УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/65/14Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Романової Л.В.,

При секретаріПомазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Комунальне підприємство «Аршинцево» про стягнення заборгованості з теплопостачання з урахуванням інфляції та трьох процентів річних, за апеляційною скаргою представника відповідачів Кузьменка Руслана Григоровича на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Комунальне підприємство «Аршинцево» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з урахуванням інфляції та трьох процентів річних.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, яку постачає позивач. Послуги позивачем надавались, однак відповідачі оплату за послуги з теплопостачання здійснюють не в повному обсязі, у результаті чого за період з 01 березня 2009 року по 01 листопада 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 2134,52 грн. З наведених підстав, уточнивши позовні вимоги, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання в розмірі 2134,52 грн. , а також інфляційні витрати в розмірі 146,83 грн. та 3% річних у розмірі 109,84 грн., а всього 2391,19 грн. Судові витрати покласти на відповідачів. (а.с.100-101).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «Кримтеплопостачання» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Кримтеплопостачання» заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 2134 грн.52 коп., інфляційні витрати у розмірі 146,83 грн., 3 % річних у розмірі 109,84 грн., а всього 2391 грн. 19 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду представник відповідачів Кузьменко Р.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були порушені вимоги статей 119,121,122 ЦПК України, оскільки позивач не довів право на звернення з позовом про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з теплопостачання.

На думку апелянта, оскільки виконавцем вказаної послуги за рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим визначено КП «Аршинцево», то і плату за вказану послугу має право вимагати КП, а не позивач, який є Виробником вказаної послуги і повинен вимагати її сплати від КП «Аршинцево».

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд ухвалив рішення про задоволення позову не дивлячись на відсутність між сторонами договору та доказів того, що послуга надавалася належним чином та надав неналежної оцінки доказам, зокрема актам поставки теплової енергії до будинку, оскільки вказані акти не містять змісту щодо Виконавця вказаної послуги, а тому факт поставки теплової енергії до будинку не підтверджений.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що договір переуступки теплової енергії повністю суперечить норма права та змінює порядок, передбачений спеціальним законодавством.

Апелянт вважає, що суд невірно застосував норми чинного законодавства, не врахувавши, що відповідачі не є наймачами державного житлового фонду, а є його власниками.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано відсутність договору, який вказував, що відповідачі є споживачами послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично є виконавцем послуги по забезпеченню теплопостачання будинку № 115 по вул. Орджонікідзе в м. Керчі, в якому розташована квартира №73, в якій проживають відповідачі і є споживачами послуг, які надає ТОВ «Кримтеплопостачання», однак останні надані послуги з 01.03. 2009 року не сплачують. У зв'язку з чим за період з 01.03.2009 року до 01.11.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 2134,52 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 146,83 грн. та 3% річних у розмірі 109,84 грн., а всього 2391,19 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зареєстровані та проживають у належній їм квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідками та свідоцтвом про право власності на житло. ( а.с. 4,9-11,55).

Будинок, у якому розташована квартира відповідачів, підключений до мережі централізованого опалення.

Позивач є поставщиком послуги з теплопостачання до наведеного будинку, що підтверджене договором №2\009 від 03.08.2009 року, укладеним між ТОВ «Кримтеплопостачання» та КП «Аршинцево» та переліком житлових будинків, що знаходяться в мережі теплопостачання позивача ( а.с.33-37). Згідно умов договору «Споживач» уступає «Поставщику» збір та прийом оплати від населення за теплову енергію, оскільки населення є фактичним споживачем послуги з централізованого теплопостачання.

Відповідно пунктів 1.3, 7.1 цього Договору споживач (мешканці та орендатори) сплачують послуги з теплопостачання позивачу по встановленим тарифам та у порядку, встановленому окремим договором.

Договір між сторонами не укладався.

За заявою позивача Керченським міським судом АР Крим 12.12.2012 року виданий судовий наказ про стягнення з боржників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2009 року до 01.11.2012 року, який за заявою боржників скасований ухвалою суду від 18.01.2013 року у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право.

З матеріалів справи вбачається також, що за період з 01.03.2009 року до 01.11.2012 року у відповідачів виникла заборгованість зі сплати послуг з теплопостачання у розмірі 2134,52 грн. При цьому до жовтня 2011 року оплата проводилась не у повному обсязі, а з жовтня 2011 року не проводилася взагалі (а.с. 5).

Як зазначено у частині 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановю Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005, № 630 (далі - Правила), централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, зокрема й щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством (частина 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» ).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, до відання виконавчих органів міських рад, відноситься встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; при встановленні тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями (частина 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», підпункт 2 пункту «а» частини 1 статті 28 закону України «Про місцеве самоврядування», пункт 2 частини 1 статті 7 та частина 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Обов'язок особи з належного виконання зобов'язань відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства встановлено статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як передбачено статтями 67, 68, 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Отже, враховуючи викладені обставини справи та положення закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання щодо оплати фактично отриманих послуг, а тому позивач, як належна сторона по справі, виконав зобов'язання по наданню послуг та має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідачів оплати за надані послуги, виходячи з прав, які надані йому договором від 3.08.2009 року (а.с.33-34) та чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Також не є підставою для звільнення від сплати заборгованості відсутність між відповідачем та позивачем укладеного договору.

Дійсно, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст. 19) відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Це означає, що кожна із сторін має право вимагати укладення такого договору.

Судова колегія зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, зокрема теплопостачання, оскільки згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для нестягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів , виходячи з наведеного, вважає безпідставними посилання апелянта, як на підставу для відмови у позові, відсутність між сторонами договірних відносин.

Посилання апелянта на невірне застосування норм статей 67,68 ЖК України, суд вважає неспроможними, оскільки ці статті ЖК України передбачають, що споживач як наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Тобто, вказані статті регулюють відносини як власника, так і наймача у сфері оплати комунальних послуг.

Що стосується посилань апелянта про невідповідність договору переуступки теплової енергії нормам права та передбаченому спеціальному законодавству, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ці вимоги не були предметом спору в суді першої інстанції та виходять за межі розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в ході розгляду судом першої інстанції в обґрунтування причин виникнення спірної заборгованості відповідачі надали: акти від 24.01.2011 року, від 11.01.2012 року про відсутність радіаторів централізованого опалення у квартирі та заяву про усунення наслідків аварії у квартирі від 21.01.2011 року . (а.с.48,49,51).

Наданим доказам судом першої інстанції дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що сам по собі факт демонтування в даній квартирі радіаторів опалення не може бути підставою для звільнення відповідачів від обов'язку оплачувати послуги з теплопостачання, що надаються позивачем у будинок, в якому розташована квартира.

Довід відповідачів про те що радіатори у квартирі демонтовані як необхідний захід для ліквідації аварії, матеріалами справи не підтверджений, оскільки зафіксований лише факт відсутності батарей.

Надані відповідачами документи не можна визнати належним доказом аварійної ситуації у квартирі відповідачів, оскільки не надано акту про аварію та не підтверджено, що відповідачка своєчасно інформували КП «Аршинцево» про виявлення несправностей в інженерних мережах, конструктивних елементах належної їм квартири, а також те, що комунальне підприємство приймало заходи для своєчасного виконання обов'язку з усунення аварії, тобто не надано доказів виконання вказаними особами вимог підпункту 2 пункту 11, підпункту 2 пункту 10, підпункту 3 пункту 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529; підпункту 5 пункту 16, підпункту 12 пункту 19 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 933); підпункту 12 пункту 32 вищевказаних Правил; додатку 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Чинним законодавством не передбачена можливість звільнення споживача від оплати комунальних послуг у зв'язку з неналежним станом обладнання або з виходом його з ладу. Навпаки, частиною 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача на укладення договорів на профілактику, заміну, ремонт, тощо пошкоджених санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання, засобів обліку.

Докази щодо намагання привести в належний стан систему централізованого опалення квартири відповідачами не надані.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється.

Доказів дотримання вимог законодавства при відключенні приладів опалення у квартирі відповідачів від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

За таких обставин заперечення відповідачів в суді першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з них заборгованості за послуги з теплопостачання у зв'язку з відсутністю приладів опалення у належній їм квартирі не заслуговують на увагу.

Крім того, доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - Кузьменка Р.Г. на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2013 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова