АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
[1]
13 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.02.2013 року,
встановила:
позивач у липні 2012 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення - 04.08.2009 р. договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», номер кузова НОМЕР_1, та витребувати його у ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказаний договір він не укладав, а невстановлена особа підробила його підпис в зазначеному договорі. Оскільки автомобіль було зареєстровано 07.08.2012 р. за ОСОБА_3, позивач просив витребувати від неї вказаний автомобіль.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.10.2013 року позовні вимоги було задоволено.
ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та зазначив, що вказаний автомобіль він набув у власність 25.02.2013 р., а тому вказаним рішенням порушуються його права як власника.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду посилався на те, що 04.08.2009 р. невстановленими особами було продано належний йому автомобіль «Toyota Land Cruiser», номер кузова НОМЕР_1. В зв'язку з цим він просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, якого він не вчиняв та витребувати автомобіль у ОСОБА_3, за якою з 07.08.2012 р. було зареєстровано автомобіль.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2013 р. позов було задоволено.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 24.02.2013 р. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якому просив змінити рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову в частині витребування автомобіля у неї. В касаційному порядку рішення не оскаржувалось.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2013 р. апеляційну скаргу було відхилено, а рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
17.08.2014 р. ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2009 р. та витребування автомобіля у ОСОБА_3 - відмовити, посилаючись на те, що 25.10.2012 р. між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір застави, згідно якого ОСОБА_3 заставила належний їй автомобіль «Toyota Land Cruiser», номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, який перебував у її володінні та користуванні за договором позики від 25.10.2012 р.
25.02.2013 р. між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір про задоволення вимог заставодержателя та передачу рухомого майна (автомобіля), що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала, згідно якого вона передала у його власність вказаний автомобіль. Тому ОСОБА_5 вважає, що вказаним рішенням порушуються його права.
Як видно з матеріалів справи, в серпні 2012 р. ОСОБА_3 Подільським районним судом м. Києва було направлено копію позовної заяви ОСОБА_1, копію ухвали про відкриття провадження та ухвали про накладення арешту на автомобіль.
29.10.2012 р. в судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який подав заперечення на позовну заяву та просив відмовити у витребуванні автомобіля.
Рішення по даній справі було ухвалено 13.02.2013 р.
24.02.2013 р. представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу на вказане рішення.
Укладаючи 25.02.2013 р. з ОСОБА_5 Договір про задоволення вимог заставодержателя та передачу рухомого майна (автомобіля) що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала, ОСОБА_3 зазначила в п. 5 - заставодавець свідчить, що автомобіль в спорі та під арештом не перебуває. Дана обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 в такий спосіб намагалась уникнути вилучення у неї спірного автомобіля.
В матеріалах справи міститься копія заяви від ОСОБА_5 (а/с215 т. 1) до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в якій він зазначає, що 26.03.2013 р. він зняв автомобіль з обліку та продав вказаний автомобіль ОСОБА_8 09.04.2013 р. автомобіль було затримано співробітниками ДАІ.
18.04.2013 р. ОСОБА_3 звернулась до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про порушення кримінальної справи щодо шахрайських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 пояснив, що на даний час автомобіль передано ОСОБА_1 і державна реєстрація автомобіля за ОСОБА_5 скасована.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення 13.02.2013 р. не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_5, оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції автомобіль йому не належав. На даний час автомобіль за ним не зареєстрований та переданий ОСОБА_1
За наявності боргових зобов'язань перед ним з боку ОСОБА_3, він не позбавлений права звертатись до неї з відповідними вимогами.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.02.2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2913/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Неганова Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.