ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 922/4497/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Шевцові Є.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., довіреність № 14-3 від 08.01.2013 р.;

відповідача - Зубрич Д.О., довіреність № 06/3931 від 30.12.2013 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3945Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 грудня 2013 року у справі № 922/4497/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків;

про стягнення 20017,11 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 20017,11 грн., що складаються з: інфляційних витрат в сумі 10969,89 грн., пені в сумі 7577,48 грн. та 3% річних в сумі 1469,74 грн., посилаючись на невчасну оплату вартості природного газу, отриманого відповідачем по договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 р. у справі № 922/4497/13 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: інфляційні витрати в сумі 9657,60 грн. та 3% річних в сумі 1469,74 грн., в частині стягнення пені в сумі 7577,48 грн. та інфляційних витрат в сумі 1312,29 грн. у позові відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 7577,48 грн. таким, що прийняте з порушенням ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить в зазначеній частині рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягненні пені в сумі 7577,48 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. у справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні пені в сумі 7577,48 грн., оскільки пеню нараховано до 27.03.2012 р., тобто до порушення справи про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 р. у справі № 922/4497/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі № 922/4497/13 розгляд справи відкладено на 18.02.2014 р., у зв'язку з клопотанням представника відповідача про надання часу для вирішення спору мирним шляхом.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2014 р. підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів позивача, зазначених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ "Харківміськгаз", правонаступником якого є відповідач (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11 (а.с. 12-16) та кілька додаткових угод, якими внесено зміни до вказаного договору в частині тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 18-25).

Згідно п. 1.1., 1.2 вказаного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 8), продавець зобов'язаний передати покупцю у 2011 році та у січні - лютому 2012 року імпортований природний газ виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 8) продавець передає покупцю у 2011 році природний газ у обсязі 214,934 тис. куб. м. та у період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. у обсязі 138,200 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.5 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передача газу, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

З гідно п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 8), цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками, та діє в частині поставки газу - з 01.01.2011 р. до 29.02.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11 протягом січня-вересня 2011 року та лютого 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 889288,03 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-35).

Але, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо своєчасного внесення оплати за прийнятий природний газ виконував неналежним чином, платежі з оплати газу проводив з порушенням строків, передбачених договором.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/306/11, у разі невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 20017,11 грн., що складаються з: інфляційних витрат в сумі 10969,89 грн., пені в сумі 7577,48 грн. та 3% річних в сумі 1469,74 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні пені в сумі 7577,48 грн., зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається що ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. у справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновленно платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновленно платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновленно платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновленно платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Отже, виходячи із змісту Закону України "Про відновленно платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за невиконання зобов'язань або їх неналежне виконання боржнику не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів до відповідача, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню по зобов'язанням, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (09.01.2013 р.), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 7577,48 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1469,74 грн. та інфляційних витрат в сумі 9657,60 грн.

Передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом першої інстанції, розрахунок інфляційних витрат здійснено позивачем без урахування періодів, коли індекс інфляції складав менше одиниці, тобто коли була дефляція. При нарахуванні позивачем інфляційних витрат період нарахувань неправомірно був скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат. За розрахунком суду, з врахуванням дефляційних процесів, розмір інфляційних втрат складає 9657,60 грн. При цьому, суд враховує індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 9657,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 1312,29 грн. правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі № 922/4497/13 прийняте з дотриманням всіх вимог матеріального та процесуального права, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи та підтверджується дослідженими доказами, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі № 922/4497/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 20.02.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.