ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р. Справа № 923/110/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новокам'янський" с. Нова Кам'янка Великоолександрівського району Херсонської області

про стягнення 242161грн. 53коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_2, уповноважена особа ОСОБА_3

від відповідача - уповноважена особа Скибюк О.А.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новокам'янський" (відповідач) 108782грн. 50 коп. основного боргу та 133379грн.03коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за надані послуги по збиранню урожаю сільськогосподарських культур згідно з договором №01/08/13 від 16.08.2013року.

Відповідач не заперечує факт надання послуг позивачем в повному обсязі, тому позовні вимоги визнає, обґрунтовуючи несвоєчасне виконання розрахунків тяжким фінансовим станом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новокам'янський" (відповідач) укладено договір по надання послуг №01/08/13 від 16.08.2013року.

Згідно з зазначеним договором позивач прийняв на себе обов'язки надавати відповідачу послуги по збиранню урожаю сільськогосподарських культур комбайнами марки «Кейс», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в строк та на умовах, передбачених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 16.08.2013року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 16.08.2013року загальна вартість робіт визначається за фактом їх виконання на підставі актів виконаних робіт. Пунктом 3.3 договору сторони узгодили обов'язок відповідача здійснити розрахунки на поточний рахунок позивача на протязі 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки за договором і в вересні-жовтні 2013року надавав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 138782грн. 50коп., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі виконаних робіт №01/09/13 від 16.09.2013року та №01/10/13 від 17.10.2013року.

Розрахунки за надані послуги відповідач здійснив частково, сплативши позивачу 28.10.2013року 30000грн.00коп.

Станом на день звернення з позовом борг відповідача становив 108782грн.50коп.

Належних доказів перерахування боргу відповідач в засідання суду не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 108782грн.50коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 133379грн.03коп., суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При укладені договору від 16.08.2013року сторони пунктом 6.2 узгодили, що в разі прострочки відповідачем строків здійснення розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення оплати.

Позивачем нарахована пеня за період прострочки виконання грошового зобов'язання з 23.09.2013року по 29.01.2014року в сумі 133379грн.03коп.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору по розрахунках та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені обґрунтована.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 Господарського Кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України також передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Частиною 2 статті 233 Господарського Кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 83 ГПК України також надано право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз цієї статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При цьому судом до уваги може братися перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а також неспіврозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

З урахуванням вищезазначених норм права, оскільки порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача суд, приймаючи до уваги те, що належні до сплати штрафні санкції передбачені пунктом 6.2 договору надмірно великі порівняно із збитками кредитора, вважає можливим зменшити розмір належної до сплати пені в сумі 133379грн.03коп. на 50%, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 66689грн.50коп.

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ч.3 ст. 83, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новокам'янський" с. Нова Кам'янка Великоолександрівського району Херсонської області, вул. Зелена, № 1 ідентифікаційний код 03785237, інші реквізити невідомі на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КФ «Приватбанк», МФО 305750, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 108782грн. 50 коп. основного боргу, 66689грн.50коп. пені та 4843грн. 23 коп. судового збору.

3. В стягненні 66689грн. 50коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 лютого 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова