справа № 109/514/14-ц

провадження № 2/109/217/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Проскурні С.М.,

секретаря - Грабовенко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 06 лютого 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані непроживанням відповідача за місцем реєстрації більше одного року без поважних причин, що тягне для позивачки порушення її прав, як власника нерухомого майна.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Позивачка просила розглядати справу за її відсутності, надавши відповідну письмову заяву до канцелярії суду.

ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Згідно з частиною другою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідача ОСОБА_2 відповідно до вимог частини п'ятої статті 74 ЦПК України про дату, час і місце судового засідання було повідомлено за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик вручений їм належним чином.

У разі неявки в судове засідання відповідача, якого належним чином повідомлено і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею цілого житлового будинку з будівлями та спорудами, АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 13.01.2014 року. Право власності ОСОБА_1 на вказаний будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.01.2014 року.

Позивачка є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 з 18 березня 2004 року, що підтверджується відміткою в її паспорті та у домовій книзі (а.с.6,14-15).

За вищевказаною адресою є також зареєстрованим і відповідач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Петрівської сільської ради та адресою довідкою Красногвардійського РС ГУ ДМС України в АР Крим.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з актом обстеження № 42 від 20 січня 2014 року, складеним депутатом Петрівської сільської ради Міхейченковим В.Ф. за участю сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з січня 2013 року. В будинку відсутні особисті речі, що належать відповідачу (а.с.7).

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦПК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до статей 379, 380 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок.

Права власника житлового будинку визначені статтею 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідач ОСОБА_2 є сином позивачки ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.8).

Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як зазначила позивачка у позовній заяві, її син ОСОБА_2 з січня 2013 року не проживає в будинку за місцем реєстрації, самостійно залишив будинок. Перешкод у проживанні своєму сину не чинила. Місцезнаходження останнього не відомо.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2, який є членом сім'ї позивачки, понад один рік без поважних причин не проживає в будинку за місцем реєстрації, самостійного права на вказане житло з підстав, передбачених законом, не набув, реєстрація ОСОБА_2 тягне порушення прав позивачки як власниці жилого будинку.

ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись статями 16, 317, 319, 321, 379, 380, 383, 386, 391, 405 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 158, 169, 197, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Янтарне Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. (Двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.М. Проскурня