СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/137/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с. Морське в особі Морської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у січні 2014 року до суду з позовом до територіальної громади с. Морське в особі Морської сільської ради м. Судака про визнання права власності на житловий будинок (літер «А», прибудова літер «а», загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м.) з господарськими спорудами (сараї літери «Б», «Г», баня літер «В», вбиральня літер «Д»), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_2, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді вказаного жилого будинку.

Позивач звернувся до нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, які підлягали державній реєстрації.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок в порядку спадкування, оскільки на момент виникнення права власності у матері позивача на вказаний будинок не застосовувались приписи щодо державній реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання не з'явився, його представник надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Морської сільської ради у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позов визнав, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Морської сільської ради Булавенко Р.О. від 19 квітня 1991 року за реєстровим № 20, належало домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 8-9).

Наведені обставини підтверджуються довідкою виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака № 73, виданої 17 січня 2014 року (арк. справи 12).

За даними Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Судака» державна реєстрація прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1. не здійснювалась (арк. справи 36).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть (арк. справи 6).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (арк. справи 7).

Постановою державного виконавця Судацької державної нотаріальної контори Журби Н.В. № 1680/02-14 від 27 грудня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний жилий будинок після смерті його матері ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які пройшли державну реєстрацію (арк. справи 5).

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963 р.) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Приписами ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Положеннями Закону України «Про державний нотаріат», який діяв на період купівлі-продажу будинку, передбачено, що для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори.

Стаття 3 цього закону встановлює, що у населених пунктах, де не має державних нотаріальних контор, нотаріальні дії вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між сторонами договору виконані всі вимоги законодавства, які пред'являлись на той час до форми договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме договір було вчинено у письмовій формі, посвідчено відповідними посадовими особами виконавчого комітету сільської ради та зареєстровано у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Враховуючи викладене, нормативні підстави для невизнання у якості належного правовстановлюючого документа спірного договору купівлі-продажу від 19 квітня 1991 року відсутні, тому відсутні сумніви щодо дійсності договору у зв'язку з недодержанням його форми.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно набула право власності на спірне домоволодіння.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Встановивши правомірність набуття права власності ОСОБА_2, відповідно до ст. 1218 ЦК України - даний спірний будинок відноситься до складу спадщини, який залишився після її смерті.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.

Так, у рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

З урахуванням наведених положень закону, виходячи з того, що спадкове майно належало ОСОБА_2, а позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті померлої за законом, позов ОСОБА_1 про визнання за ним права на власності на жилий будинок в порядку спадкування за законом після смерті матері підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, на підставі частини 1 статті 1223, частини 3 статті 1268, статтею 1269 Цивільного кодексу України, статті 247 ЦК Української РСР, керуючись статтями 60, 61, частиною 4 статті 174, частиною 2 статті 197, статтями 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позову заяву ОСОБА_1 до територіальної громади с. Морське в особі Морської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (літер «А», прибудова літер «а», загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м.) з господарськими спорудами (сараї літери «Б», «Г», баня літер «В», вбиральня літер «Д»), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя