ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2006 р.

Справа № 7/238-3492

 11 год. 00 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стадник М.С.             

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322

до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Тернопільська область, 48300   

за участю представників сторін:

позивача:          Тиліщак Іван Михайлович –доручення №150 від 07.04.06р.;

відповідача:           Гладиш Андрій Степанович –довіреність №98 від 06.04.06р..

Суть справи:

Державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод" звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000182301/0 від 18.06.2006 р., прийнятого Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириським відділенням), яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 43928,50 грн..

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 17.10.2006р. по 10.11.2006р. на підставі ст.150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2006р. уточнив позовні вимоги, а саме просить скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириського відділення) від 18.06.2006 р. № 62/0000182301/0.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної позапланової перевірки №105-23/00375059 від 11.08.2006р., проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириське відділення) на підставі підпунктів "б", "в" пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняте податкове повідомлення-рішення №62/0000182301/0 від 18.08.2006 р., яким Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 р. в сумі 43928,50 грн..

Як зазначено в повідомленні-рішенні, підставою для його прийняття є акт №105-23/00375059 від 11.08.2006 р., оформлений за результатами перевірки проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 р..

Як стверджує інспекція, підставою для зменшення бюджетного відшкодування в сумі 43928,50 грн., згідно акту виїзної позапланової перевірки № 105-23/00375059 від 11.08.2006р. проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 р., стали допущені підприємством порушення п.1.8. ст. 1, пп. 7.2.3. п.7.2., пп. 7.4.1. п.7.4. пп.7.7.2., пп.7.7.5 п.7.7., пп. 7.8.1. п.7.8. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон про ПДВ), а саме підприємством зайво включено до бюджетного відшкодування в травні 2006р.: 21428,50 грн. податку на додану вартість, сплаченого постачальникам протягом  грудня 2005р.та березня 2006р. за отримані товарно-матеріальні цінності згідно платіжних доручень від 06.12.2005р. на суму 16136 грн., від 21.03.2006р. на суму 500 грн., від 22.03.2006р. на суму 2500 грн., від 31.03.2006р. на суму 1275,50 грн. та 1017 грн., оскільки сума від”ємного значення по ПДВ виникла не в попередньому періоді , а раніше , у зв’язку з чим платник податку мав право дану суму включити до податкового кредиту, але не мав права  заявляти її до відшкодування  ; 4166,67 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТОВ "Інтелтрейд" в квітні 2006 р. згідно платіжних доручень № 974 від 21.04.2006р. на суму 2166,67 грн., від 25.04.2006р. на суму 500 грн., № 51 від 27.04.2006р. на суму 833,33 грн., № 20 від 28.04.2006р. на суму 666,66 грн. у вартості меляси отриманої в грудні 2005р. та січні 2006р.,  оскільки продавець не був власником меляси і поставка не підтверджена первинними документами на перевезення продукції, а тому податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції; підприємством в травні 2006р. безпідставно включено до  бюджетного відшкодування 18333,33 грн. ПДВ, сплаченого згідно платіжних доручень № 14 від 25.04.2006р. та № 17 від 28.04.2006р у вартості  придбаної меляси від ТОВ "Група компаній" Техсервіс”, яке згідно Інформаційної довідки ДПІ в Оболонському районі м. Києва ПДВ по даній операції податок в бюджет не сплачувало, а однією з обов’язкових підстав  включення підприємством сум податку до відшкодування є сплата цих сум до державного бюджету України.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що: згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості продукції  сум  ПДВ є податкова накладна; суми одержаних матеріальних цінностей підприємство віднесло до валових витрат на підставі первинних документів, що підтверджують їх поставку, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку, а транспортні витрати не сплачувалися продавцю товарів  і не обліковувалися підприємством в бухгалтерському обліку, а тому такі не є обов’язковими для підтвердження податкового кредиту при здійсненні операцій з купівлі –продажу.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та  наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

          

При цьому суд  виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), підпунктів 2.1.4. п. 2.1., 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону 2181, п. 10.4. ст. 10 Закону про ПДВ, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість;

- державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод", як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, перебуває на обліку в  Монастирському відділенні Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції;

- за даними акту перевірки  № 105-23/00375059 від 11.08.2006р., який став підставою для прийняття спірного рішення, підприємством  задекларовано в травні 2006 року згідно декларації по податку на додану вартість № 3183 зареєстрованої в податковій інспекції 20.06.2006р., 165635грн. із яких на  відшкодування 43928,50грн. , як стверджує інспекція, позивач не має права;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи, передбачені вищезазначеними Законами, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. , шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі Закону 2181 та „Порядку відшкодування податку на додану вартість” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001 р. № 200/86 (далі Порядок відшкодування ПДВ). Рішення, що оспорюється, прийняте за формою „В1”, яка затверджена наказом ДПА України від 06.07.2001р. № 567/5758 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій”, яка передбачена згідно п. 3.2. даного Порядку при перевищенні платником суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Представник податкової інспекції, в процесі судового розгляду, доводив суду, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, є встановлені при проведені виїзної позапланової перевірки, порушення підприємством пп. 1.8. п. 1. ст. 1,пп.7.2.3. п.7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4., 7.7.2.,пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ.

Доводи податкової інспекції щодо правомірності зменшення підприємству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4166,67 грн. та 18333,33 грн., судом відхиляються, як такі що не ґрунтуються на  законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а саме:

- в п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ дається визначення поняття бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом про ПДВ. Оскільки дана норма не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону, тому посилання податкової інспекції на порушення підприємством  даної норми Закону про ПДВ є безпідставним;

- відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду;

- згідно пп. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від”ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;

- відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7  даного Закону та „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037;

- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

- підставою для отримання відшкодування ПДВ,  відповідно до підп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, підп. 2.2. п. 2 Порядку відшкодування ПДВ є податкова декларація, оформлена у відповідності до „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість” затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166.

Як випливає з акту перевірки, у підприємства на момент проведення перевірки були підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до чинного законодавства, всі суми податку включені до податкового кредиту, про що свідчить відсутність в акті перевірки будь-яких зауважень з боку перевіряючих щодо їх оформлення.

Так, правомірність включення  позивачем в травні 2006р. до податкового кредиту  суми 4166,66 грн. ПДВ, підтверджується  податковою накладною № 6 від 15.01.2006р. виданою ТОВ „Інтелтрейд”  на поставлену в січні 2006р . на виконання договору №27-12 від 27.12.2005р. по видатковій накладній № РН-0000006 від 15.01.2006р. мелясу на загальну суму 357495,60 грн. в тому числі 59582,60 грн. ПДВ. Поставлена продукція оплачена позивачем частково в квітні 2006р. в сумі 25000 грн. в тому числі 4166,67 грн. ПДВ., що підтверджується актом перевірки та копіями виписок Тернопільської філії комерційного банку "Приватбанк" Монастириського відділення за 21.04.2006р., 25.04.2006р., 28.04.2006р..

Доводи інспекції, що ТОВ "Інтелтрейд" ТОВ не мало права виписувати податкову накладну, оскільки фактично не відпускало продукцію і не було власником продукції (меляси)судом відхиляються, оскільки інспекцією не доведено в акті перевірки, так і в процесі розгляду справи, відсутність в ТОВ „Інтелтрейд” права власності на мелясу.

Також, не приймаються судом до уваги доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаної продукції є товарно-транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), оскільки:

- актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаної продукції;

-          відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно-транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;  

-          таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно-транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;

- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р.  скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.

Необґрунтованими є посилання інспекції на те, що ДП "Ковалівський спиртовий завод" безпідставно включено до податкового кредиту 18333,33 грн. ПДВ згідно податкових накладних виданих ТОВ  "Група компаній "Техінсервіс" в квітні-травні 2006р.на підтвердження виконання договору №06-04-18 від 18.04.2006р. щодо поставки меляси , вартість якої оплачена позивачем частково в сумі 110000грн. в тому числі 18333,33 грн. ПДВ згідно платіжних доручень №14 від 25.04.2006р. та №17 від 28.042006р. , оскільки:

- податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ , що інспекцією не оспорюється;

- виконання зобов’язань підтверджується первинними документами ;

- актом перевірки не встановлено порушень при визначені від”ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за травень 2006р.;  

- не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

Таким чином, податкова інспекція не довела належними та допустимими доказами порушення підприємством норм Закону про ПДВ при декларуванні до відшкодування 22500грн. ПДВ, у зв’язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень 2006 р. в сумі 21428,50 грн. ПДВ, то в цій частині в позові відмовляється, оскільки:

- згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7. Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума визначена по пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7. даного закону має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає сума рівна ПДВ сплаченого постачальникам у попередньому періоді, а залишок від’ємного значення використовується в якості податкового кредиту у наступному податковому періоді;

- як випливає із акту перевірки та не заперечується позивачем оплата постачальникам за поставлену продукцію проводились у грудні 2005р. та березні 2006р., а тому суми ПДВ включені до бюджетного відшкодування в травні 2006р. (правомірність включення яких до податкового кредиту на підставі первинних документів податковою інспекцією не заперечується), в порушення пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7. Закону про ПДВ.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 62/0000182301/0 від 18.06.2006 р. прийняте Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириським відділенням) в частині 22500 грн. суми зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод".

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „29” грудня 2006р.  до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

 

Суддя                                                                                М.С. Стадник