№ справа:122/21988/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Якушева Тамара Вікторівна

№ провадження:11-кп/190/96/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Радіонова І.І.

Суддів -Єлгазіної Л.П., Кунцова В.О.

при секретарі - Шемлей І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 122/21988/13-к за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Вирішено питання про долю речових доказів.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Як встановлено вироком, ОСОБА_7, 16.08.2013 року, близько 22 год. 30 хв., проходячи біля будинку № 30 по вул. Дзюбанова у м. Сімферополі, в результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан, таким чином, проникнувши у двір будинку, звідки таємно викрав велосипед фірми «Spelli 5500», який належить ОСОБА_9 Після чого, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 4345 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7, просить вирок суду першої інстанції щодо останнього змінити та пом'якшити призначене йому покарання, звільнивши від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 надмірно суворе покарання та при призначені покарання повною мірою не врахував обставини, що сприяли вчиненню злочину, та дій обвинуваченого після його вчинення.

Як вказує захисник, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в якості пом'якшуючих йому покарання обставин не врахував щире каяття, активне сприяння розкриття злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.

Крім того, захисник вказує, на те, що під час судового розгляду були встановлені інші обставини, що у відповідності до положень ч.2 ст.69 КК України, могли б бути визнані судом першої інстанції такими, що пом'якшують покарання обвинуваченому, зокрема, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, проте судом дана обставина, як така, що пом'якшує покарання ОСОБА_7, прийнята не була.

Також, на думку захисника, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про неможливість застосування до нього положень ст.75 КК України, оскільки, як вказує захисник, про необхідність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням свідчили вищенаведені захисником обставини, що пом'якшують обвинуваченому покарання, а також ті факти, що обвинувачений, розуміючи наслідки своїх подальших злочинних дій, розуміючи, що у випадку скоєння іншого злочину у період відбування покарання з випробуванням, він не тільки буде засуджений до позбавлення волі, а й втратить можливість на тривалий час жити нормальним життям та бачитися зі, своєю родиною.

Колегія суддів, виконавши вимоги ст.405 КПК України, заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження проведено з дотриманням вимог норм КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшли своє повне підтвердження в ході судового провадження, підтверджується дослідженими судом першої інстанції у порядку ч.3 ст.349 КПК України доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.185 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі.

Доводи захисника ОСОБА_6 про надмірно суворе покарання, яке призначене обвинуваченому ОСОБА_7, колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, визначаючи ОСОБА_7 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, вчинене ОСОБА_7, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, знаходиться на обліку у лікаря психіатра та нарколога з 2000 року, має на утриманні неповнолітню дитину, його каяття у скоєнні злочину, визнання своєї вини, також відсутність матеріальної шкоди, оскільки в ході досудового розслідування викрадене майно було повернуто власникові, на що в своїй апеляційній скарзі також вказує захисник.

Також судом враховані конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, враховано думку прокурора щодо необхідної і достатньої міри покарання за вчинене, в силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, призначивши дане покарання ближче до мінімальній межі санкцій статей, за які він визнаний винним, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, ступеня суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також, враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період непогашеної судимості, що може свідчити про його соціальну небезпеку, доводи захисника про пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

У зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, і відповідає вимогам ст.65 КК України.

З урахуванням викладеного, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2013 року відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим (засудженим), який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

С У Д Д І:

І.І. Радіонов Л.П. Єлгазіна В.О. Кунцов