справа 1-76/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 року Демидівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого- судді Лободзінського А.С.

при секретарі - Вінічук О.О.

з участю прокурора Махацького Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі міського типу Демидівка Рівненської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, , уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителья с. Русино Берестечко Демидівського району Рівненської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, розлученого, військовозобов»язаного, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В період з листопада 2004 року по вересень 2007 року ОСОБА_1, будучи зобов»язаним відповідно до рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2002 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку на утримання дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, доньки Альони ІНФОРМАЦІЯ_6, маючи реальну можливість надавати матеріальну допомогу по утриманню своїх неповнолітніх дітей, аліментних зобов»язань не виконував, і таким чином злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України не визнав та показав, що знав про наявність у нього обов»язку, відповідно до рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2002 року сплачувати аліменти в розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку на користь ОСОБА_2 на утримання трьох неповнолітніх дітей. Однак, аліментів не платив по тій причині, що не працював і не мав можливості заробити кошти. Крім цього, йому були необхідні гроші на оплату комунальних послуг.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, його вина у вчиненому підтверджується зібраними підчас досудового слідстві та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, з показів самого підсудного вбачається, що він знаяв про те, що у 2002 році Дубровицьким районним судом прийнято рішення, яким його зобов»язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання трьох неповнолітніх дітей. Також його неодноразово викликали у державну виконавчу службу Демидівського району і попереджали про наявність у нього заборгованості по аліментах. У 2004 році підсудний їздив на сезонні роботи до республіки Польща, де отримував гроші на загальною суму 3025 гривень. Крім цього, у 2005 році продав належний йому на праві власності мотоцикл марки «ІЖ Планета-5», за який одержав кошти в сумі 550 гривень.

В судовому засіданні допитано в якості свідка начальника відділу державної виконавчої служби Демидівського районного управління юстиції ОСОБА_5 яка суду показала, що на виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2002 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, відкрито виконавче провадження. В ході здійснення виконавчого провадження від ОСОБА_1 було відібрано підписку про зобов»язання сплачувати аліменти з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України в разі ухилення від сплати аліментів. Крім цього, боржнику 16 березня 2004 року та 20 березня 2007 року надсилались попередження про наявність заборгованості по аліментах, на які ОСОБА_1 не реагував і своїх зобов»язань по оплаті заборгованості по аліментах не виконав. Впродовж 2003-2007 років стягувачка аліментів ОСОБА_2 неодноразово зверталась з заявами про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності. Незважаючи на все це ОСОБА_1 продовжував ухилятись від сплати аліментів, у зв»язку з чим за ним виникла заборгованість станом на 19 вересня 2007 року в сумі 8319 гривень.

З досліджених в судовому засіданні документів, що є доказами у справі, зокрема з протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2, вбачається що вона змушена була звернутись до суду про стягнення з її чоловіка ОСОБА_1 аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, так-як в добровільному порядку

ОСОБА_1 своїх обов»язків по утриманню своїх неповнолітніх дітей не виконував. 18 березня 2002 року з цього приводу Дубровицьким районним судом Рівненської області прийнято рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов»язано сплачувати аліменти на її користь в розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку на утримання неповнолітніх дітей- ( а.с. 40).

Крім цього, з оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що останній влітку 2005 року купив у ОСОБА_1 транспортний засіб марки «ІЖ Планета-5», за який заплатив підсудному 550 гривень.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження слідує, що ще 24 грудня 2002 року ОСОБА_1 був ознайомлений про навність відносно нього рішення суду про стягнення аліментів та попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів. Про даний факт свідчить підписка написана власноручно ОСОБА_1 . Також заяви стягувачки аліментів ОСОБА_2 від 10 жовтня 2003 року, 22 січня 2007 року та 13 лютого 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності свідчать про те, що останній аліментів не платив і будь-якої матеріальної допомого на утримання дітей не надавав.

Таким чином, з показів самого підсудного, потерпілої, свідків, а також з досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, вбачається що ОСОБА_1 знав про наявність у нього обов»язку відповідно до рішення Дубровицького районного суду сплачувати на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку. Однак, маючи реальну можливість надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання трьох неповнолітніх дітей, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ОСОБА_1 своїх аліментних зобов»язань впродовж 2004 -2007 років не виконував, кошти які одержав на сезонних роботах та від реалізації мотоцикла на оплату аліментів не спрямував і заборгованості не погасив. Наявність матеріальної можливості сплачувати аліменти та тривалість часу впродовж якого ОСОБА_1 ухилявся від сплати присуджених судом аліментів свідчить про те, що таке ухилення носить злісний характер.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що кваліфікація дій підсудного за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Обираючи покарання підсудному в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання.

Так, відповідно до ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

ОСОБА_1 характеризується, як особа, що зловживеє спиртними напоями, ніде не працює -( а.с. 63), вперше притягується до кримінальної відповідальності - (а.с. 61), працездатний - (а.с. 62).

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено..

До обставин що пом»якшували покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиросердечно покаявся у вчиненому, суд прийшов до висновку, що його виправлення можливе без реального відбування покарання і відповідно до ст. .75 КК України рахує необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

На підставі наведеного, керуючись ст. 321 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК україни та призначити йому покарання - один рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік. Покласти на ОСОБА_1 відповідно до ст. 76 КК України обов»язки, впродовж іспитового строку не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально- виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення.