Справа №2-151

2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про задоволення позову про розірвання шлюбу

у зв'язку з його визнанням у попередньому судовому засіданні

19 грудня 2007 року смт Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.

при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізькій області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява до Розівського районного суду Запорізької області надійшла 03 грудня 2007 року.

Позивач ОСОБА_1 у заяві вказала, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з 26 жовтня 2004 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, які знаходяться на утриманні позивача. З січня 2007 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинилися, одруження з відповідачем виявилось невдалим і з вказаного часу подружжя проживає окремо. Відповідач не працював, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, дітей навідує рідко. За таких обставин позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований відділом РАЦС Першотравневого РУЮ Донецької області, актовий запис № 49.

В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені вимоги по тих підставах, які нею були викладені в позовній заяві, заперечувала проти надання їм строку для примирення.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні визнав позов та зазначені у ньому обставини, і пояснив, що з січня 2007 року наші шлюбні відносини фактично припинилися та з вказаного часу подружжя мешкає окремо. Шлюбні відносини припинилися у зв'язку з тим, що відповідач не працював, зловживав спиртними напоями, матеріально не забезпечував сім'ю. Відповідач вказав, що не має бажання на подальше спільне проживання з позивачем ОСОБА_1 і збереження між ними шлюбу, заперечував проти надання їм строку для примирення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із свідоцтва про одруження встановлено, що сторони одружились 26 жовтня 2004 року у відділі РАЦС Першотравневого РУЮ Донецької області, про що зроблено актовий запис № 49.

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

З пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом не проживають з січня 2007 року. На утриманні позивачки ОСОБА_1 знаходяться дві неповнолітні доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Шлюбні відносини припинилися, оскільки у зв'язку із тим, що відповідач не працював, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, зловживав спиртними напоями.

У попередньому судовому засіданні сторонами визнані обставини у справі, тому такі обставини не підлягають доказуванню, що відповідає положенням ст.61 ЦПК України.

В попередньому судовому засіданні сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини, заперечують проти надання їм строку для примирення.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку, що причини, які спонукали сторони на розірвання шлюбу, є обгрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позивач ОСОБА_1 при подачі позову про розірвання шлюбу сплатила судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., рішення ухвалено на її користь, тому суд має підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати.

Крім того, позивач ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду понесла витрати в сумі 50 грн. у зв'язку із наданням їй правової допомоги фахівцем в галузі права, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки рішення ухвалено на користь позивача ОСОБА_1, то суд має підстави стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.24,110,112 СК України, ст.ст.10,11,60,88,130,174,209,212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом РАЦС Першотравневого РУЮ Донецької області, актовий запис № 49, які мають двох неповнолітніх дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 16 (шістнадцяти) гривень, де 8 (вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок - сума сплаченого судового збору, 7 (сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок -сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 50 (п'ятдесяти) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при видачі Свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито у дохід держави в сумі 8 (восьми) гривень 50 (п'ятдесят) копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.