№ справи:106/3821/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.
№ провадження:22-ц/190/637/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ошора-Транс» про усунення порушення права власності шляхом передачі майна,
за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року у позові ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ошора-Транс» про усунення порушення права власності шляхом передачі майна - автомобілю вантажного сідельного тягача марки SCANIA, моделі 124, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна - 11700; напівпричепу бортового тентованого марки РАКТОN, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 - відмовлено.
Ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2013 року виправлено описки у вступній та резолютивній частинах рішення і у повному тексті рішення від 09 жовтня 2013 року, вказавши, що позивачем по справі є «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_4», номер шасі вантажного сідлового тягача марки SCANIA - «НОМЕР_5» замість номер шасі вантажного сідлового тягача марки SCANIA - «НОМЕР_2», а марку напівпричепу бортового тентованого - «РАСТОN» замість марка напівпричепу бортового тентованого - «РАКТОN».
В апеляційній представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду та просять ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідно до пункту 8 договору позички транспортних засобів від
30 березня 2012 року дострокове припинення цього договору можливе, якщо транспортні засоби стали потрібні позичкодавцю, та якщо користувач без дозволу позичкодавця передав транспортні засоби у користування іншій особі. Посилаються на те, що судом безпідставно не прийняті до уваги надані позивачем докази, підтверджуючі, що відповідач без дозволу позивача передав транспортні засоби у користування інших осіб, і відмовлено у задоволенні позовних вимог про усунення порушення права власності шляхом передачі належних позивачу на праві власності транспортних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, заявлених на захист права власності, про дострокове повернення власнику майна, що є предметом договору позички транспортних засобів, без заявлення вимог про розірвання такого договору.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини, що мають значення для справи, суд дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
При розгляді справи судом встановлено, що за Договором позички від 30 березня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_5, в реєстрі № 786, ОСОБА_1 безоплатно передав для користування ТОВ «Ошора-Транс» належні йому на праві власності транспортні засоби: вантажний сідельний тягач марки SCANIA, модель 124, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, об'єм двигуна - 11700; напівпричіп бортовий тентований марки РАСТОN, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 (а.с.8).
Відповідно до пункту 2 зазначеного Договору транспортні засоби, що є предметом цього договору передаються у безоплатне користування строком на три роки з 30 березня 2012 року до 30 березня 2015 року.
Згідно довідок відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № 3785873 та № 3785908 станом на 19 січня 2013 року зазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 і перебувають на обліку у ВРЕР м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а.с.10).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на пункт 8 договору позички від 30 березня 2012 року, яким передбачені підстави дострокового припинення цього договору.
Відповідно до пункту 8 договору позички дострокове припинення цього договору можливе, якщо за непередбаченими обставинами транспортні засоби стали потрібні позичкодавцю, та якщо користувач без дозволу позичкодавця передав транспортні засоби у користування іншій особі.
Аналогічні підстави передбачені частиною 2 статті 834 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:
1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;
2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;
3) річ самочинно передана у користування іншій особі;
4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачені підстави для зміни або розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 6 Договору позички у разі припинення договору позички користувач зобов'язаний негайно повернути позичкодавцю транспортні засоби у стані у якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.
Враховуючи існування між сторонами спору договірних відносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог власника транспортних засобів про повернення його майна, тому що така вимога не ґрунтується на законі і не відповідає умовам договору позички, який ніким не оспорений, строк дії якого не сплинув, і жодна зі сторін не вимагає у суді його розірвання.
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи захисту цивільних прав передбачені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, згідно якої ними можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Колегія суддів вважає, що, звернувшись до суду з позовом про усунення порушення права власності шляхом передачі майна, позивач неправильно обрав спосіб захисту права власності у договірних відносинах, а тому, заявлені позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.
Посилання позивача як на підставу для захисту права власності на частину 1 статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права, оскільки негаторні вимоги можуть бути заявлені лише за відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин, адже у разі їх наявності захист порушеного права власності здійснюється зобов'язально-правовими способами, визначеними безпосередньо нормами Цивільного кодексу України, які регламентують окремі види зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.