№ справи:124/22/14-пГоловуючий суду першої інстанції:Кучеренко

№ провадження:33/190/115/14Доповідач суду апеляційної інстанції: Караваєв К. М.

_____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________________________

"18" лютого 2014 р.м. Сімферополь

Суддя спеціалізованої судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим Караваєв К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 січня 2014 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тугалан Колхозабадського району Курган-Тюбінської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який офіційно не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15.01.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки за те, що він 14.12.2013 року о 17-45 годині, у порушення п.2.9 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння, рухаючись на пл.Амет-Хан Султана у м.Сімферополі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування постанови та призначення адміністративного стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що суд при накладенні стягнення не взяв до уваги, що він повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушення, а керування транспортним засобом безпосередньо пов'язано з отриманням ним доходу від перевозок продукції сільського господарства для утримання своїй сім'ї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді, доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення правопорушника, який підтримав свою апеляцію, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, за зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах та ним самим не оспорюється.

Дії винного за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою у стані наркотичного сп'яніння, кваліфіковані вірно.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вчинив грубе порушення Правил дорожнього руху України. Під час розгляду справи, суддя врахував відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, а також те, що ОСОБА_2 має на своєму утриманні малолітню дитину, не працює і не має офіційних джерел доходів, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2, йому не належить.

З урахуванням викладеного та враховуючи обставини справи, суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення правопорушнику стягнення у межах санкцій ч.1 ст.130 КУпАП - у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, яке є достатнім та необхідним для запобігання і попередження вчинення ОСОБА_2 подібних правопорушень в подальшому.

Таким чином, на ОСОБА_2 накладено стягнення у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП та роз'яснень, які містяться в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 р., згідно яких, стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Посилання апелянта на те, що посвідчення водія йому потрібно для використання автомобіля з метою отримання доходу від перевозок сільгосппродукції, суттєвого значення для розгляду справи не мають, оскільки ОСОБА_2 не позбавлений можливості працевлаштуватися та отримувати дохід для утримання непрацездатних членів своїй сім'ї іншим шляхом.

За таких обставин вважаю, що підстав для скасування постанови судді не вбачається, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 січня 2014 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя:К. М. Караваєв