АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
13 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1, третя особа: Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація, про усунення перешкод та виселення, за апеляційною скаргою представника Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» - Дмитриченко Маріани Олексіївни на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року,
встановила:
у липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні та виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що спірна квартира була надана відповідачу в тимчасове користування та є власністю членів кооперативу.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ЖБК «Будівельник-6» - Дмитриченко М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права., невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачу за період її роботи у кооперативі двірником, була надана у тимчасове користування квартира АДРЕСА_1, яка була побудована за рахунок внесків членів кооперативу та зазначав, що всі квартири в будинку є власністю кооперативу, як юридичної особи, членом якого відповідач на момент отримання квартири не була. Крім того, зазначав, що в якості компенсації за роботи двірником в ЖБК «Будівельник-6» відповідач була прийнята до складу членів кооперативу, що дало їй можливість отримати у власність квартиру АДРЕСА_3, куди вона була переселена рішенням загальних зборів кооперативу від 16.09.2013 року за умови добровільного виселення з кооперативної квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач займає спірне житло правомірно, оскільки була вселена на підставі ордеру, а тому не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанціїї правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 58, 124, 125 ЖК України.
В своїй апеляційній скарзі представник позивача посилався на те, що спірне житло не має статусу службового, а його власником на праві кооперативної власності позивачу. Однак, доводи апелянта висновків суду не спростовують, оскільки вказані обставини були предметом перевірки в суді першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Згідно положень с. 1 ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 05.12.2007 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.03.2008 року встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 27.11.1978 року № 594 «Про затвердження пропозиції правління житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» про надання житлової площі робітниці вищезазначеного кооперативу» було вирішено погодитись з пропозицією правління ЖБК «Будівельник - 6» про надання службової житлової площі в однокімнатній квартирі площею 17,7 кв.м. АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення відповідачу 11.12.1978 року було видано ордер на заняття службового житлового приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Крім того, ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 23.10.2013 року було залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.10.2008 року, якою було задоволено позов ОСОБА_1 про зобов'язання зареєструвати її за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з цим реєстраційний облік ОСОБА_1, з якого вона була знята в 2011 році, був відновлений.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу представника Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» - Дмитриченко МаріаниОлексіївни відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року - залишити без змін..
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2633/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сенюта В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.