за станом здоров'я. Тому в квітні 2010 року від звернувся до засуджених з проханням допомогти йому обробити земельну ділянку. Вони погодились. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_9 попрацював у нього три години та відмовився далі продовжувати роботу. Тоді він 24 квітня 2010 року в денний час звернувся до ОСОБА_3 с проханням поговорити з сином та вплинути на нього, щоб він допоміг йому (ОСОБА_1) в роботі на земельній ділянці. У відповідь на його прохання ОСОБА_3 став висловлюватися на його адресу нецензурними словами, штовхати, а після цього вихопив із його рук палицю та нею умисно побив його хвору ногу, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садни лівої нижньої кінцівки, садни лівої сідниці, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №961 від 26 квітня 2010 року. З приводу неправомірних дій ОСОБА_3 він звертався до органів міліції, але постановою від 28 квітня 2010 року йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи, в зв'язку з тим, що йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, передбачені ст.125 ч.1 КК України, а справи цієї категорії, згідно ст.27 КК України порушуються тільки за скаргою потерпілого шляхом приватного обвинувачення. В зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою приватного обвинувачення.

Дії ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_1 кваліфікує за ст. 125 ч.1 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1, просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 скасувати в зв'язку із однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд, так як суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_3, не надав належної оцінки наданим потерпілою стороною доказам, які свідчать про доведеність скоєння підсудним злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та невірно дав оцінку суперечливим та недоведеним обставинам, які мають значення для справи, які були надані підсудним. Деяким доказам суд не надав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу виправдувального вироку поклав допущення. Виправдувальний вирок суду першої інстанції ґрунтується на висновках про відсутність в діях підсудного об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Такі висновки суду суперечать дійсним обставинам справи. Факт отримання потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №961 від 26.04.2010 року. Суд робить висновок про відсутність події злочину, не враховуючи, що легкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 були спричинені і цей факт сумнівів ні у кого не викликає. Роблячи вищевказаний висновок, суд посилається на ту обставину, що крім пояснень самого ОСОБА_1, факт нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_3 не підтверджується. Однак, зібраними по справі матеріалами підтверджується факт виникнення спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який переріс у конфліктну ситуацію. Дана обставина, крім пояснень ОСОБА_1 підтверджується поясненнями самого ОСОБА_3 Крім того, факт конфліктної ситуації був підтверджений свідками зі сторони підсудного, які бачили, як ОСОБА_3 спочатку тримав в своїх руках, а після чого викинув палицю ОСОБА_1 Але належної уваги даним обставинам суд не приділив. Замість цього, суд критично поставився к поясненням свідків з боку потерпілого, вказавши, що вони надали достатньо суперечливі пояснення, але в чому суперечливість полягає, не вказав. До того ж, маючи дані про наявність конфліктної ситуації, з виникненням якої співпадає час виникнення тілесних ушкоджень, суд зробив висновок про непричетність ОСОБА_3 до їх виникнення. Також, про односторонність та неповноту вивчення судом обставин справи свідчать безпідставні відмови в ряді заявлених потерпілих клопотань, таких як клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи та про виклик свідків. До того ж, суд першої інстанції не надав належної оцінки висновкам судово-медичних експертиз та не вивчив питання можливості само травмування потерпілого ОСОБА_1 Також, крім порушення норм матеріального права, суд припустив порушення норм процесуального права. А саме, не дивлячись на неодноразові клопотання потерпілого та його представника, не почав фіксацію судового процесу технічними засобами. Суд не вирішив заяви та скарги потерпілого про відвід головуючого судді. Вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято поспішно, без повного, всебічного та об'єктивного вивчення всіх обставин справи, без додержання принципів розумності та справедливості, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Виправданим ОСОБА_3 подані заперечення, в яких він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_1, які просили задовольнити апеляцію потерпілого, а вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, вислухавши виправданого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_4, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 був виправданий за ст.125 ч.1 КК України в зв'язку з відсутністю події злочину.

Виходячи зі змісту ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні достовірно підтверджені матеріалами справи. При цьому у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які підтверджують висновок суду, та спростовують його. Суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину не доведена, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.

Так, ОСОБА_1 в своїй скарзі приватного обвинувачення зазначив, що син ОСОБА_3 та його друзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 25 жовтня 2009 року, згідно спільної домовленості прийшли на АДРЕСА_1 вільного доступу через металеву огорожу проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить потерпілому ОСОБА_1 на праві приватної власності, звідки, скориставшись відсутністю свідків та очевидців, таємно викрали металеву рельсу К-55, довжиною 8 метрів, вагою 440 кг, вартістю 704 гривні, після чого з місця злочину зникли. За вказані всі вказані особи були притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 185 ч.3 КК України та кожному з них було призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Згідно ст. 75, 104 КК України вони були звільнені від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим терміном на один рік, що підтверджується копією вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2010 року. По вказаній кримінальній справі, ОСОБА_1, був визнаний потерпілим. Він має захворювання нижніх кінцівок, користується палицею, не може виконувати фізичні роботи за станом свого здоров»я. Тому в квітні 2010 року він звернувся до засуджених з проханням допомогли йому попрацювати на території його домоволодіння, а саме обробити земельну ділянку. Вони погодилися, син ОСОБА_3 - ОСОБА_9 пропрацював у нього 3 години, а потім відмовився виконувати роботу.

Тоді він 24 квітня 2010 року, в денний час звернувся до ОСОБА_3 з проханням поговорити з сином та вплинути на нього, щоб він допомагав йому (ОСОБА_1) в роботі на земельній ділянці. У відповідь на його прохання ОСОБА_3 почав обзивати нецензурними словами, штовхати, а потім вихватив з його рук палицю, якою навмисно побив його по хворій нозі, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садни лівої нижньої кінцівки, садни лівої сідниці, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №961 від 26 квітня 2010 року. З приводу неправомірних дій ОСОБА_3 він звертався до органів міліції. Постановою від 28 квітня 2010 року йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи, тому що йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, передбачені ст. 125 ч.1 КК України, а справи цієї категорії, згідно ст. 27 КК України порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого в порядку приватного обвинувачення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, кожен окремо в судовому засіданні підтвердили, що вони не були свідками подій 24 квітня 2010 року.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що про бійку йому повідомила його дружина. Коли він прийшов, то все вже скінчилося, ОСОБА_1 стояв з поломаною палицею, а ОСОБА_3 вже не було. Зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо, що конфлікт між ними виник через сина ОСОБА_3 і що палицею його вдарив ОСОБА_3, куди саме він його вдарив він не говорив, а він і не запитував.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що їй зателефонувала дружина потерпілого і повідомила, що ОСОБА_1 побили, а потім до неї зателефонував сам ОСОБА_1 і повідомив їй що його побив ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що 24 квітня 2010 року її чоловік поїхав в будинок матері, через деякий час він зателефонував і повідомив, що його палицею побив ОСОБА_3 вдарив по лівій нозі, коли він хотів з ним поговорити. Додому він повернувся через чотири години та показав їй на нозі три садна з крововиливами.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 суду пояснили, що вони були свідками подій 24 квітня 2010 року, а саме конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Так свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона бачила, як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 не менше 10 ударів по ногам та спині.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що бачив як ОСОБА_3 наносив удари палкою ОСОБА_1 по плечу, руці, голові, спині, нозі в область лівого коліна.

Але, як вбачається з матеріалів справи, протоколу судових засідань, пояснення вказаних свідків повністю спростовуються матеріалами справи, а також поясненнями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 які суду пояснили, що вищевказані свідки (ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17), які з'явилися до суду за оголошенням в газеті, не проживають біля місця де стався конфлікт, присутніми під час сварки потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вони не були, оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 проживають в будинку, що належить потерпілому з жовтня 2011 року, а конфлікт свідками якого вони начебто були стався 24 квітня 2010 року.

Більш того, свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що після конфлікту з ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_1 весь день працював на присадибній ділянці, без палиці, лазив на горище і лише на другий день він поїхав додому.

Крім того, пояснення вказаних свідків в частині нанесення потерпілому тілесних пошкоджень (в плече, по голові, по спині), спростовуються і поясненнями самого потерпілого ОСОБА_1, який в скарзі, а також в судовому засіданні пояснював, що ОСОБА_3 наносив йому удари палицею лише по нозі. З відмовного матеріалу №989 за заявою потерпілого ОСОБА_1 (ЖРЗПЗ № 1713 від 24 квітня 2010 року) вбачається, що ОСОБА_3 бив його палицею по нозі, про що вказано в його заяві та поясненнях, які були написані зі слів потерпілого.

Суд першої інстанції правильно дав критичну оцінку поясненням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14, та поясненням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Враховуючи вищезазначені обставини встановлені судом першої інстанції при розгляді справи відносно ОСОБА_3 за ст.125 ч.1 КК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність події злочину в його діях, передбачених ст.125 ч.1 КК України.

Посилання потерпілого в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи у зв'язку з триваючим погіршенням здоров'я, після побиття його ОСОБА_3 є безпідставними.

По справі було проведено декілька судово-медичних експертиз (а.с.67-68, 86-97 том 1), так як потерпілий ОСОБА_1 наполягав на тому, що від дій ОСОБА_3 у нього погіршився стан здоров'я, що тілесні ушкодження, які йому спричинив ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з настанням інвалідності, призначеної йому з 20 вересня 2010 року.

Тому суд обґрунтовано призначив комісійну судово-медичну експертизу (а.с.86-97 том 1), яку провела судово-медична експертна комісія Дніпропетровського Міжобласного центру судово-медичних експертиз, відповідно до якої у потерпілого ОСОБА_1 було зафіксовано наявність синця подовженої форми по зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, три садна хвилястої та подовженої форми по зовнішній поверхні верхньої третини лівої гомілки, в нижнє-зовнішньому квадраті лівої сідниці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так як тілесні ушкодження, відносяться до легкого ступеню тяжкості і не тягнуть за собою розлад здоров'я, тому вони не могли сприяти погіршенню стану здоров'я потерпілого. Третя група інвалідності була визначена потерпілому ОСОБА_1 на підставі хронічного захворювання опорно-рухливого апарату з ураженням хребта та нижніх кінцівок, яким згідно медичної документації, потерпілий страдає тривалий час і не знаходиться в причинному зв'язку з виявленими у нього тілесними ушкодженнями. Виявлені зміни носять патологічний характер, а не травматичний характер.

Як вбачається з протоколу судових засідань, факт конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніким з учасників процесу не оскаржується. Посилання потерпілого ОСОБА_1 на конфліктну ситуацію, між ним та підсудним ОСОБА_3, і посилання потерпілого на пояснення свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про те, що вони бачили, як ОСОБА_3 держав в руках палицю, як на обставину, що підтверджує вину ОСОБА_3 в нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінальної справи, а саме поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які поясняли, що бачили як потерпілий ОСОБА_1 палицею вдарив ОСОБА_3 по голові, після чого останній вихватив у потерпілого палицю і кинув її на землю.

Не знайшли свого підтвердження і зазначенні в апеляції доводи потерпілого ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 87, 87-1 КПК України, а саме про відсутність технічного запису судових засідань, про що заявлялись ним усні клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Як вбачається з протоколів судових засідань потерпілий ОСОБА_1 та його представник з вказаним клопотанням до суду не зверталися.

А посилання потерпілого ОСОБА_1 на а.с.167 том 2, про начебто задоволене клопотання по фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки є безпідставним, оскільки на вказаному аркуші справи міститься заява представника потерпілого ОСОБА_2 про надання можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, протоколом судового засідання та надання копії аудіозапису судових засідань, що не є підтвердженням того, що вищезазначене клопотання було судом задоволено.

Посилання ОСОБА_1 на порушення суддею таємниці нарадчої кімнати, а саме знаходження судді в нарадчій кімнаті протягом однієї години є безпідставними, оскільки законом не встановлено, який саме час суддя може знаходитися у нарадчій кімнаті для ухвалення рішення по справі.

Твердження потерпілого ОСОБА_1 в апеляції, що судом не були з'ясовані його численні заяви та скарги про відвід головуючого судді, спростовуються наявними в матеріалах справи постановами суду від 04 квітня 2013 року (а.с.71 том 2) та від 16 жовтня 2013 року (а.с.106 том 2), з яких вбачається що судом вказані заяви були розглянуті і потерпілому було відмовлено, в зв'язку з відсутністю підстав для задоволення вказаних заяв про відвід судді.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи потерпілого являються безпідставними і задоволенню не підлягають. Обставин, які свідчать про неповноту і односторонність проведеного судового слідства, які можуть бути підставою для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, п.п.11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого рогу від 11 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України, щодо виправдання його за ч.1 ст.125 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

_____________________________________________________________________________________

Справа № 11/774/10/к/14 Головуючий в судді І інстанції Валуєва В.Г.

Категорія ст.125 ч.1 УК України Доповідач суддя Чумак Н.О.