Головуючий суду 1 інстанції - Осіпенко Л.М.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 2-74/12

Провадження № 22ц/782/5112/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Украінцевої Л.Д., Галан Н.М.,

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування часткою земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, який надалі уточнила та в якому вказувала, що вона є дочкою ОСОБА_7, а після її смерті її правонаступником та прийняла спадщину, яка залишилась, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, а ОСОБА_7 ще раніше прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. Тому просила суд встановити факт прийняття ними спадщини, визнати за нею право власності на 48/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, визначити порядок користування та усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідачі звернулися до суду з зустрічною позовною заявою, яку в подальшому уточнили та просили припинити право власності ОСОБА_7 на частку у спірному домоволодінні та визнати за ними право власності на все вищевказане домоволодіння, посилаючись на те, що договором від 17.03.1961 року було встановлено ідеальні частки між колишніми співвласниками вищевказаної будівлі - ОСОБА_9 і ОСОБА_8, в подальшому частину цього домоволодіння, у встановленому порядку, було визнано ветхим, в зв`язку з чим родиною ОСОБА_10 було отримано квартиру з державного житлового фонду, взамін частки у цьому домоволодінні, а тому право власності на частку останньої у ньому було припинено і після її смерті спадщину ОСОБА_7 не прийнято, в той же час після смерті ОСОБА_11 спадщину прийняв ОСОБА_12, а після його смерті, згідно заповіту, і відповідачі за первісним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року у задоволенні уточненого позову ОСОБА_2 було відмовлено, а уточнений зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було задоволено.

Суд визнав за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці фактичною площею 591 кв.м. у рівних частках.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки вважає, що при розгляді справи судом не повністю були з`ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення ухвалене було з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Представник позивачки, який безпосередньо приймав у судових засіданнях, про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений своєчасно та належним чином, але до судового засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Судом попередньої інстанції було встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на будівлю №2142 від 18 листопада 1952 року, виданого Житловим управлінням Ворошиловградського відділу комунального господарства, домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 належало в рівних частках ОСОБА_10 і ОСОБА_4, тобто на праві спільної часткової власності.

17 березня 1961 року вищевказані особи уклали нотаріально посвідчений договір, яким було встановлено порядок користування зазначеним домоволодінням, з визначенням конкретних будівель та приміщень в будівлях, які перебувають у користуванні кожної з них, відповідно до якого в користування ОСОБА_9 перейшло 52/100 частини домоволодіння, а у користування ОСОБА_10 - 48/100 часток.

20 листопада 1979 року виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за №491/17, яким чоловіка ОСОБА_10 - ОСОБА_13, який проживав у вищевказаному домоволодінні разом з нею, у зв'язку з його віком і інвалідністю та ветхістю домоволодіння, було взято на квартирний облік, а рішенням того ж виконкому від 17.05.1980 року №303/5 сім`ї ОСОБА_13 з державного житлового фонду було надано квартиру, розташовану у АДРЕСА_2.

Отримавши вказане житло сім`я ОСОБА_13 23.06.1980 року виписалась із спірного домоволодіння, припинивши таким чином своє право спільної часткової власності на спірний будинок, що було передбачено діючим на той час законодавством, а 14.07.1980 року ОСОБА_10 була прописана у наданій їй з чоловіком квартирі.

29 березня 1982 року ОСОБА_10 було виписано із цієї квартири в зв`язку зі смертю.

ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_10 спадщину не прийняла і належних доказів на підтвердження цього суду не надала. ОСОБА_10 і ОСОБА_7 проживали окремо і у останньої був власний будинок, розташований у АДРЕСА_3, де вона і була зареєстрована разом з ОСОБА_2 Не було надано доказів про прийняття спадщини і позивачкою ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3, який є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, тобто своєї матері, спадщину прийняв, що підтверджується відповідним свідоцтвом, а відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прийняли в свою чергу спадщину після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 по ? частці кожний, що вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.06.2009 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачці за первісним позовом у задоволенні її вимог і про задоволення зустрічного позову відповідачів.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданні обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги апелянта не дають суду апеляційної інстанції підстав для висновку про порушення судом 1-ої інстанції вимог закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: