№ справи:117/214/2012 Головуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.
№ провадження:22-ц/190/190/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 та Об'єднання співвласників будинку «Терем» про визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим неправомірною,
за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим на ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваною ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_6 та Об'єднання співвласників будинку «Терем» задоволено частково.
Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим Вітальського О.В. неправомірною.
Постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим Вітальського О.В. про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня № 39521796 скасовано.
У задоволенні решти скарги відмовлено.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_6 та представника Об'єднання співвласників будинку «Терем» - ОСОБА_8 про виправлення описок.
Виправлено допущені в ухвалі Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року описки, а саме:
- в усіх випадках зазначення виконавчих проваджень (в мотивувальній частині № ВП 39521786, № 39521796, в резолютивній частині - № 39521796) виправлено їх номери на «серія ВП № 39521796, серія ВП № 39521808, серія ВП № 39521786» - як в мотивувальній, та і в резолютивній частинах ухвали суду;
- зазначення оспорюваної постанови державного виконавця в тексті ухвали суду наведено у множині (замість «постанова» - «постанови» в усіх відмінках).
В апеляційній скарзі ВДВС Сакського МРУЮ АР Крим ставить питання про скасування ухвали суду та просить постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що державним виконавцем до винесення постанов від 26 вересня 2013 року про закінчення виконавчих проваджень за пунктом 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» були проведені усі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання рішення суду, а саме: 29 серпня 2013 року винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, які направлені боржникам; 09 вересня 2013 року здійснений вихід за адресою, вказаною у виконавчих документах, у ході перевірки встановлено, що боржниками самостійно рішення суду не виконане, про що складені відповідні акти, цього ж дня винесені постанови про накладення на боржників штрафів у розмірі 170 грн. на кожного; 17 вересня 2013 року здійснений повторний вихід, під час якого було встановлено, що боржниками самостійно рішення суду не виконане, про що складені відповідні акти, 18 вересня 2013 року винесені постанови про накладення на боржників штрафів у розмірі 340 грн. на кожного; 19 вересня 2013 року направлені подання до Сакського МВ МВС України в Криму про притягнення боржників до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Також, посилається на те, що судом в ухвалі не зазначено, яким саме нормам Закону України «Про виконавче провадження» суперечить рішення державного виконавця про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, та які норми Закону державний виконавець повинен був застосувати. Крім того, зазначає, що фактично предметом оскарження є рішення державного виконавця, а саме - постанови про закінчення виконавчого провадження, отже підстави для визнання бездіяльності державного виконавця відсутні.
В запереченнях на апеляційну скаргу Об'єднання співвласників будинку «Терем» просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, скаржницю, представника ОСБ «Терем», перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не було вчинено всіх можливих виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
При апеляційному перегляді питання встановлено, що рішенням Сакського міськрайонного суду від 09 серпня 2012 року, яке набрало законної сили 03 грудня 2012 року, зобов'язано ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за власний рахунок, солідарно, знести самочинно побудовану будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на місці літ. «И» та 1/4 частини літ. «Б» (найближча до літ. «И»).
Відповідно до положень статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2012 року Сакським міськрайонним судом Автономної Республіки Крим відносно кожного з боржників видані виконавчі листи № 2-117/362/2012 про зобов'язання ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 знести самочинно побудовану будівлю (а.с.15, 16, 17). За заявами стягувача - Об'єднання співвласників будинку «Терем» про примусове виконання рішення постановами державного виконавця ВДВС Сакського МРУЮ від 29 серпня 2013 року відкриті виконавчі провадження №№ 39521808, 39521786, 39521796, в яких запропоновано боржникам добровільно виконати рішення суду у 7-ми денний строк з дня отримання постанови (а.с.9, 10, 8).
09 вересня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Сакського МРУЮ здійснений вихід за адресою, зазначеною у виконавчих документах, і встановлено, що боржниками самостійно у наданий строк рішення суду не виконане, про що складені відповідні акти (а.с.33, 64, 67).
Постановами головного державного виконавця ВДВС Сакського МРУЮ від 09 вересня 2013 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на кожного з боржників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 накладено штраф у розмірі 170 грн. (а.с.69, 61, 31).
Відповідно до частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2013 головним державним виконавцем ВДВС Сакського МРУЮ здійснений повторний вихід за зазначеною адресою, складені акти, що боржниками самостійно рішення суду не виконане (а.с.34, 65, 73), і постановами головного державного виконавця ВДВС Сакського МРУЮ від 18 вересня 2013 року на кожного з боржників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 накладено штраф у розмірі 340 грн. (а.с.70, 61, 32).
За вихідними №№ 03-21/17164, 03-21/17165, 03-21/17166 від 19 вересня 2013 року на адресу Сакського МВ МВС України в Криму головним державним виконавцем ВДВС Сакського МРУЮ внесені подання про порушення кримінальних проваджень відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ознаками складу правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, за фактом невиконання рішення суду (а.с.68, 63, 35).
Постановами головного державного виконавця ВДВС Сакського МРУЮ від 26 вересня 2013 року виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-117/362/2012, виданих 09 серпня 2012 року Сакським міськрайонним судом Автономної
Республіки Крим про зобов'язання ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за власний рахунок солідарно знести самочинно побудовану будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на місці літ. «И» та 1/4 частини літ. «Б» (найближча до літ. «И»), закінчені за підстав пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.12, 13, 14).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень.
Частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи державний виконавець за наявності відповідних обставин, які утруднюють виконання рішення суду, не діяв відповідно до вимог процесуальних законів, а саме Цивільного процесуального кодексу України і Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час здійснення виконавчих проваджень державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних і можливих дій, спрямованих на виконання в повному обсязі рішення суду, і закінчення виконавчих проваджень у такому випадку свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця і порушення прав стягувача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, засновані на помилковому тлумаченні норм процесуального права, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.
Відповідно до пункту 1частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим відхилити.
Ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.