Справа № 2-1801/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі головуючого судді Ізотенка Д.О., при секретарі Баєвій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоріченської сільської ради, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Алуштинське міське управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Малоріченської сільської ради, визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Малоріченської сільської ради, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Алуштинське міське управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Малоріченської сільської ради, визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом радгосп-завода «Малоріченський» від 25 січня 1991 року № 26 за ОСОБА_3 було закріплено земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,07 га, на строк у три роки на період будівництва жилих будинків. 09 серпня 1991 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Рішенням Виконавчого комітету Малоріченської сільської Ради народних депутатів № 98а від 19 вересня 1991 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво індивідуального жилого будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1991 року № 817 було затверджено рішення Виконавчого комітету Малоріченської сільської Ради народних депутатів № 98а від 19 вересня 1991 року та дозволено протягом трьох років ОСОБА_3 будівництво індивідуального жилого будинку на присадибній земельній ділянці, площею 0,07 га, за схемою ділянка АДРЕСА_1, закріпленої наказом радгосп-завода «Малоріченське»від 25 січня 1991 року № 26.

Рішенням Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/118 на підставі заяви ОСОБА_3 про припинення права користування земельною ділянкою останньому було припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,07 га, розташованою по АДРЕСА_1, наданою для будівництва жилого будинку наказом с/з «Малоріченський»№ 98 від 19 вересня 1991 року.

Рішенням Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/119 було надано ОСОБА_2, дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки, площею 0,0887 га, розташованої по АДРЕСА_1, з земель сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель, отримання державного акту.

Вважає рішення Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/119, рішення Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим № 34/64 від 03 березня 2009 року незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Також просить визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 991930, який був виданий 08 квітня 2009 року ОСОБА_2, на підставі рішення Малоріченської сільської ради № 34/64 від 03 березня 2009 року.

01.10.2013 року позивачем уточнено підстави позовних вимог (т. 2 а.с. 39) де позивачем зазначено, що виходячи зі змісту ст. 116 , ч. 1 ст. 118,123,126 ЗК України передача у власність земельних ділянок з державної або комунальної власності в порядку безоплатної приватизації здійснюється на підставі землевпорядної документації.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Землеустрій» термін «землевпорядна документація» визначена як затверджені в установленому порядку тексти та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної , комунальної та приватної власності , а так само матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за дотримання проектів та інші матеріали.

Одним з видів землевпорядної документації є зокрема висновок про можливість цільового використання земельної ділянки. При підготовці документів для приватизації на користь ОСОБА_2 земельної ділянки в офіціальний документ, що містить інформацію, що підтверджує певні факти, які здатні породити наслідки правового характеру - Висновок № 22 «Про можливість цільового використання земельної ділянки», виготовлений КП «Алуштинське архітектурне бюро» і затверджений заступником головного архітектора м. Алушти, внесені неправдиві відомості.

Даний висновок становить землевпорядну документацію та є частиною проекту землевідведення, як одного з обов'язкових документів при приватизації землі, був прийнятий Малореченським сільською Радою при прийнятті рішення № 34/64 від 3 березня 2009 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 і оформив на її ім'я державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Дана обставина, на думку позивача свідчить про те, що при підготовці та складанні землевпорядної документації вчинено дії, що призвели до порушення прав інших осіб та суперечать вимогам чинного законодавства.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував, що у позивачки виникли будь які права на земельну ділянку, отже оскаржуваним рішенням її права не порушені. Крім того, зауважував що право власності на будинок у позивачки також не виникло. За таких обставин просив позовні вимоги відхилити.

Третя особа ОСОБА_3 проти позову також заперечував, підтримуючи доводи представника позивача також пояснював, що будинок фактично було побудовано за кошти відповідача, отже оскаржуване рішення вважає по суті справедливим, просить у задоволені позову відмовити.

Представник Малоріченської сільської ради в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у відсутність відповідача (т. 2 а.с. 82)

Судом, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК України покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення прав та обов'язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно до наказу радгосп-завода «Малоріченський»від 25 січня 1991 року № 26 за ОСОБА_3 було закріплено земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,07 га, на строк у три роки на період будівництва жилих будинків (а.с.20).

09 серпня 1991 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18).

Рішенням Виконавчого комітету Малоріченської сільської Ради народних депутатів № 98а від 19 вересня 1991 року було надано дозвіл ОСОБА_3 (у складі сім'ї дві особи) на будівництво індивідуального жилого будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 (а.с.21).

Рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1991 року № 817 було затверджено рішення Виконавчого комітету Малоріченської сільської Ради народних депутатів № 98а від 19 вересня 1991 року та дозволено протягом трьох років ОСОБА_3 будівництво індивідуального жилого будинку на присадибній земельній ділянці, площею 0,07 га, за схемою ділянка АДРЕСА_1 (а.с.22).

На будівництво будинку було видане архітектурно-планувальне завдання (а.с. 47-48), будівельний паспорт (а.с. 45).

За час шлюбу на даній земельній ділянці було побудовано житловий будинок. Крім будинку за даними технічного паспорту на даній земельній ділянці також побудовані гараж, уборна і баня.

Так, станом на 1998 рік, згідно технічного паспорту (а.с. 37-44) по АДРЕСА_1 було зведено житловий будинок.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Ухвалою суду від 18 січня 2013 року по справі № 0101/4898/2012 визнано мирову угоду за якою позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 домовились про реальний поділ не введеного в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1, з виділенням в натурі конкретних приміщень виходячи із вартості будинку в цілому, приміщень та побудов, яка визначена у висновку будівельно-технічної експертизи № 2233 від 27 листопада 2009 року і в цілому складає 291598 гривень, та подальше відособлене користування виділеними їм приміщеннями, (т. 2 а.с. 15-18)

В користування позивача ОСОБА_1 наступні приміщення та побудови: в Літері «а» (1 поверх) - 1-1 (прибудова «А»-1) площею 8,5м.кв, вартістю 9117 гривень з розташованим під нею технічним приміщенням для обслуговування та забезпечення можливості улаштування прибудови душу і туалету та улаштування каналізації, а також прилегле до прибудови «А» 1 крильце, вартістю 1592 гривень; - 1-2 коридор, площею 8,8 м.кв, вартістю 8140 гривень; - 1-9 житлову кімнату, площею 22,4 м.кв, вартістю 20718 гривень; - 1-10 кухню, площею 15,4 м.кв, вартістю 14245 гривень;

мансарду, площею 90,2 м.кв, вартістю 83434 гривень, яка складається з приміщень: - 1-11 сходової клітини, площею 10,5 м.кв; - 1-12 житлової кімнати, площею 17,9 м.кв; - 1-13 господарського приміщення, площею 15,4 м.кв; - 1-14 господарського приміщення, площею 10,6 м.кв;- 1-15 коридору, площею 3,9 м.кв; - 1-16 господарського приміщення, площею 15,4 м.кв;- 1-17 санвузлу, площею 3,6 м.кв.; - 1-18 житлової кімнати, площею 12,9 м.кв;

надвірні споруди:- сарай, розміром 3,6х3,4, площею 12,24 м.кв; - душ-туалет літер «Г», розміром 3,65х2,1, площею 7,66 м.кв, вартістю 4140 гривень.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи № 2233 від 27.11.2009 року (т. 2 а.с. 106-137) відсоток готовності оглянутих за адресою АДРЕСА_1 складає 100 %, відповідає діючим нормам та готовий до ввода до експліотації. Також згідно висновків споруди домоволодіння повністю завершені будівництвом, наявні внутрішня та зовнішня відділка, будинковолодіння забезпечено струмом, газом водою та каналізацією (яма).

Рішенням Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/118 на підставі заяви ОСОБА_3 про припинення права користування земельною ділянкою останньому було припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,07 га, розташованою по АДРЕСА_1, наданою для будівництва жилого будинку наказом с/з «Малоріченський» № 98а від 19 вересня 1991 року (а.с.23).

Рішенням Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/119 було надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту відводу для передачі у власність земельної ділянки, площею 0,0887 га, розташованої по АДРЕСА_1, з земель сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель, отримання державного акту (а.с.24).

Рішенням 34 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим № 34/64 від 03 березня 2009 року, був затверджений проект землеустрою спірної земельної ділянки, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0887 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. (т. 1 а.с. 153).

08.04.2009 року ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.25).

Як встановлено за матеріалами справи, будинок на теперішній час не ведений в експлуатацію, що не заперечувалося жодною зі сторін. Більш того, представник позивача зазначав, що саме у тому і полягає порушення прав позивача, що оскаржуваними рішеннями відповідач позбавив її можливості ввести в експлуатацію належну їй частку земельної ділянки.

Зауваження третьої особи та представника відповідача про те, що будинок зводився фактично за кошти відповідачки суд відкидає як такі що не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, підписуючи мирову угоду про поділ спільно нажитого майна, третя особа, фактично визнала спірний будинок майном що є спільно нажитим з позивачкою під час шлюбу.

Судом встановлено, що будинок є фактично добудованим та готовим до прийняття в експлуатацію, що вбачається з технічного паспорту та висновку експертизи, про які зазначалося вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Виходячи зі змісту ч. ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів Загальні питання, затвердженого Постановою КМ України від 13.04.2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" встановлено таке.

2. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном.

11. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Додатком № 1 встановлена форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, пунктом 11-1 якої передбачено зазначення інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію чи договір про встановлення права земельного сервітуту щодо будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Пунктами 1.1, 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж I. Загальні положення, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95 встановлено таке.

Цим порядком встановлено процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудованих до 12 березня 2011 року: громадських будинків I і II категорій складності; будівель і споруд сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Прийняття в експлуатацію об'єктів, зазначених у пункті 1.1 розділу I цього Порядку, здійснюється безоплатно територіальними органами Держархбудінспекції України (далі - Інспекція) протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, введення в експлуатацію завершеного будівництвом будинку можливе лише за наявності права власності чи права користування земельною ділянкою.

З копії заяви (т. 1 а.с. 186) ОСОБА_1 зверталася до Сільського голови Малоріченської ради з питання прийняття до експлуатації будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням від 01.04.2009 року № 5 розгляд даної заяви було відкладено (т. 1 а.с. 183), а рішенням від 28.04.2009 року її заяву залишено без розгляду в зв'язку із відсутністю необхідної документації. (т. 1 а.с. 184)

За наведеного вбачається, що позивачка проявляла законний інтерес до введення в експлуатацію зведеного за його участі будинку, проте прийняття оскаржуваних рішень потягнуло залишення її заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року (далі Постанова Пленуму ВСУ № 7), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом, в тому числі і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Рішенням виконкому Алуштинської міської ради від 29.10.1991 року № 817 (а.с. 46) було затверджено рішення виконкому Малоріченської селищної ради від 18.09.1991 року № 96-а про надання ОСОБА_3, склад сім'ї дві особи, будівництво житлового будинку.

У жовтні 1991 року для зазначеного будівництва було отримано архітектурно-планувальне завдання (а.с. 47,48), технічний паспорт на забудову земельної ділянки (а.с. 45).

З наведеного суд приходить до переконання що будівельні роботи було розпочато за наявності всіх необхідних дозвільних документів.

Оскільки дозвільні документи надавалися на склад сім'ї з двох осіб тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зведена споруда є спільно нажитим майном, на теперішній час проведений її фактичний поділ, суд приходить до висновку, що у обох зазначених осіб виникли права забудовників, до складу яких входить і право на прийняття зведеної будівлі до експлуатації, реєстрації права власності у встановленому законом порядку та фактичного використання зведеного майна.

Водночас, оскаржуваними рішеннями Малоріченська сільська рада фактично позбавила можливості позивача реалізувати своє право забудовника на введення зведеної за її участі споруди до експлуатації та подальшої реєстрації права власності на зведене майно.

Частина 8 статті 39 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, прийнявши оскаржувані рішення, якими фактично передано земельну ділянку на якій був розташований зведений у встановленому законом порядку будинок, до вирішення питання про введення його в експлуатацію, відповідач, Малоріченська сільська рада, формально позбавила позивача права використовувати належну їй частину споруди, що на теперішній час виділена їй у натурі.

Крім того, з копії висновку про можливість цільового використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26-27), що затверджений 21.01.2009 року, вбачається, що згідно п.п. 4, 4.1 земельна ділянка вільна від забудови, самовільно зведених споруд не має.

Проте, такі відомості спростовуються технічним паспортом на будинок (а.с. 37-44), з якого вбачається, що за зазначеною адресою, АДРЕСА_1 станом на 1998 рік, було зведено житловий будинок у двох поверхах, загальною площею 281,5 м.кв.,

За фактами надання документів які свідчать про відсутність споруд на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, на підставі яких на ім'я ОСОБА_2 був оформлений державний акт на землю, постановою в.о. прокурора м. Алушти від 04 липня 2010 року було порушено кримінальну справу. (т. 1 а.с. 148).

Згідно відповіді відділу Держземагенства у м. Алушті від 20.01.2014 року запитана судом землевпорядна документація на спірну земельну ділянку вилучена 01.02.2012 року співробітниками міліції (т. 2 а.с. 104) за актом (т. 2 а.с. 105).

З наведеного суд приходить до висновку, що рішенням 34 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим № 34/64 від 03 березня 2009 року, був затверджений проект землеустрою спірної земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, який містив відомості, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що оскаржувані рішення підлягають безумовному скасуванню.

Оскільки рішення Малоріченської сільської ради № 21/118 від 25.12.2007 року про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 позивачкою не оскаржено, суд не вважає за необхідне вдаватися до оцінки законності даного рішення.

Водночас суд зазначає, що після скасування оскаржених рішень позивачка матиме право поставити у встановленому Законом порядку, питання про надання їй у власність чи користування земельної ділянки, на якій зведений будинок, що не прийнятий в експлуатацію, а у разі незгоди із прийнятим за результатами розгляду рішенням матиме право на його оскарження, що на думку суду відновить її права як забудовника.

В зв'язку із скасуванням рішення що було підставою для надання державного акту, суд також вважає за необхідне визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 991930, який був виданий 08 квітня 2009 року ОСОБА_2, на підставі рішення 34 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради № 34/64 від 03 березня 2009 року, розташованій АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. змісту ч. ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України, ст. 116 ЗК України, ст. 10, 11, 88, 174, 209, 212, 214 - 215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 21 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим від 25 грудня 2007 року № 21/119, яким було надано ОСОБА_2, дозвіл на складання проекту відводу для передачі у власність земельної ділянки, площею 0,0887 га, розташованої по АДРЕСА_1, з земель сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель, одержання державного акту.

Визнати незаконним та скасувати рішення 34 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим № 34/64 від 03 березня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_2, 08 квітня 2009 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 991930, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 991930, який був виданий 08 квітня 2009 року ОСОБА_2, на підставі рішення 34 сесії 5 скликання Малоріченської сільської ради № 34/64 від 03 березня 2009 року, розташованій по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з Малоріченської сільської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 47,05 гривень, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Алуштинського

міського суду Д.О. Ізотенко