УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/169/14Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової В.І.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Боспор», про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Боспор» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Позов мотивований тим, що 04 грудня 1979 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був зареєстрований шлюб. 26 січня 1979 року ОСОБА_10 виконкомом Керченської міської ради виданий ордер на кооперативну квартиру АДРЕСА_1. На час видачі ордеру ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходилися в фактичних шлюбних відносинах. Довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Боспор» №66 від 10 лютого 1991 року підтверджено, що вартість квартири сплачена у повному обсязі, заборгованості станом на 01 лютого 1991 року немає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, який фактично прийняв спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований за зазначеною адресою на час смерті своєї дружини.

Позивач є донькою ОСОБА_9, має право спадкування за законом після смерті батька, але нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з ненаданням спадкоємцем правовстановлюючих документів на спірну квартиру.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року позов задоволений: за позивачем визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_8, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити у позові.

Апелянт зазначає, що позивач не може набути право власності на спірну квартиру, оскільки ОСОБА_10 за життя не здійснила державної реєстрації свого права власності на цю квартиру, що перешкоджало ОСОБА_9 прийняти спадщину після смерті дружини.

На думку апелянта, позивач не довела факту оспорювання її спадкових прав з боку відповідачів та порушення її прав у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину.

Апелянт не згодна з розміром судового збору, сплаченого позивачем та наполягає, що у зв'язку з недоведеністю вартості спірного майна, позовна заява повинна бути повернута позивачеві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_10 права власності на спірну квартиру, яке успадкував її чоловік ОСОБА_9, спадкоємцем якого, зокрема й на це майно, є його донька - позивач ОСОБА_7

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Частина 2 статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За правилами статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1298 цього Кодексу передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008, №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Пунктом 4.14 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_10 вселилася у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру №89 від 31 січня 1979 року (а.с. 10). 04 грудня 1979 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, який вселився, був зареєстрований та проживав до часу смерті у цій квартирі (а.с.11). Зі свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1, виданого 04 грудня 1979 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що дружині присвоєно прізвище чоловіка (а.с.11).

Під час шлюбу вказаних осіб, а саме, на 01 лютого 1991 року відбулася повна сплата пайового внеску за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9). Докази того, що пай виплачено не за спільні кошти подружжя у матеріалах справи відсутні.

За життя ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на вказану квартиру не отримала (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла (а.с.6). Після її смерті з заявою про прийняття спадщини звернулася сестра померлої - ОСОБА_8, яка є спадкоємцем другої черги. Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 їй не видавалося (а.с.53).

Чоловік спадкодавця - ОСОБА_9 на час смерті дружини був зареєстрований та проживав разом з нею (довідка Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Боспор» від 21 липня 2011 року - а.с.54).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Після його смерті з заявою про прийняття спадщини звернулася дочка ОСОБА_7 (а.с.74).

Постановою Першої Керченської державної нотаріальної контори від 19 серпня 2013 року ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщину за законом на вказану квартиру через ненадання правовстановлюючого документу на це майно на ім'я ОСОБА_10, після смерті якої прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав ОСОБА_9 (а.с. 17, 64).

01 липня 1990 року набрав чинності Закон СРСР «Про власність» від 03 березня 1990 року, який підлягав застосуванню на території України до 15 квітня 1991 року - до часу набрання чинності Законом України «Про власність» від 07 лютого 1991 року.

Статтею 15 Закону України «Про власність» встановлено, що член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на цю квартиру.

Відповідно до частини 1 статті 17 цього Закону (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю) кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності подружжя лише за умови внесення паю в житлово-будівельний кооператив за рахунок спільних коштів члена житлово-будівельного кооперативу та членів його сім ї , яким ця квартира надана.

Враховуючи, що станом на 01 лютого 1991 року за рахунок спільних коштів подружжя відбулася повна сплата пайового внеску за спірну кооперативну квартиру, а спадщина після смерті дружини відкрилася після 01 липня 1990 року (час набрання чинності Законом СРСР «Про власність»), колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у спадкодавця ОСОБА_10 права власності на це майно, яке успадкував її чоловік згідно положень частини 3 статті 1268 ЦК України.

Наявність у ОСОБА_9 права на спадкування після смерті дружини, як і того, що останні були подружжям, сестра останньої - відповідач ОСОБА_8 на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2) та при розгляді цієї справи не заперечувала (заява до нотаріальної контори - а.с.53).

Звертаючи увагу на вищевикладені вимоги закону та обставини справи колегія суддів погоджується з висновком міського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги про неможливість спадкування нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, звертаючи увагу на наступне.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухоме майно, яке супроводжується внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно, який являє собою інформаційну систему відомостей про права, об'єкти та суб'єкти прав на нерухоме майно, тому відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність у ОСОБА_10 права на спірну квартиру, яка є об'єктом спадкування.

Спадкодавець за життя на законних правових підставах набула право власності на спірну квартиру, право ОСОБА_10 ніким, зокрема й апелянтом, не заперечується.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність між сторонами спору щодо права на спадкове майно та недоведеність факту оспорювання її спадкових прав з боку апелянта не може бути прийняте до уваги з огляду на наявність між сторонами цивільно-правового спору та зверненням позивача до суду.

Наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі позивачу свідоцтва про спадщину за законом на спірну квартиру (а.с.64) перешкоджає останній реалізувати власні спадкові права, тому посилання апелянта на недоведеність факту порушення її прав у зв'язку з винесення вказаної постанови на увагу не заслуговує.

Як вбачається з матеріалів справи, після залишення позовної заяви без руху, позивачем сплачено судовий збір, розмір якого визначено на підставі фактичної ринкової вартості спірного майна (а.с. 1, 18, 22). Відомості щодо вартості спірної квартири апелянтом не спростовані, інші докази з цього приводу у матеріалах справи відсутні, тому доводи апелянта про наявність підстав для повернення позовної заяви на увагу не заслуговують.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова