№ справи:124/6766/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кучеренко Н.В.
№ провадження:22-ц/190/130/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2011 року у розмірі 5.369,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить змінити рішення суду та стягнути заборгованість з урахуванням позовної давності в межах трирічного строку, починаючи з 15 листопада 2009 року по 01 вересня 2011 року - дати, зазначеної у позові, посилаючись на те, що у цій частині рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначає, що згідно з частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення лише позову, а в матеріалах справи відсутні відомості про подачу позивачем будь-яких позовних заяв до зазначеної дати.
Отже, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність переривається поданням позивачем заяви про видачу судового наказу, який скасований судом, і перебіг позовної давності починається заново. Крім того, посилається на те, що судом першої застосовано норму закону, яка не поширюється на ці правовідносини, а саме, статтю 264 Цивільного кодексу України, і не застосовано норму закону, яка підлягала застосуванню, а саме, статтю 257 Цивільного кодексу України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» - Кривошеєв О.Г. просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, має заборгованість по оплаті, яка підлягає стягненню у сумі 5.369,50 грн. у межах позовної давності, про застосування якої відповідач заявив до винесення рішення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 31 травня 2000 року, його право власності зареєстровано в БТІ 05 червня 2000 року (а.с.32). Він є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються ОП «Кримтеплокомуненерго» до зазначеного багатоквартирного житлового будинку, без укладення договору про надання цих послуг з відповідачем.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, до яких цим Законом віднесені також послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 за період з липня 2000 року по серпень 2011 року не сплачує за користування тепловою енергією, і його заборгованість станом на 01 вересня 2011 року складає 9.336,57 грн. (а.с.7-8).
Встановивши при вирішенні справи на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, що відповідач ОСОБА_6 не виконує своїх зобов'язань щодо оплати наданих їм позивачем послуг з теплопостачання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 5.369,50 грн. за період з жовтня 2008 року по 01 вересня 2011 року в межах строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Судом першої інстанції враховано, що 06 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2011 року у розмірі 9.336,57 грн. (а.с.89).
07 липня 2011 року Залізничним районним судом м. Сімферополя виданий судовий наказ про стягнення з відповідача зазначеної суми, який скасований за його заявою ухвалою суду від 03 жовтня 2012 року (а.с.4).
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовна давність переривалася у зв'язку з пред'явленням до суду заяви про видачу судового наказу, і після цього перебіг позовної давності почався заново.
Згідно частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 1, 2 постанови № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснив, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Перелік вимог, визначених частиною першою статті 96 Цивільного процесуального кодексу України, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (п.1).
Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 Цивільного процесуального кодексу України, підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Крім того, не допускається одночасне звернення до суду із заявою про видачу судового наказу та пред'явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав (п.2).
За пунктом 3 частини 1 статті 96 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Таким чином, враховуючи, що нормами Цивільного процесуального кодексу України встановлений особливий порядок звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, до яких законом віднесені також послуги з опалення і гарячого водопостачання, і порушення цього порядку тягне за собою повернення позовної заяви відповідно до вимог пункту 6 частини 3 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності переривався поданням позивачем заяви про видачу судового наказу, яка також є вимогою позивача, поданою на захист його порушеного права.
На підставі викладеного доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає безпідставними.
Інших доводів, за яких можливо змінити або скасувати рішення суду, апелянтом не наведено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.