№ справи:103/3672/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Готовкіна Т.С.

№ провадження:22-ц/190/63/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Бахчисарайської міської ради, ОСОБА_7 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на 52/100 частки домоволодіння,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Бахчисарайської міської ради, ОСОБА_7 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на 52/100 частки домоволодіння відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом в рішенні не зазначені норми закону та підстави відмови у позові. Також, посилається на те, що судом не було взято до уваги, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи поділ спірного домоволодіння є можливим, і при цьому нічиї права не будуть порушені. Крім того, зазначає, що позивачка звернулася до суду з позовом з вимогою про визнання права на 52/100 частки як на окреме домоволодіння, отже посилання суду на те, що позивачка просила визнати за нею право власності на 52/100 частки, яке їй належить і ніким не оспорюється, безпідставне, оскільки таких вимог позивачка не заявляла.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_7 просила її відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припинити право спільної часткової власності на житловий будинок без його поділу в натурі або виділу частки позивачки неможливо, проте позовних вимог про поділ або виділ частки позивачкою не заявлялося. Крім того, позивачка є власницею 52/100 частки житлового будинку, що не оспорюється, а тому, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на вказану частку, позивачка невірно обрала спосіб захисту її прав. Також, суд дійшов висновку про неможливість припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, оскільки позивачкою не надано доказів, що зазначена ділянка знаходиться у спільній частковій власності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини, що мають значення для справи, суд дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 29 липня 1976 року, посвідченим державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори Н.Паюк, в реєстрі № 1640, ОСОБА_10 продав, а позивачка ОСОБА_6 купила 52/100 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних побудов, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно тексту договору житлова площа будинку в цілому складає 24,6 кв.м. У реальне користування покупця поступає: в літ. «А» кімната 1-5, в літ. «а» кімната 1-2, кухня, підвал під літ. «а».

Зазначений договір зареєстрований Сімферопольським бюро технічної інвентаризації 03 серпня 1976 року за реєстровим № 1483 (а.с.5).

Інші 48/100 часток зазначеного житлового будинку належать відповідачці ОСОБА_7 на підставі договору забудови від 03 листопада 1967 року, посвідченого Бахчисарайською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1925 (а.с.8 зворот).

Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду, що позивачка ОСОБА_6 є учасником спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1.

Звернувшись до суду з позовом до іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_7, ОСОБА_6 просила припинити право спільної часткової власності на домоволодіння і на земельну ділянку, а також визнати за нею право власності на належні їй 52/100 частки житлового будинку як на окреме домоволодіння.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилалася на те, що у зв'язку з тим, що право спільної часткової власності на належні їй 52/100 частки житлового будинку не припинено, вона позбавлена можливості оформити документи на земельну ділянку і отримати державний акт на право приватної власності на землю на свою частку житлового будинку.

Отже, позивачка звернулася до суду на захист своїх цивільних прав.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Переглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України право власності може бути припинено за зазначених у частині першій цієї норми підстав і в інших випадках, встановлених законом.

Право спільної часткової власності на вимогу одного зі співвласників із іншими припиняється відповідно до вимог статей 364, 367 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, або його поділу.

За частиною 3 статті 364 Цивільного кодексу України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За частиною 2 статті 367 Цивільного кодексу України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Враховуючи, що підставами для припинення права спільної часткової власності є поділ майна між співвласниками або виділ частки в натурі, а таких вимог позивачкою не заявлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про припинення права спільної часткової власності з визнанням за позивачкою права власності, як на окреме домоволодіння, на 52/100 частки житлового будинку, які вже їй належать, є невірно обраним способом захисту її прав.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Переглядаючи справу, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції повною мірою виконав свій процесуальний обов'язок, передбачений частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, роз'яснивши позивачці та її представнику на підготовчій стадії судового засідання 29 серпня 2013 року право на зміну предмета позову, уточнення позовних вимог (а.с.46), яким зазначені особи не скористалися.

Що стосується позовних вимог про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для їх задоволення відсутні.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Бахчисарайської міської ради № 446 від 09 грудня 1997 року ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0357 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських побудов, ОСОБА_6 рекомендовано оформити документи для закріплення меж земельної ділянки і отримання державного акту на право приватної власності на землю (а.с.6).

04 квітня 2006 року на ім'я відповідачки ОСОБА_7 Бахчисарайським районним відділом земельних ресурсів Державного комітету Криму по земельних ресурсах виданий державний акт серії ЯА № 529359 на право власності на земельну ділянку площею 0,0376 га по АДРЕСА_1, надану відповідачці на підставі рішення Бахчисарайської міської ради 23 сесії 24 скликання № 304-м від 20 серпня 2004 року, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.16). І як вбачається з цього державного акта, інші співвласники цієї земельної ділянки відсутні.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_7 є власницею частини спірної земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1, яка не перебуває у спільній частковій власності співвласників вказаного житлового будинку, а на решту земельної ділянки площею 0,0357 га державний акт не виданий.

А тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку правильно визнані судом такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про технічну можливість поділу спірного житлового будинку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 218 від 07 лютого 2011 року колегія суддів не приймає до уваги, тому що зазначена судова експертиза проведена в іншій цивільній справі № 2-3437/10 за іншими позовними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділ в натурі частки і припинення права спільної часткової власності, які з теперішніми її вимогами не співпадають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.