№ 11-а-1276/2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді Лагнюка М. М.
суддів Коваль С. М. , Ковальської В.В.
при секретарі Бондаренко Г.В.
за участю прокурора Карпука Ю.А.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2007 року
встановила:
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2007 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2 не має судимості згідно ст. 89 КК України, засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджений за те, що 11.06.2006 року, близько 21 години, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_3 умисно наніс останньому два удари кулаком в обличчя. Після другого удару ОСОБА_3 вдарився потилицею голови об стіну будинку АДРЕСА_3 і впав на землю. Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної
гематоми зліва, крововиливності м'яких тканин в лобно-тім'яно-скроневій області зліва, в лобній області по центру, епідуральної гематоми над лівою півкулею мозку об'ємом до 180 куб. см, незначного накладення крові під твердою мозковою оболонкою в області правої передньої черепної ямки, екстра-інтрадуальних крововиливів в тверду мозкову оболонку з області правої передньої черепної ямки з продуктивною реакцією, субарахноїдального крововиливу в області лівої скроневої та правої лобної долі, в області лівої скроневої долі в поєднанні з осередком забою тканини мозку - з продуктивною реакцією превалюванням процесів резорбції, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 198/2252/2 від 29.10.2005 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, у вигляді: крововиливності шкіряних покривів та м'яких тканин голови, крововиливу над і під оболонкою, в тканину мозку, обумовивши розвиток двосторонньої пневмонії, що спричинила собою легенево-серцеву недостатність.
Частково задоволений цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 , на користь якої з підсудного ОСОБА_1 стягнуто 12950 гривень на відшкодування матеріальної та 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту і однобічність досудового та судового слідства, що призвели до неправильного застосування кримінального закону. Апелянт вважає, що його дії були неправильно кваліфіковані судом, оскільки з його боку не було умисних дій, спрямованих на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Засуджений вказує на те, що він наніс потерпілому лише один удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав і вдарився головою об стіну. Від цього удару тілесних ушкоджень не наступило, оскільки як вбачається з висновку експерта, тілесні ушкодження у потерпілого були локалізовані з лівого боку черепа потерпілого, а при тому, що у підсудного на правій руці відсутній великий палець, то він не міг наносити нею удар. Також засуджений наголошує на тому, що він не очікував і не міг передбачати, що потерпілий впаде і вдариться головою об стіну. В апеляції зазначено, що у справі не встановлений причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями, завданими потерпілому і його смертю, яка настала через 45 днів після отримання ним травм внаслідок двосторонньої пневмонії. Крім того, наслідки травми були усунуті одразу ж шляхом хірургічного втручання.
В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що на досудовому слідстві слід також встановити, коли потерпілий ОСОБА_3 захворів на пневмонію і коли ця хвороба була виявлена, яке лікування
отримував потерпілий до дня смерті і чи були використані всі ті ліки, чеки на які долучені до справи на обґрунтування розміру цивільного позову. Також, на думку апелянта, слід з'ясувати, чи міг він з огляду на його фізичний стан (невеликий ріст, худорлява статура, відсутність великого пальця на правій руці) заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Також засуджений вказує на те, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
В апеляції на вирок суду захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2. також просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Захисник вказує на те, що судом не була перевірена версія про можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, внаслідок удару потерпілого головою об стіну будинку, коли той падав від удару, нанесеного підсудним ОСОБА_1 Також в апеляції зазначено про те, що під час проведення судово-медичної експертизи не були встановлені всі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_5 , оскільки тілесні ушкодження, зафіксовані в історії хвороби потерпілого не вказані в заключній частині висновку судово-медичної експертизи. Ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не було встановлено, які тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому підсудним від удару кулаком по голові, а які тілесні ушкодження виникли від удару об стіну будинку і які саме тілесні ушкодження спричинили смерть потерпілого.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково, а вирок суду щодо ОСОБА_1 необхідно змінити, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про те, що ОСОБА_1 вдарив потерпілого ОСОБА_3 кулаком в обличчя, від чого потерпілий вдарився головою об стіну підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , Зокрема, свідок ОСОБА_6 був очевидцем того, як підсудний ОСОБА_1 вдарив потерпілого ОСОБА_3 кулаком в обличчя, від чого потерпілий вдарився головою об стіну. Свідок ОСОБА_8, який теж був на місці пригоди, не бачив процесу нанесення потерпілому ударів, проте почув два звуки, схожі на удари, а коли обернувся, то побачив потерпілого, який лежав на землі і підсудного, який стояв приблизно за два метри від потерпілого.
За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді синців
шкіряних покривів і м'яких тканин голови, крововиливів над і під оболонки, в тканини мозку, які обумовили розвиток двосторонньої пневмонії, яка призвела до легенево-сердечної недостатності. Комплекс пошкоджень в ділянці голови, які обумовили формування черепно-мозкової травми, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Характер і морфологія виявлених ушкоджень на момент поступлення потерпілого у стаціонар, морфологія черепно-мозкової травми свідчать про те, що вони виникли від неодноразової дії тупого предмета і експертом не виключалось їх виникнення за обставин і в строк, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Судово-медичний експерт у своєму висновку виключив виникнення травми внаслідок самовільного падіння потерпілого з положення «стоячи» і наступним вдаренням об тупий твердий предмет з обширною поверхнею контакту (а.с. 67).
Проте, допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 пояснюючи механізм виникнення черепно-мозкової травми у потерпілого, не виключив виникнення даних ушкоджень від будь-якого тупого предмету, яким могла бути і стіна будинку (а.с. 236-237).
Для усунення суперечностей між висновком судово-медичної експертизи та поясненнями експерта з приводу механізму виникнення тілесного ушкодження, яке було причиною смерті потерпілого в судовому засіданні колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва була призначена повторна судово-медична експертиза.
За висновком комісійної судово-медичної експертизи від 31.10.2007 року смерть ОСОБА_3 настала від закритої черепно-мозкової травми, описаної вище, ускладненої повторним крововиливом в лікворний простір, проте вказане ускладнення та хвороби, на які страждав потерпілий за життя, не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Характер та морфологія черепно-мозкової травми дозволяє стверджувати, що вона виникла за імпресійно-інерційним механізмом -одноразова дія тупого предмету (удар об предмет) з необмеженою контактуючою поверхнею, що можливо: внаслідок падіння із вертикального (або близького до нього) положення на площину з контактом лівою скронево-тім'яною ділянкою або внаслідок удару об тупий предмет з необмеженою контактуючою поверхнею, що можливо при обставинах, на які вказує підсудний і неможливо внаслідок прямої дії (удару) тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути китиця людини, яка зібрана в кулак).
Також у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій навколо очній ділянці («параорбітальна гематома»), крововилив в м'які тканини лобної ділянки по центру, які виникли внаслідок одноразової прямої дії (удару) тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути китиця людини, яка зібрана в кулак) в міжбрівну ділянку в напрямку спереду до заду та дещо зліва направо.
Отже, висновком повторної судово-медичної експертизи встановлено, що тілесне ушкодження, яке перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого, не могло бути заподіяно внаслідок удару кулаком, а могло мати місце при обставинах, на які посилаються апелянти, тобто тілесне ушкодження, від якого настала смерть потерпілого не заподіяно внаслідок безпосередньо удару кулаком потерпілого в обличчя, а внаслідок удару потерпілого головою об стіну, коли потерпілий падав від удару кулаком в обличчя.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що завдаючи потерпілому удар кулаком в обличчя, підсудний мав умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тяжкі тілесні ушкодження потерпілий отримав внаслідок удару головою об стіну, падаючи від удару кулаком в обличчя.
Посилання засудженого на те, що він не очікував і не міг передбачити, що потерпілий впаде і вдариться головою об стіну, не може бути прийнято до уваги, оскільки наносячи удар китицею руки, зібраною в кулак в обличчя потерпілому, який стояв біля стіни, підсудний повинен був і міг передбачити можливість падіння потерпілого і настання від цього суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті. У даному випадку з боку підсудного по відношенню до наслідків його дій щодо потерпілого мав місце прояв злочинної недбалості, що призвело до смерті потерпілого.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляції засудженого з приводу того, що причиною смерті потерпілого могли бути захворювання, на які страждав потерпілий чи неправильне лікування травми, отриманої ним 11.06.2005 року, оскільки висновком комісійної судово-медичної експертизи від 31.10.2007 року встановлено, що ускладнення, яке виникло в процесі лікування травми та хвороби, на які страждав потерпілий за життя, не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті і після надходження ОСОБА_3 до стаціонару та протягом всього періоду перебування в стаціонарі йому своєчасно надавалась адекватна медична допомога.
За таких обставин дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.
При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 119 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного, який позитивно характеризується, є несудимим в силу ст. 89 КК України та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі. Колегія суддів не приймає до уваги посилання засудженого на те, що він має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки в матеріалах справи відсутні такі дані.
З урахуванням матеріалів справи колегія суддів визнає правильним та обгрунтованими висновки суду про підстави та розміри задоволеного цивільного позову потерпілого.
Перевіривши вирок суду щодо ОСОБА_1 у повному об'ємі, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні також в порядку ст. 365 КПК України. Так, згідно з матеріалами справи та обвинуваченням, пред'явленим ОСОБА_1, злочин був вчинений 11 червня 2005 року, а в мотивувальній частині вироку час вчинення злочину вказаний 11 червня 2006 року, тому в мотивувальній частині вироку слід вказати час вчинення злочину 11 червня 2005 року, замість 11 червня 2006 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України і призначити йому за цим законом покарання - п'ять років позбавлення волі.
В порядку ст. 365 КПК України вирок щодо ОСОБА_1 змінити: в мотивувальній частині вироку вказати час вчинення злочину 11 червня 2005 року, замість 11 червня 2006 року.
В решті вирок залишити без змін.