У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого Василевича В.С.

Суддів: Малько О.С., Собіни І.М.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю прокурора Данилюка О.С., представника

Рівненської міської ради Чепеля М.І., відповідача

ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 6 грудня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м.Рівне в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 6 грудня 2013 року позов у даній справі задоволено.

Зобов»язано відповідача знести самовільне будівництво по АДРЕСА_1 та привести його у попередній стан.

В апеляційній скарзі відповідач доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд, задовольняючи позов, неправильно застосував положення ст.376 ЦК України, не врахував, будівництво будинку проведено на власній земельній ділянці, право власності на яку стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим Рівненською міською радою 1 жовтня 2002 року, не суперечить суспільним інтересам, не порушує прав інших осіб та суміжних землекористувачів, відповідає будівельним нормам і правилам.

Суд не врахував ро»яснень, що містяться у п.23,п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва).

________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц 1790/267/2014 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бердій МА

Суддя-доповідач : Василевич В.С.

Позивачем не доведено порушення ним, відповідачем містобудівних (будівельних ) норм і правил, відхилення від проекту та жодним чином не дослідив питання про необхідність і можливість перебудови чи його відмови від її проведення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і допускається лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суд не врахував висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 27 грудня 2010 року та Наказу №95 від 19 березня 2013 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків,садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків і будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 і 2 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», яким врегульовано питання прийняття об»єктів нерухомого майна в експлуатацію.

По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове п про відмову у позові.

В запереченні на апеляційну скаргу заступник прокурора м.Рівне вказує, що висновки суду відповідають матеріалам справи і грунтуються на законі. Зведення будинку без відповідних дозволів органів влади та місцевого самоврядування є самочинним.

Просить про залишення рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи, відповідач з 1998 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка рішенням Рівненської міської ради від 28 лютого 2002 року передана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці після знесення житлового будинку відповідач звів новий будинок.

Приписом інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю

У Рівненській області від 29 липня 2008 року ОСОБА_2зобов»зано зупинити виконання будівельних робіт. Але це припис відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.9 ст.30 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об»єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не визначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом. Зазначеним законом передбачено одержання суб»єктом забудови дозволів на будівництво та на виконання будівельних робіт. Про це ж йдеться і в ст.24 названого Закону України та ст. 18 Закону України «Про основи містобудування».

Дозвіл на будівництво об»єкта містобудування без одержання відповідного дозволу Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю не дає права на початок виконання будівельних робіт.

Відповідач не подав жодних доказів на ствердження правомірності будівництва об»єкта нерухомості.

Судом з цього приводу в рішенні приведені відповідні мотиви, з яким колегія суддів погоджується.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 6 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді: Малько О.С.

Собіни І.М.