Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н. О.
Доповідач - Медведєв А. М.
Справа № 2/437/6517/13-ц
Провадження № 22ц/782/5495/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Медведєва А. М.,
суддів: Дмитрієвої Л. Д., Лозко Ю. П.,
при секретарі - Івасенко І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором оренди житла, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором оренди житла, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті орендної плати за три місяці в розмірі 4 200 грн., матеріальну шкоду в розмірі 920 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., посилаючись на те, що 24 серпня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди житлового приміщення, за умовами якого він зобов'язався надати відповідачу в платне користування належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1, строком до 28 серпня 2011 року, а відповідач ОСОБА_3, в свою чергу, зобов'язався сплачувати йому щомісяця орендну плату в розмірі 1 400 грн., а також комунальні послуги.
Одразу після укладення вищевказаного договору він передав відповідачу у користування належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач здійснив оплату оренди квартири за два місяці, однак в подальшому сплачував орендну плату не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за три місяці: травень, червень та липень 2011 року в сумі 4 200 грн. Крім того, за період користування його квартирою виникла заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 420 грн. 73 коп., яку він сплатив за відповідача. Також відповідачем з його квартири була викрадена напільна ваза вартістю 500 грн. Внаслідок вищевказаних дій відповідача йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 5 000 грн.
З перелічених підстав ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь понесені ним витрати по сплаті комунальних послуг за відповідача в розмірі 420 грн. 73 коп., вартість викраденої з його квартири напільної вази в розмірі 500 грн., заборгованість за користування його квартирою за травень, червень та липень 2011 року в розмірі 4 200 грн., а також заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість несплачених відповідачем комунальних послуг у розмірі 420 грн. 73 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив за необґрунтованістю. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду в частині відмови у задоволенні решти його позовних вимог не згоден, просить його змінити, стягнувши з відповідача на його користь заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 4 200 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., посилаючись на те, що рішення суду в цій частині було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого позивач передав в оренду, а відповідач прийняв квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язався сплачувати орендну плату за користування квартирою, а також комунальні послуги (а. с. 27).
Згідно з п. 4 вищевказаного договору орендна плата за користування квартирою позивача повинна була сплачуватись відповідачем на пенсійну картку ОСОБА_5 НОМЕР_1
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування квартирою, суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів неповної сплати відповідачем орендної плати в розмірі 4 200 грн., а тому дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався у своєму позові як на підставу своїх вимог.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, як мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, покладений як на позивача, так і на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 не заперечував той факт, що він з 24 серпня 2010 року по 28 серпня 2011 року користувався квартирою позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2, передавши в оренду ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зі свого боку належним чином виконав взяті на себе за договором оренди квартири зобов'язання. Однак, відповідач ОСОБА_3 в свою чергу, як на підставу своїх заперечень, не надав жодного доказу повної сплати орендної плати за користування квартирою позивача, тобто і решти суми в розмірі 4 200 грн., що свідчить про те, що він не в повній мірі виконав взяті на себе за цим договором зобов'язання, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 4 200 грн. підлягають задоволенню.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд, на підставі ст. 23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, виходив з того, що сам по собі факт часткового невиконання ОСОБА_3 взятих на себе за договором оренди житла зобов'язань перед ОСОБА_2 не свідчить про заподіяння останньому моральної шкоди. При цьому, суд враховував, що надані позивачем медичні документи з відомостями про ряд захворювань останнього, не можуть бути належними доказами заподіяння йому моральної шкоди, оскільки ці документи не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем взятих на себе перед позивачем зобов'язань та розладами здоров'я останнього. Крім цього, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховував і те, що факт розкрадання майна позивача відповідачем у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, про що свідчить постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2012 року (а. с. 69), а тому дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Зазначений висновок суду в цій частині відповідає матеріалам справи, вимогам закону і не спростовується доводами апеляційної скарги, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині судова колегія не вбачає.
Не вбачає судова колегія підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині також і тому, що договором оренди житлового приміщення від 24 серпня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, взагалі не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення будь-якою зі сторін взятих на себе за цим договором зобов'язань.
На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 614 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2013 року змінити.
Скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди житла і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди житла задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди житла в розмірі 4 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 01 грн. 26 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: