Справа №487/8189/13-к 23.01.2014 23.01.2014 23.01.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Миколаївської області

у складі: головуючого: Бережного С.Д.

суддів: Войтовського С.А.; Олещук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання: Ястреби С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160030004109, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

- за ч. 2 ст. 187 КК України

за участю: прокурора: Іванова А.О.

судового розпорядника: Цуркана Р.С.

захисника ОСОБА_3

Провадження № 11-кп/784/72/14 Головуючий у першій інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія: ч.2 ст. 187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: Бережний С.Д.

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і судового рішення суду першої інстанції

Обвинуваченим ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок Заводського районного суду м. Миколаєва змінити, пом'якшити призначене судом покарання, з застосуванням положень ст. 69 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_3 подані апеляційні скарги, в яких вони просять вирок Заводського районного суду м. Миколаєва скасувати, ухвалити свій вирок, яким дії ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК на ч.1 ст. 296 КК України та призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 296 КК України.

Вироком суду обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначено покарання:

- ОСОБА_1 - 8 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

- ОСОБА_2 - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком та за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2013 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців із конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_7 2800 грн. та на користь обласної лікарні 731 грн. 16 коп.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що призначене йому покарання є занадто суворим. Вказує, що визнав свою вину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, бабцю похилого віку. Крім того, заперечує змову з ОСОБА_2 при вчиненні злочину, стверджуючи, що побив потерпілого внаслідок існування між ними конфлікту, а вже потім вирішив забрати у останнього обручку, щоб покарати його.

В своїх апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 зазначають, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_9, які були отримані всупереч нормам КПК. Визнаючи факт нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_7, стверджують, що саме ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 бив потерпілого каменем і після конфлікту зняв з потерпілого каблучку. Заперечують наявність попередньої змови про вчинення злочину між обвинуваченими.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження

В запереченнях на апеляційні скарги обвинувачених та захисника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3 прокурор прокуратури Заводського району м. Миколаєва Стоянов І.В. просить вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, оскільки, на його думку, вина обвинувачених була доведена у повному обсязі, кваліфікація їх дій вірна. Вважає, що обвинувачені навмисно спотворюють факти, встановлені судом першої інстанції, з метою ухилення від відповідальності.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2013р., приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, біля б. № 5 по вул. Дачній в м. Миколаєві, побачивши раніше не знайомого ОСОБА_7, вирішили вчинити напад з метою заволодіння чужим майном. З цією метою ОСОБА_2, застосовуючи фізичне насилля, небезпечне для життя та здоров'я, каменем наніс удар в голову потерпілого. Коли останній впав на землю, ОСОБА_1 почав наносити потерпілому удари руками і ногами. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 було завдано тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легкого та середнього ступеня тяжкості. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, обвинувачені заволоділи золотою каблучкою потерпілого, після чого, з місця вчинення злочину втекли, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1000 грн.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3 на підтримку своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги ОСОБА_2, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляційних скарг без задоволення; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 187 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними доказами по справі, яким суд дав належну кримінально - правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 визнали. Крім особистого визнання вини, їх винність у нападі на потерпілого з застосуванням фізичного насилля, небезпечного для життя та здоров'я, підтверджується показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Так, потерпілий ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснив, що 21 липня 2013 року, приблизно о 17 годині він знаходився біля будинку №5 по вул. Дачній, де грав у доміно зі своїми знайомими в альтанці. Після того як його знайомі розійшлися, до альтанки зайшли ОСОБА_1, а за ним і ОСОБА_2, який сказав, що він їх образив. Потім ОСОБА_2 вибіг з альтанки, а коли повернувся, то тримав у руці камінь, яким і наніс йому удар по голові, при цьому ОСОБА_1 залишався біля входу в альтанку. Після цих дій ОСОБА_2 став наносити йому удари в область грудної клітини, промовляючи, що якщо він хоче вирішити це питання, то йому потрібно віддати майно. Коли він спробував вийти з альтанки, то обидва обвинувачених почали його бити, а ОСОБА_2 при цьому нахилився та зняв з нього золоту каблучку, після чого вони обоє пішли.

Ці показання потерпілого стосовно місця та обставин скоєння побиття обвинуваченими ОСОБА_7 підтвердила і очевидець вчинення злочину свідок ОСОБА_9 Вона пояснила суду, що 21 липня 2013 року, приблизно о 18 год. вона знаходилась біля будинку №5 по вул. Дачній. Почувши крики з альтанки - підійшла до неї, при цьому побачила потерпілого ОСОБА_7, який лежав на підлозі в крові, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стояли біля нього. ОСОБА_1, побачивши її, взяв за руку та відвів. Коли вона повернулась через 20 хв., то чула як ОСОБА_2 сказав, що потрібно знімати каблучку та тікати. Після чого ОСОБА_1 зняв з ОСОБА_7 каблучку і вони пішли з місця злочину.

Та обставина, що між ОСОБА_7 та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 21 липня 2013 року біля 17- 18 год. була сварка, під час якої потерпілого було побито, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 В судовому засіданні останній пояснював, що ОСОБА_7, будучи побитим, лежав в альтанці на полу весь в крові і потребував медичної допомоги.

Ці показання об'єктивно підтверджуються даними висновку судово - медичної експертизи №1370, відповідно до яких у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, забійних ран лівої надбрівної дуги, забійної рани правої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи з обох сторін, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, свідчить і наявність на його речах слідів крові, які згідно даних висновку експерта № 356 могли належати як ОСОБА_7, так і ОСОБА_1.

Та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно наносили удари потерпілому, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого спільно заволоділи золотою каблучкою потерпілого, свідчить про наявність прямого умислу на вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб.

Показання потерпілого та свідків спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 про відсутність в діях Бабія такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та самостійність дій ОСОБА_1 при заволодінні каблучкою потерпілого.

Суд, оцінивши наявні докази у справі, обґрунтовано визнав доведеною вину обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Посилання ОСОБА_2 та його захисника на те, що свідок ОСОБА_9 надавала суду першої інстанції неправдиві показання перевірені колегією суддів. В матеріалах кримінального провадження містяться пояснення ОСОБА_9 ( а. 118), в яких вона зазначає, що змінювала свої показання, оскільки була налякана ОСОБА_2, який погрожував їй по телефону та вимагав від неї змінити показання. Вона боялась за своє життя - тому і надала суду 25.10.2013 року неправдиві показання. Але в подальшому в судовому засіданні вона розповіла, що дійсно чула і бачила, як ОСОБА_1 по вказівці ОСОБА_2 зняв каблучку з потерпілого.

Протиріччя в показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_9 в частині того хто саме зняв золоту каблучку з потерпілого, колегія суддів пояснює часом, який пройшов з моменту вчинення злочину та хвилюванням зазначених осіб.

Крім того, ці протиріччя не спростовують висновку суду про доведеність винності обвинувачених у вчиненні спільних, узгоджених дій під час побиття потерпілого і заволодіння його майном.

Посилання обвинувачених на те, що вони мали окремі конфлікти з потерпілим ніяким чином не доводять відсутність в їх діях попередньої змови на вчинення злочину спільно.

Доводи апеляції захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив хуліганство, а не напад з метою заволодіння чужим майном, спростовуються фактичними обставинами справи, які були належним чином перевірені судом першої інстанції. Дії обвинувачених, які заволоділи майном потерпілого, свідчать про наявність посягання на суспільні відносини, які охороняють право власності, а не на суспільні відносини, які охороняють громадський порядок до яких відноситься хуліганство.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, про призначення йому суворого покарання, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання задовільно, частково відшкодував шкоду потерпілому. Крім того, суд врахував, як обставину, що обтяжує його покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і призначив покарання у межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 187 КК України.

Таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченими.

Посилання апелянта на те, що у нього на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей не знайшли свого підтвердження. В матеріалах провадження немає свідоцтв про народження дітей в яких батьком був би записаний обвинувачений ОСОБА_1

Підстав для пом'якшення покарання, і застосування ст. 69 КК України, про що просить апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання обвинуваченим призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та захисника, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року, відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: