УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/77/14Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"17" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.,
При секретаріПомазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Остра», третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24.09.2011р. на пішохідному переході на вул. Горького в м. Керчі він був збитий маршрутним таксі - автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8, який на той час працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві спричинені тілесні ушкодження , у зв'язку з чим він з 24.09.2011р. до 12.10.2011р. перебував на стаціонарному лікуванні , на яке його сім'я витратила значні кошти. Перебуваючи у шоковому стані, за проханням його родичів позивач видав розписку про відсутність претензій до ОСОБА_8 , той в свою чергу написав розписку про надання йому допомоги до його повного одужання. Разом з тим, ОСОБА_8 допомогу надавав тільки на початку лікування, хоча позивач після виписки з лікарні проходив тривале лікування на яке витратив 2417,00 грн. , а 16.01.2012р. йому надано третю групу інвалідності. Також позивачеві спричинено моральну шкоду, оскільки він проходячи тривале лікування був позбавлений можливості працевлаштуватись за спеціальністю, створити сім'ю, у нього виникли головні болі та безсоння, в майбутньому він потребує операції з приводу кісти головного мозку. Просить стягнути з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «Остра» у відшкодування матеріальної шкоди 2417,00 грн. , у відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року позов - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 1060 грн. 55 коп., у відшкодування моральної шкоди 1500 грн., а всього 2560,55 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане рішення суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення змінити лише в частині розміру стягнутої на його користь моральної шкоди.
В іншій частині рішення місцевого суду сторонами не оскаржене.
Апелянт вважає, що суд необґрунтовано встановив йому суму моральної шкоди в розмірі 1500 грн., оскільки вважає, що третю групу інвалідності йому встановили саме після ДТП.
Також апелянт вважає, що при ухваленні рішення щодо моральної шкоди суд першої інстанції не врахував той факт, що на теперішній час він має сильні головні болі, болі в шиї, що тягне за собою довготривале лікування.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що фізична особа -підприємець ОСОБА_7 є належним відповідачем, оскільки винна особа водій ОСОБА_8 на час ДТП перебував із ним у трудових відносинах, у справі є докази про заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню на підставі ст. ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України у розмірах 1060,55 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується по наступним підставам.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
У пункті 6 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових( службових) обов'язків на підставі трудового договору ( контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції вірно поклав обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на фізичну особу -підприємця ОСОБА_7, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів, що винна особа водій ОСОБА_8 на час ДТП перебував із фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 у трудових відносинах.
Що стосується розміру стягнутої на користь позивача шкоди у відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає 1500 грн. сумою, що стягнута судом з урахуванням принципів розумності та справедливості по наступним підставам.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з матеріалів справи, позивач отримав третю групу інвалідності за загальним захворюванням (а.с.17, 18) і медичних висновків, що ця група інвалідності була встановлена саме по причині ДТП матеріли справи не містять.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що частково матеріальна шкода позивачу була добровільно відшкодована винною особою водієм ОСОБА_8, що також не заперечується позивачем.
Колегія суддів не може погодитись також із твердженням апелянта, про неможливість працевлаштування за спеціальністю саме по причині отримання ушкоджень внаслідок ДТП, оскільки доказів зазначеного матеріли справи не мітять, а лише є припущеннями, які неможливо взяти до уваги в розумінні статті 60 ЦПК України, враховуючи, що в довідці МСЕК вказано про протипоказання щодо тяжкої фізичної праці, але при цьому рекомендовано роботу за спеціальністю без відряджень. Отже, пошкодження здоров'я позивача в результаті ДТП ніяким чином не вплинуло на його можливість працювати за фахом.
Таким чином, ухвалене у справі судове рішення у частині відшкодування моральної шкоди, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Г.В. Редько Л.В.Романова Т.В.Моісеєнко