РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2006 р. | Справа № 9/329-4459 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантана ЛТД" м. Тернопіль, вул. Микулинецька-бічна, 10
до Приватного агропромислового підприємства "Озерна" с. Озерна Зборівського району
За участю представників сторін:
позивача: Бочан І.П., довіреність № 33 від 10.03.2006 р.
Стус М.І., протокол загальних зборів № 1 від 22.07.1993 р.
відповідача: Іванкевич О.Я., довіреність № 1 від 23.01.2006 р.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив:
Суть справи: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Лантана ЛТД ” , м. Тернопіль, звернувся 20.11.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача –Приватного агропромислового підприємства „ Озерна”, с. Озерна, Зборівського району, Тернопільської області, про стягнення 10 040,00 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України. Обґрунтовуючи вимоги, Позивач вказує, що 04.11.2003 р. Відповідачем було подано до господарського суду Тернопільської області позов до ТзОВ “Лантана ЛТД” про визнання недійсним права власності та усунення перешкод в користуванні майном. Судовий спір тривав понад два роки і у задоволенні позову ПАП „Озерна” було відмовлено і провадження було припинено , але , вважає Позивач, йому було завдано істотної матеріальної шкоди, яка полягала в оплаті Позивачем юридичної допомоги адвокатів та витратах на поїздки в судові засідання Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
На доведення ціни позову Позивачем зроблено посилання на оплату юридичної допомоги у загальній сумі 9040,00 грн. згідно договорів від 07.04.2004 р., 20.01.2005 р., 18.04.2005 р., та оплаті витрат на поїздки у судові засідання на загальну суму 1000,00 грн.
Направлена Відповідачу претензія 02.10.2006 р. з вимогою відшкодувати завдану матеріальну шкоду в сумі 10 040,00 грн. залишена без відповіді та задоволення.
Ухвалою від 23.11.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 11:30 год. 13 грудня 2006 р.
В судовому засіданні 13.12.2006 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне:
На підтвердження своїх доводів позивач посилається на 1 ст. 1166 ЦК України , якою передбачаються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідальність по зобов’язаннях відшкодувати шкоду, спричинену особою, яка її завдала, складає зміст зобов’язань правопорушника, і має назву деліктної.
Юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення цього зобов’язання, є факт завдання шкоди ,але зобов’язання по її відшкодуванню можливе лише при наявності встановлених законом умов: протиправності поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, що задала шкоди .
За принципом генерального делікту, завдання шкоди однією особою іншій само по собі складає підставу виникнення зобов’язань щодо відшкодування завданої шкоди. Відтак, потерпілий не повинен доводити ані протиправності дій особи, яка завдала таку шкоду, ані її вину, адже остання презюмується.
Звернення особи до суду, як до юрисдикційного органу, за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів є її конституційним правом і тому не може бути обмеженим або поставленим під сумнів .
Сам факт звернення ПАП „Озерна” до суду , порушення провадження судом і власне сам судовий процесс не є деліктом.
В контексті ст. 44 ГПК України , судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат пов'язаних з розглядом справи.
При цьому розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" .
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.
Подані Позивачем договори від 07.04.2004 р., 20.01.2005 р., 18.04.2005 р. укладені про надання юридичних послуг, але не з адвокатом чи адвокатським бюро, а громадянами.
На підставі наведеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 10 040,00 грн.
Судові витрати в силу положень ст.. 49 ГПК України покладаються на Позивача.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 13.12. 2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 1166 ЦК України, ст. 224, 225ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
Відмовити в задоволенні позову.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “27” грудня 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна