номер провадження справи 14/1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 908/55/14

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (адреса - 07350, с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (адреса - АДРЕСА_1)

про стягнення 65 057, 14 грн.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Шишковський М.Б., довіреність №110/КАМ/Ю від 23.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

10 січня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі за текстом ТОВ «Комплекс Агромарс») звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом ФОП ОСОБА_4) про стягнення 65 057,14 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2014р. порушено провадження у справі №908/55/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні 23.01.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2014р. розгляд справи відкладено до 11.01.2014р. у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових документів, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 11.02.2014р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представника Позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору поставки №12-1815/КАМ-Ю від 23.11.2012р., укладеного між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ФОП ОСОБА_4, останньому поставлено Товар на загальну суму 340 163,19 грн. Відповідач, в порушення умов Договору, Товар оплатив частково на суму 286 280,00 грн. Таким чином, станом на день складання позову заборгованість становить 53 883,19 грн. Також Позивач зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню, штраф, 3% річних та проценти за користування чужими коштами.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Комплекс Агромарс» 53 883,19 грн. основного боргу, 2 545,28 грн. пені, 6088,31 грн. штрафу, 586,24 грн. 3% річних та 10% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 954,12 грн., а також стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Комплекс Агромарс» усі судові витрати по справі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник Відповідача в судові засідання 23.01.2014р. та 11.02.2014р. за викликом суду не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 11.01.2014р. про порушення провадження у справі та від 23.01.2014р. про відкладення розгляду справи були направлені за місцезнаходженням Відповідача, вказаним у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.02.2014р. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

23.11.2012р. між ФОП ОСОБА_4 - Покупець та ТОВ «Комплекс Агромарс» - Постачальник укладено Договір поставки № 12-1815/КАМ-Ю (далі по тексту Договір).

Згідно п.1.1. Договору, на умовах і в порядку, передбачених даним Договором, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного Договору є м'ясо птиці (надалі - Товар), що поставляється у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у товарно-транспортних або видаткових накладних, що виписуються на кожну окрему партію Товару п. 1.2. Договору).

Ціна на кожне найменування та на кожну партію Товару визначається з урахуванням податку на додану вартість на підставі прайс-листів Постачальника та вказується в накладних на кожну партію Товару п. 4.1. Договору).

За умовами п.п. 4.5., 4.7. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунків-фактур, які виставляються Постачальником після отримання Заявок від Покупця. Покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 1 робочого дня з моменту виставлення Постачальником відповідного рахунку-фактури. Сторони до 15 числа кожного кварталу підписують акти звірки взаєморозрахунків за попередній квартал, які є підставою для остаточних розрахунків сторін.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачеві Товар на загальну суму 340 163,19 грн., що підтверджено відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі Товару, підписаними сторонами та скріплені печатками підприємств, які приєднані до матеріалів справи (а.с.54-129). Однак, Відповідачем поставлений Товар був оплачений лише частково, на загальну суму 286 280,00 грн., відповідно до платіжних доручень, що маються в матеріалах справи (а.с.130-149).

В тому числі, в період з 07.08.2013р. по 09.08.2013р., включно, ТОВ «Комплекс Агромарс» було поставлено ФОП ОСОБА_4 Товар на суму 60896,53 грн., а саме:

- на суму 10 604 грн. 51 коп. відповідно до видаткової накладної № КА-00056808 від 07.08.2013 р.;

- на суму 34 458 грн. 19 коп. відповідно до видаткової накладної № КА-00056872 від 07.08.2013 р.;

- 07.08.13 р. було зменшено суму накладної № КА-00056872 від 07.08.13 р. на 183 грн. 55 коп. відповідно до корегувальної накладної КА-00034762 від 07.08.2013 р.;

- 09.08.13 р. на суму 16 017 грн. 38 коп. відповідно до видаткової накладної № КА-00057858 від 09.08.2013 р., (а.с.18-24).

Відповідачем вказаний Товар оплачений частково: 06.08.2013р. внесено попередню оплату в розмірі 13,34 грн. та 20.08.2013 р. здійснено часткову оплату Товару, який був поставлений відповідно до видаткової накладної № КА-00056808 від 07.08.2013 р., на суму 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № КА-00020646 від 06.08.2013 р. та № КА-00022225 від 20.08.2013 р.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за отриманий Товар по Договору становить 53 883,19 грн.

У зв'язку з чим, Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. №171/2013 від 01.10.2013р. щодо сплати суми заборгованості (а.с.27-28), однак Відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи викладене, вимога ТОВ «Комплекс Агромакс» про стягнення з ФОП ОСОБА_4 основного боргу в сумі 53 883,19 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання, просить стягнути з останнього 2 545,28 грн. пені, 6088,31 грн. штрафу, 586,24 грн. 3% річних, 1 954,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно п.7.2.1. Договору, Покупець за порушення строків оплати Товару, визначених в п. 4.5 даного Договору, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від вартості неоплаченого Товару. Пеня нараховується протягом 10 років з дня, наступного за днем порушення Покупцем свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання Покупцем.

За умовами п. 7.2.3. Договору, за порушення строків оплати Товару, передбачених п. 4.5. Договору, понад 5 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до Відповідача одночасно штрафу та пені. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний вибір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевірку розрахунку розміру пені судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що стягненню підлягає пеня в сумі 2544,05 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірку розрахунку суми 3% річних судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що Позивачем розрахунок здійснено вірно та стягненню підлягає 3% річних в розмірі 586,24 грн.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.3. Договору сторони узгодили, що за весь час прострочення оплати Товару, Покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10%.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення 1 954,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень по суті позовних вимог не надав.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Комплекс Агро марс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 65 057,14 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область, код ЄДРПОУ 30160757) 53 883 (п'ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 19 коп. основного боргу, 2 544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 05 коп. пені, 6 088 (шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 31 коп. штрафу, 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 24 коп. 3% річних, 1 954 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.02.2014р.