ВЕРХОВНИЙ   СУД   УКРАЇНИ

Справа № 11 -385/2006 р.              Головуюча у І інстанції Соколик О.І.

Доповідач Щербаков О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючої Навозенко Л.С. суддів Щербакова О.С, Кузюри М.М. з участю прокурора Басюка С.В. адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2006 року.

Цім вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_2, засуджений 14.04.2005 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік,-

засуджений за ст.213 ч.1 КК України  до 104 годин громадських робіт.

На підставі ст. ст. 71 ч.1, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного судом повністю приєднано покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.04.2005 року і остаточно призначено покарання - 3 роки 13 днів позбавлення волі.

2

Як встановив суд, ОСОБА_2 наприкінці 2005 - початку 2006 року не маючи державної реєстрації та спеціального дозволу(ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, порушуючи законодавство про обіг металобрухту, за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 в АДРЕСА_2, займався скупкою брухту чорного металу в населення по ціні 35 копійок за 1 кілограм за готівковий розрахунок з подальшою його реалізацією на пункт прийому металобрухту в АДРЕСА_4.

16 березня 2006 року працівниками Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області в господарстві ОСОБА_2 за вказаною адресою було виявлено та вилучено 1400 кг брухту чорного металу.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.04.2006 року щодо нього змінити, пом"якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що чинне кримінальне законодавство, постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" та судова практика дають підстави повторно застосувати до призначеного покарання у виді позбавлення волі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, прокурора, який вважав вирок суду обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи.

Висновок про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і не оспорюється у апеляції.

Дії ОСОБА_2 за ст.213 ч.1 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України.

Як вбачається з вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи.

Оцінивши всі обставини справи у сукупності, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Доводи засудженого щодо суворості призначеного йому покарання є необгрунтованими.

Так, посилання засудженого на те, що в ч.1 ст. 78 КК України нібито йдеться про можливість повторного застосування ст.75 КК України до осіб, які у період іспитового строку вчинили новий злочин, не відповідає змісту даної статті КК України.

Також апелянт тлумачить на свою користь зміст п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", оскільки судам під час розгляду справи про новий злочин рекомендується не застосовувати

з

повторно до осіб, які вчинили протягом іспитового строку новий злочин, звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Не може бути підставою для зміни вироку щодо ОСОБА_2 і посилання останнього на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2003 року щодо вироку апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2003 року, оскільки це судове рішення відображає конкретні обставини у справі, які відрізняються від обставин вчинених ОСОБА_2 злочинів.

За таких умов підстав для задоволення вимог апеляції колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання визнав обставинами, що обтяжують покарання, те, що він раніше судимий, а також що злочин вчинив в період звільнення від покарання за попереднім вироком.

Таке рішення суду є помилковим, оскільки перелік обставин, що обтяжують покарання, наведений у ч. І ст. 67 КК України, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею.

За таких обставин згадана вказівка суду підлягає виключенню з вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_2 змінити.

Виключити з вироку вказівку суду про врахування як обтяжуючих вину ОСОБА_2 обставин те, що він раніше судимий та даний злочин вчинив в період звільнення від покарання за попереднім вироком.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

СУДДІ:

ЩЕРБАКОВ О.С.    НАВОЗЕНКО Л.С.        КУЗЮРА М.М.