УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/89/14Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"12" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим до Ленінської районної державної адміністрації АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_35, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсними державні акти, за апеляційною скаргою заступника прокурора АР Крим на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 20 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року заступник прокурора АР Крим звернувся до суду із позовом до Ленінської районної державної адміністрації АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_35, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_33, в якому просив суд визнати недійсним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації АР Крим № 1124 від 13 листопада 2003 року «Про видачу державних актів на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Семісотської селищної ради» та державні акти на право власності на земельні ділянки, які було видано відповідачам на підставі вказаного розпорядження.

У позові зазначено, що на підставі вказаного розпорядження Ленінської районної державної адміністрації із земель резервного фонду Семисотської сільської ради незаконно передано у приватну власність відповідачів земельні ділянки площею по 2,0 га кожному громадянину для ведення особистого селянського господарства і видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Зазначені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, то їх передача для ведення особистого селянського господарства забороняється.

Про зазначене порушення законодавства прокуратурі АР Крим стало відомо у 2013 році після отримання інформації від Міськрайонного управління Держземагенства у м. Керч та Ленінському районі АР Крим щодо місця розташування спірних земельних ділянок, тому вважає, що строк для пред`явлення позову пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню на підставі ст. ст. 73, 267, ЦПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 14 жовтня 2013 року залучений до участі у справі спадкоємець ОСОБА_36 - ОСОБА_32. Провадження в частині позовних вимог заступника прокурора АР Крим до Ленінської районної державної адміністрації АР Крим та ОСОБА_37 ухвалою від 14 жовтня 2013 року роз`єднані в самостійне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 20 листопада 2013 року у задоволенні позову заступника прокурора АР Крим про визнання недійсним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації АР Крим № 1124 від 13 листопада 2003 року та державних актів, виданих на його підставі, відмовлено.

Заступник прокурора АР Крим оскаржив вказане рішення суду в апеляційному порядку; посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати з ухваленням нового про задоволення позову.

На думку апелянта, суд при вирішенні спору, встановив факт перебування земельних ділянок відповідачів у межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги Азовського моря, проте безпідставно не застосував до спірних правовідносин статті 12, 58, 59, 60,84, 152, 158 Земельного кодексу України, статті 4, 85, 87, 88 Водного кодексу України, оскільки відсутність проектів землеустрою не виключає обмежень щодо розпорядження цими землями.

Апелянт зазначає, що безпідставними є посилання суду на постанову Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, оскільки вважає, що предметом спору є законність набуття прав власності на землі прибережної захисної смуги.

Апелянт вказує, що суд при вирішенні спору, посилається на Закон України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 року, тобто на редакцію Закону після прийняття оскаржуваного розпорядження, а не на час спірних правовідносин.

Крім того, апелянт не погоджується із посиланням суду на рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Стреч проти Об`єднаного Королівства».

Ленінська районна державна адміністрація АР Крим та ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 подали заперечення на скаргу, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Ленінської РДА № 1124 від 13 листопада 2003 року в приватну власність 30 громадян, зокрема і відповідачів, для ведення особистого селянського господарства із земель резерву Семисотської сільської ради площею передано по 2,0 га пашні.

У п. 2 розпорядження вказано: видати державні акти на право власності на земельні ділянки. У списку громадян, який є додатком до цього розпорядження, значені ОСОБА_6, ОСОБА_34 (ОСОБА_7 згідно свідоцтва про укладення шлюбу), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_35, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, , ОСОБА_33, ОСОБА_37, ОСОБА_36, спадкоємцем якого є ОСОБА_32 (а.с. 17, 18, 189, 202, 203).

На виконання даного розпорядження були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_37 серії ЯЖ № 518909, ОСОБА_33 серії КМ № 136030, ОСОБА_38 серії КМ № 136029, ОСОБА_31 серії ЯЖ № 518908, ОСОБА_30 серії КМ № 136027, ОСОБА_39 серії КМ № 136026, ОСОБА_28 серії КМ № 136025, ОСОБА_27 серії КМ № 136024, ОСОБА_24 серії КМ № 136020, ОСОБА_23 серії КМ № 136019, ОСОБА_22 серії КМ № 136018, ОСОБА_21 серії КМ № 136017, ОСОБА_20 серії КМ № 136016, ОСОБА_19 серії КМ № 136015, ОСОБА_35 серії КМ № 136023, ОСОБА_18 серії КМ № 136014, ОСОБА_17 серії КМ № 136013, ОСОБА_16 серії КМ № 136011, ОСОБА_15 серії КМ № 136010, ОСОБА_14 серії КМ № 136009, ОСОБА_13 серії КМ № 136008, ОСОБА_12 серії КМ № 136007, ОСОБА_11 серії КМ № 136006, ОСОБА_10 серії КМ № 136005, ОСОБА_9 серії КМ № 136004, ОСОБА_8 серії КМ № 136003, ОСОБА_34 серії КМ № 136002, ОСОБА_6 серії КМ № 136001, ОСОБА_26 серії КМ № 073725 (а.с. 24-52).

Згідно з висновком відділу архітектури та містобудування Ленінської райдержадміністрації від 12 травня 2003 року № 29 є можливим надання земельної ділянки для 30 громадян по 2.0 га кожному для ведення особистого селянського господарства із земель резерву Семисотської сільської ради (а.с.134). Відвід земельної ділянки 24 травня 2003 року № 86 погоджено з управлінням екологічної інспекції Керченського регіону (а.с.135).

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Частиною 3 ст. 60 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 88 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно з ч.ч.5,6 ст. 87 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються КМ України.

Відповідно до п.п. 4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Судом першої інстанції правильно визначено, що на час виникнення спірних правовідносин розмір та межі прибережної захисної смуги повинні були встановлюватися за проектами землеустрою по відводу земельних ділянок та повинні були знаходитися в межах водоохоронних зон, розміри і межі яких визначалися б окремим проектом землеустрою на основі нормативно-технічної документації.

Разом з тим, на час передачі у власність відповідачів спірних земельних ділянок, межі прибережної захисної смуги на території Ленінського району АРК не встановлені. Це підтверджується листом Міськрайонного управління Держземагенства в м. Керчі та Ленінському районі АР Крим від 10 червня 2013 року (а.с. 22).

Таким чином, оскільки на час видачі оспорюваного розпорядження та отримання відповідачами державних актів межа прибережної захисної смуги Азовського моря на території Семисотської сільської ради Ленінського району АРК відповідно до приписів законодавства не була встановлена, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що не було будь-яких обмежень щодо виділення земельних ділянок громадянам у власність.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідачі (їх спадкоємці) отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а отже набули право власності на спірні земельні ділянки на законних підставах.

За таких обставин суд обґрунтовано, керуючись положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, враховуючи відсутність винних дій відповідачів у отриманні у власність спірних земельних ділянок, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося виділення у межах водоохоронних зон земельних ділянок під прибережні захисні смуги, а ч.5 ст. 88 ВК України було встановлено ширину прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток не менше двох кілометрів від урізу води, тому відсутність проектів землеустрою не виключає необхідності дотримання закону, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони суперечать положенням ч.ч.5,6 ст. 87 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) про те, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються КМ України.

Відповідно до п.п. 4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Положеннями нової редакції, зокрема абзацами другим та третім ч.3 ст. 60 ЗК України також визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Але, з листа Міськрайонного управління Держземагенства в м. Керчі та Ленінському районі АР Крим від 10 червня 2013 року вбачається, що така документація не розроблялася в Ленінському районі АР Крим (а.с.22).

Отже, за відсутності проектів землеустрою, якими б були встановлені прибережні захисні смуги, Ленінська районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень при видачі розпорядження від 13 листопада 2003 року № 1124 про передачу відповідачам у власність земельних ділянок із земель резервного фонду Семисотської сільської ради Ленінського району АР Крим, які, згідно вихідної земельно-кадастрової інформації (а.с.130) відповідно до Украінського класифікатора цільового використання земель (УКЦВЗ) були віднесені до земель сільськогосподарського призначення (код 2.2), що відображено в Проекті відводу земельних ділянок (а.с.126-141).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, яким регулюються дані правовідносини, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Притуленко Л.О. Ломанова І.В. Кустова