Судове рішення #35401987

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/177/14Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"12" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:


Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 листопада 2013 року,


В С Т А Н О В И Л А:


У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 01 лютого 2006 року відповідач отримала грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок невиконання зобов'язань з повернення кредиту за відповідачем станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 26229,78 грн., яка складається з: 5988,12 грн. - заборгованість за кредитом, 18516,43 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1225,23 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду ухвалити нове - про задоволення позову.

Апелянт вважає, що суд помилково відмовив у задоволенні позову за пропуском позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно частини 5 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За змістом частини 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стаття 266 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено, що 01 лютого 2006 року відповідач уклала з Банком договір про надання банківських послуг у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом; зобов'язання Банку виникають з моменту надання платіжною системою операцій до списання з відповідного картрахунку в рахунок кредитного ліміту (а.с. 7).

З розрахунку Банку вбачається, що внаслідок невиконання зобов'язань з повернення кредиту у відповідача станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 26229,78 грн., яка складається з: 5988,12 грн. - заборгованість за кредитом, 18516,43 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1225,23 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 4- 6).

При укладенні кредитного договору позичальник надала заяву, зі змісту якої вбачається, що вона ознайомилася й згодна з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою й тарифами Банку; згодна з тим, що дана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою й тарифами становить укладений нею з банком договір про надання банківських послуг; правильність і вірогідність відомостей перевірені відповідачем, ідентифікація клієнта проведена відповідно до порядку ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків і випуску платіжних карт; картка та пин-код до неї отримані (а.с. 7).

Пунктом 6.5 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) встановлено обов'язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а.с. 9).

Пунктом 9.12 Умов встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгірується на такий же строк (а.с. 9 зворот).

Відповідно до пункту 4.8 Умов Банк зобов'язався продовжити строк дії картки з новою датою закінчення терміну дії, при наявності засобів у межах платіжного ліміту на відповідному картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (а.с.8 зворот).

Порядок користування платіжною карткою визначено у пункті 3.1.3 Умов, яким встановлено, що за закінченням терміну дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнтові картки з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не надійшла письмова заява власника про закриття картрахунку, а також за умови наявності коштів на картрахунку для сплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком (у передостанній день місяця закінчення терміну дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (а.с. 10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, та з власної ініціативи застосував у спорі позовну давність.

Вищевикладені правові норми та обставини справи не дають можливості колегії суддів погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки аналіз положень пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з частиною 11 статті 11 зазначеного Закону дає підстави для висновку про те, що ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення цього Кодексу про позовну давність.

Звертаючи увагу на те, що висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у позові за пропуском строку давності не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухваленню нового рішення про задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги про неврахування судом терміну дії кредитного договору внаслідок пролонгації та продовження строку дії кредитної картки, а також неправильне застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» заслуговують на увагу.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позову, оскільки Банком доведено порушення його прав внаслідок невиконання позичальником узятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та відсотків за користування ним.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову(а.с. 9 зворот).

Зі змісту цього пункту вбачається, що за порушення строку повернення коштів передбачено один вид цивільно-правової відповідальності, який складається з двох складових: фіксованої частини та процентної складової, тому в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій позов також підлягає задоволенню у повному обсязі (стаття 549 ЦК України ).

Колегія суддів ураховує, що передбачена умова договору пролонгація полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема, щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Оскільки кредитні правовідносини сторін не припинилися, строк виконання зобов'язань не сплинув, відповідач не скористувалася своїм правом на подання заяви про застосування судом позовної давності (частина 4 статті 267 ЦК України), колегія суддів не вбачає підстав для застосування позовної давності у цьому спорі.

Також колегія суддів звертає увагу на наявність у матеріалах справи рекомендованої поштової кореспонденції, направленої судом першої інстанції за вказаною позичальником адресою, але не отриманою за спливом терміну зберігання, що свідчить про належне повідомлення відповідача про наявність судового спору, оскільки іншого місця знаходження боржником не повідомлено.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 листопада 2013 року - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частиною 1 статті 309, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії,


В И Р І Ш И Л А:


Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 07 листопада 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 26229 (двадцять шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 78 коп., яка складається з: 5988,12 грн. - заборгованість за кредитом, 18516,43 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1225,23 грн. - штраф (процентна складова),

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 262 грн. 29 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.


Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація